Рішення № 24376411, 21.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2012 р. Справа № 5023/1090/12

вх. № 1090/12

Суддя господарського суду Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Шилов С.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, доручення від 15.12.2011 р.

1 відповідача - не з'явився

2 відповідача -ОСОБА_2, доручення від 21.10.2011 р.

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Харківенергоремонт", м. Харків

до Компанія "Джавелін Бізнес Лімітед", Суррей (Об'єднанне Королівство CR6 9NA)

Компанія "GRAXTIZ GmbH", м. Ессен (Німеччина)

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою, просить суд застосувати наслідки недійсності правочину (договору купівлі-продажу від 06.04.2011 року, посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_3, та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій під № 105), передбачені ч. 1. ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме: зобов'язати відповідача-2 повернути відповідачу-1 нерухоме майно: нежитлові приміщення у літері "А-5", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 410,7 кв. м. та загальною площею 3724,0 кв. м., передані за договором купівлі-продажу від 06.04.2011 року, посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_3, та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій під № 105; зобов'язати відповідача-2 передати відповідачу-1 технічний паспорт на нерухоме майно: нежитлові приміщення у літері "А-5", що розташовані за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 410,7 кв. м. та загальною площею 3724,0 кв. м.; зобов'язати відповідача-1 повернути відповідачу-2 грошові кошти, перераховані на виконання недійсного правочину, у розмірі 2 640 000,05 грн.; застосувати наслідки недійсності правочину (договору купівлі-продажу від 30.03.2011 року, посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_3., та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій під № 86), передбачені ч. 1. ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме: зобов'язати відповідача-1 повернути Позивачу нежитлові приміщення у літері "А-5", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 410,7 кв. м.; зобов'язати позивача повернути відповідачу-1 грошові кошти, отримані на виконання недійсного правочину, в розмірі 165 000,00 грн.; застосувати наслідки недійсності правочину (договору купівлі-продажу від 30.03.2011 року, посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_3, та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій під № 89), передбачені ч. 1. ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме: зобов'язати відповідача-1 повернути позивачу нежитлові приміщення у літері "А-5", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3724,0 кв. м.; зобов'язати позивача повернути відповідачу-1 грошові кошти, отримані на виконання недійсного правочину, в розмірі 2 310 000,00 грн.; зобов'язати відповідача-1 повернути позивачу технічний паспорт на нерухоме майно: нежитлові приміщення у літері "А-5", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 410,7 кв. м. та загальною площею 3724,0 кв. м.

01 березня 2012 року було порушено провадження у справі, зобов'язано позивача надати засвідчені належним чином переклади Ухвали про порушення провадження у справі, позовну заяву та прохання про вручення судових документів за кордоном.

В судове засідання 04 квітня 2012 року сторони не з'явились, судові повістки до суду не було повернуто. Ухвалою 04 квітня 2012 року розгляд справи було відкладено на 21 травня 2012 року.

03 травня 2012 року до матеріалів справи надійшли повідомлення про те, що відповідачем-1 та відповідачем-2 отриманні судові повістки.

В судове засідання 21 травня 2012 року з'явились представник позивача та представник відповідача-2, представник відповідача-1 в засідання суду не з'явився. Водночас від відповідача-1 надійшла заява, в якій повідомлялось, що відповідач-1 позов не визнає та просить суд розглядати справу без його участі.

Представник позивача у судовому засідання позов підтримав у повному обсязі. Також позивач підтримав подане разом із позовною заявою клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ПАТ "УкрСиббанк".

Представник відповідача-2 проти позову заперечував з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, які із доданими документами залучено судом до матеріалів справи. Також відповідач-2 заперечив проти залучення до участі у справі у якості третьої особи ПАТ "УкрСиббанк".

Суд, розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ПАТ "УкрСиббанк", вважає клопотання не підлягаючим задоволенню. При цьому судом взято до уваги те, що особа, про залучення якої клопоче позивач, не є стороною за будь-яким з договорів за якими позивачем заявлено позовні вимоги.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19 липня 2011 року Господарським судом Харківської області по справі № 5023/3660/11 задоволено позов ПАТ „УкрСибанк" (кредитора позивача) та визнано недійсними результати відкритих торгів на універсальній товарній біржі "Харків" щодо продажу нежитлових приміщень згідно протоколу № 1 від 30.03.2011 р. та протоколу № 2 від 30.03.2011р.; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.03.2011 року, укладений між ЗАТ "Харківенергоремонт", в особі ліквідатора ОСОБА_4, та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед", який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 89; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.03.2011 року, укладений між ЗАТ "Харківенергоремонт", в особі ліквідатора ОСОБА_4, та Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед", який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 86; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 06.04.2011 року, укладений між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю "Джавелін Бізнес Лімітед" та Компанією "GRAXTIZ GvbH", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 105. Рішення залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2012 року.

Згідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

При розгляді справи № 5023/3660/11 суд не розглядав вимоги щодо застосування наслідків недійсного правочину. Як встановлено судом, ліквідатором позивача були проведені відкриті торги з продажу нерухомого майна - нежитлових приміщень у літері "А-5", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 410,7 кв. м. та загальною площею 3724,0 кв. м.; за результатами торгів укладені два договори: договір купівлі-продажу від 30.03.2011 року, посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій під № 86, за яким позивач передав у власність відповідачу-1 нерухоме майно - нежитлові приміщення у літері "А-5" загальною площею 410,7 кв. м., та договір купівлі-продажу від 30.03.2011 року, посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій під № 89, за яким позивач передав у власність відповідачу-1 нерухоме майно - нежитлові приміщення у літері "А-5" загальною площею 3724,0 кв. м.

В свою чергу відповідач-1 06 квітня 2011 року передав у власність відповідачу-2 відповідно до договору купівлі-продажу, посвідчений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій під № 105, все придбане раніше у позивача нерухоме майно - нежитлові приміщення у літері "А-5" загальною площею 410,7 кв. м. та нежитлові приміщення у літері "А-5" загальною площею 3724,0 кв. м.

Відповідач-2 здійснив оплату в повному обсязі, що підтверджується доданими до заперечень відповідача-2 нотаріально посвідченими копіями платіжних доручень з перекладом на українську мову. Відповідач-1 також здійснив перед позивачем оплату, що підтверджується наданим відповідачем-1 актом звірки взаємних розрахунків, підписаним відповідачем-1 та позивачем. Позивачем факт оплати за договорами купівлі-продажу від 30.03.2011 року у судовому засіданні також підтвердив.

У Листі Верховного суду України від 24.11.2008 року "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" наведена практика застосування норм цивільного законодавства застосування правових наслідків недійсного правочину. Так, норми ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, яку позивач просить застувати як підставу для задоволення його позовних вимог, є загальною, і застосовується, відповідно до ч. 3 ст. 216 ЦК України, якщо законом не встановлено особливі умови застосування наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

На відміну від норм ч. 1 ст. 216 ЦК України норми глави 29 "Захист права власності" є спеціальними.

Частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до частини 5 статті 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Статтею 330 Цивільного кодексу України встановлено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Законодавець покладає обов'язок доведення обґрунтованості своїх вимог на ту сторону, яка заявляє такі вимоги: ст. 32 ГПК України - доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; стаття 33 ГПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем-2 надані докази повної оплати за набуте майно.

Позивачем на підтвердження своїх вимог не надано доказів недобросовісності набувачів відповідача-1 та відповідача-2, зокрема доказів того, що відповідач-1 та відповідач-2 знали чи повинні були знати про те, що майно відсуджується особою, яка не має на це право. Матеріалами справи підтверджується протилежне -власником майна на момент відчуження був Позивач, позивач мав зареєстровані у встановленому порядку права на продаж майна, що він і зробив, уклавши договори купівлі-продажу з відповідачем-1.

Позивачем не надано доказів безоплатного набуття наступними набувачами майна. Відповідачами-1 та 2 підтверджено протилежне - здійснена повна оплата позивачу за відчужене майно.

Позивачем не надано доказів того, що майно вибуло поза волею позивача. Як встановлено матеріалами справи, позивач вчиняв всі необхідні дії без будь-якого примусу із боку третіх осіб щодо відчуження нерухомого майна, що свідчить про його волевиявлення: зокрема позивачем були проведені торги з реалізації майна, зроблені інші дії та формальності, отримані необхідні документи з метою продажу нерухомого майна, укладено у нотаріуса договори купівлі-продажу, нерухоме майно фактично передане наступному набувачеві.

За таких обставин відсутні будь-які підстави для позбавлення добросовісного набувача, зокрема відповідача-2, набутого ним майна.

Відповідно до ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 13 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, задоволення позовних вимог позивача в даному випадку буде порушувати цивільні права та охоронювані законом інтереси відповідачів.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України суд вважає за необхідне судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 64380 грн. (з врахуванням норм п. 3 ст. 55 ГПК України) покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 27, 32, 33, 43, 44, 49, 55, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо першого відповідача повністю.

Відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо другого відповідача повністю.

Стягнути з ЗАТ "Харківенергоремонт" (м. Харків, пров. Театральний 11/13, код ЗКПО 25456741) 64380 грн. судового збору (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код одержувача - 37999654, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО банку одержувача - 851011, номер рахунку 31215206783003).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 травня 2012 року.

Суддя Калініченко Н.В.