Рішення № 24376423, 22.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 5023/1551/12

вх. № 1551/12

Суддя господарського суду Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, довіреність № 01-62юр/8045 від 26.10.2011 р.,

ОСОБА_3, довіреність № 01-62юр/9100 від 01.12.2011 р.

відповідача - ОСОБА_4, довіреність б/н від 03.03.2012 р.

3-я особа - Головко С.Г., посвідчення №221 від 13.11.2000 р.

розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Національна комісія регулювання електроенергетики України, м. Київ в особі Харківського територіального представництва

про зміну умов договору

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі" (відповідач), в якому просить суд змінити умови договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією № 3/19/12, укладеного між АК "Харківобленерго" та ТОВ "Вєк Технолоджі" 19.12.2011 р. на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року по справі №5023/6972/11. Позивач також просить покласти на відповідача понесені витрати по сплаті судового збору.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, через канцелярію господарського суду подали правове обґрунтування позовних вимог (вх. № 9483), яке долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов (вх. № 4815) позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 44-48).

Представник третьої особи в судовому засіданні та у письмових поясненнях щодо суті позовних вимог (вх. № 10606) просить суд у задоволенні позову відмовити повністю. Свої заперечення обгрунтовує тим, що договір, на зміні умов якого наполягає АК „Харківобленерго", визначений примірним договором, затвердженим постановою НКРЕ України № 934 від 19.10.2005 р. "Про схвалення примірного договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією"), тому НКРЕ не вбачає необхідності вносити до нього зміни. Надані пояснення долучено судом до матеріалів справи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що Харківський апеляційний господарський суд своєю постановою від 19.12.2011 р. по справі № 5023/6972/11 зобов'язав АК "Харківобленерго" укласти з "Вєк Технолоджі" договір про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на умовах наданого ТОВ "Вєк Технолоджі" проекту договору, за виключенням абз. 4 пп. 8 п.6 цього договору. 17.01.2012 р. позивач листом № 01-35/345 повідомив відповідача про підписання договору на умовах, визначених постановою суду (тобто договір є укладеним та дійсним). Позивач також надіслав на адресу відповідача два примірники додаткової угоди від 16.01.2012 р. про внесення змін до договору, які просив підписати, скріпити, печаткою та повернути йому один примірник додаткової угоди. 02.02.2012 р. (вх. № 12/2695) позивач отримав від відповідача лист від 30.01.2012 р. № 171/01 про відмову від підписання додаткової угоди, запропонованої позивачем. З огляду на це, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом. Позивач вважає, що запропонований ним відповідачеві для розгляду та підписання проект додаткової угоди від 16.01.2012 р. є обґрунтованим та необхідним для позбавлення позивача від зайвих витрат та забезпечення сторонами найбільш ефективного виконання договірних відносин.

Відповідач проти цих доводів заперечує та зазначає, що чинним законодавством України встановлено, що якщо відповідним органом державної влади був затверджений примірний договір, то сторони мають укласти свій договір саме на умовах такого примірного договору, якщо не досягнуть взаємної годи про зміну чи доповнення його умов. На підтвердження своєї позиції по справі посилається на рішення Вищого господарського суду України від 25.11.2009 р. по справі № 33/167-08(15/30-08), яким встановлено, що у разі укладання сторонами договору на підставі примірного договору, договірні правовідносини сторін мають будуватись на умовах відповідного примірного договору, якщо тільки сторони не дійдуть згоди про зміну чи доповнення його умов. З огляду на те, що в даному випадку відповідач не погоджується на зміну чи доповнення умов примірного договору, укладений договір має залишатись на умовах саме примірного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Харківський апеляційний господарський суд своєю постановою від 19.12.2011 р. по справі № 5023/6972/11 зобов'язав АК "Харківобленерго" укласти з ТОВ "Вєк Технолоджі" договір про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на умовах наданого ТОВ "Вєк Технолоджі" проекту договору, за виключенням абз. 4 пп. 8 п.6 цього договору, після чого 19.12.2011 р. між сторонами було укладено договір на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією № 3/19/12 (далі - договір).

Суд погоджується з доводами відповідача з приводу того, що підписаний сторонами договір належить до особливого виду договорів, укладання якого передбачено чинним законодавством, зокрема, ч.7 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику", п. 3.7.2., 1-3.8.5 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії та (локальними) електричними мережами, затверджених Постановою НКРЕ України №15.06.1996 р., а зміст визначений примірним договором, затвердженим постановою НКРЕ України № 934 від 19.10.2005 р. "Про схвалення примірного договору передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією".

Відповідно до частини 4 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів. В такому разі сторони мають право змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст лише за взаємною згодою.

В даному випадку відповідач не погоджується на зміну чи доповнення умов примірного договору, тому суд вважає, що договір, укладений між сторонами 19.12.2011 року, має лишатись на умовах примірного договору.

Суд також вважає, що твердження позивача про те, що він нібито зазнає збитків у зв'язку з виконанням умов вищезазначеного договору і тому потребує від відповідача їх компенсації, є необґрунтованими, оскільки відповідач оплачує позивачеві передачу електроенергії своїх споживачів мережами позивача. Ця оплата здійснюється відповідно до встановлених тарифів, які включають витрати позивача на виконання всіх умов відповідного договору.

Зокрема, згідно з п.3.7.3 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, затверджених постановою НКРЕ України № 15 від 13.06.1996 р.,тарифи на передачу електроенергії визначаються таким чином, щоб забезпечити ліцензіату достатні надходження коштів для вішкодування його виправданих витрат та прибутку, а також стимулювати його до скорочення витрат та прибутку і підвищення рентабельності його діяльності.

Судом встановлено, що обов'язки, які позивач зараз намагається покласти на відповідача шляхом внесення відповідних змін до договору, має здійснювати сам позивач, а не інші особи. Позивач не має права отримувати іншої плати за здійснення цих обов'язків, окрім плати, встановленої відповідним тарифом.

Так, відповідні положення Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами передбачають:

п.3.9.2 Ліцензіат повинен забезпечити зчитування показників розрахункових лічильників, які розміщені на межі розподілення електромереж з іншими ліцензіатами.

п.3.9.3. Ліцензіат повинен забезпечити зчитування лічильників у споживачів, які розташовані на території його Ліцензованої діяльності, для усіх енергопостачальників, включаючи постачальників електроенергії за нерегульованим тарифом, за принципами неупередженості та конфіденційності. Ліцензіат має компенсувати відповідні витрати за рахунок тарифів.

п.3.7.2. Ліцензіат має право одержувати від енергопостачальників, електроенергію яких він передає місцевими (локальними) електромережами на відповідному класі напруги, плату за тарифами на передачу електроенергії. Відносини між ліцензіатами регулюються договорами. Порядок розрахунку обсягів передачі електроенергії та тарифи на передачу визначаються нормативно-правовими актами НКРЕ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не зазнає жодних збитків від виконання умов договору, укладеного з відповідачем, а навпаки отримує прибуток. Відтак немає ані потреби, ані правової можливості вносити відповідні "компенсаційні" зміни до вищезазначеного договору.

Крім цього, зміни, на внесенні яких наполягає позивач, суперечать чинному законодавству України, на чому неодноразово наголошувала НКРЕ України. Схожі положення містились в попередньому договорі про передачу електроенергії, укладеному між позивачем та відповідачем.

Національна комісія регулювання електроенергетики України у своїх розпорядженнях та постановах (а.с. 65-72) неодноразово вимагала, як від позивача, так і від відповідача, привести свої правовідносини у відповідність до вимог чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін були приведені у відповідність до вимог чинного законодавства саме шляхом укладення між сторонами договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією № 3/19/12 від 19.12.2011 р.

У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є неправомірними, необґрунтованими, і такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 25.05.2012 р.

Суддя Макаренко О.В.