Рішення № 24376208, 17.05.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року справа № 5020-303/2012

За позовом Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 8) в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в місті Севастополі (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 83)

до відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю „Качинський+ "

(99057, м. Севастополь, с. Андріївка, вул. Центральна, 22)

про відшкодування збитків, нанесених внаслідок самовільного використання водних ресурсів

Суддя Плієва Н.Г.,

за участю:

прокурора -Алісова О.В., посвідчення № 25 від 04.04.2012

представники сторін - не з'явились

Суть спору:

Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в місті Севастополі з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Качинський+" про відшкодування збитків, нанесених внаслідок самовільного використання водних ресурсів у розмірі 49103,37 грн з яких 20561,82 грн -сума збитків за період з 08.06.2008 по 31.12.2008 і 28541,55 грн сума збитків за період з 01.01.2009 по 24.08.2009.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем водного законодавства України, що виразилося у самовільному використанні підземної води зі свердловин № 5/5579, № 125592, № 13/5528 і № 14/5520 за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Ухвалою суду від 22.03.2012 порушено провадження у справі, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 10.04.2012.

Згідно з положеннями статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.04.2012 і 03.05.2012 оголошувалась перерва відповідно до 03.05.2012 і 17.05.2012.

Представник позивача в судове засідання 17.05.2012 не з'явився, надав клопотання з проханням відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням завідувача юридичного сектору у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами. У судовому засіданні 10.04.2012 і 03.05.2012 представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, крім того 16.05.2012 через канцелярію суду надав додаткові письмові пояснення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. В ході розгляду справи надав суду пояснення та відзив на позовну заяву з якого вбачається, що відповідач визнає позовні вимоги частково у розмірі 28 541,55 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення 20561,82 грн просить відмовити, застосувавши наслідки спливу строку позовної давності.

Прокурор у судовому засіданні проти відкладення розгляду справи заперечував, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позові.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи суд визнав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду на відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. При цьому питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

Доводи позивача про відкладення розгляду справи через неможливість з'явитися у судове засідання представника, викладені у клопотанні, судом відхиляються, оскільки, по-перше, позов в інтересах позивача подано та підтримується у судовому процесі прокурором, а по-друге, суд враховує, що позивачем у справі є юридична особа. Позивач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статі 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Також суд вважає, що подальше відкладення розгляду справи невиправдано, оскільки з дня надходження позовної заяви до суду пройшло майже 2 місяці.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача і відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши прокурора, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 19.12.2006 №548, - Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі (далі -Інспекція) є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції (далі -Держекоінспекція).

Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Повноваження Інспекції поширюються на територію відповідної області, міст Києва та Севастополя, за винятком території, віднесеної до зони діяльності Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції та Державної екологічної інспекції Азовського моря.

Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінприроди та Держекоінспекції, а також цим Положенням.

Основними завданнями Інспекції є:

- участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території;

- здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами на відповідній території.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у м. Севастополі, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 №136, повноваження Державної екологічної інспекції у м. Севастополі поширюються на територію міста Севастополя, за винятком території та об'єктів, віднесених до зони діяльності Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції.

Державною екологічною інспекцією в місті Севастополі були проведені планові перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України з боку ТОВ «Качинський+»в період з 26.06.2008 по 17.07.2008 і в період з 01.12.2009 по 21.12.2009 у ході яких встановлено, що відповідачем здійснювався забір води із артезіанських свердловин № 5/5579, № 125592, № 13/5528 і № 14/5520 за відсутності дозволу на спеціальне водокористування. Перевірками встановлено, що за період з 08.06.2008 по 31.12.2008 відповідачем забрано 80351 куб. м. води, та за період з 01.01.2009 по 24.08.2009 - 77508 куб. м. Самовільне використання відповідачем підземних водних ресурсів завдали збитки державі на суму 49139,37 грн, що й стало підставою для звернення прокурора в інтересах Держекоінспекції до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

Таким чином, прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до положень статі 1 Водного кодексу України водокористування -це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Забором води є вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Згідно зі статтею 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів: загальне та спеціальне.

Частиною першою статі 48 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до частини першої та другої статі 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який, у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення, видається державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002, встановлено, що дозволи на використання води водних об'єктів загальнодержавного значення, видаються територіальними органами Мінекоресурсів за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді.

Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 26.06-17.07.2008 ТОВ «Качинський+» здійснювало водокористування зі свердловин № 5/5579, № 12/5592, № 13/5528 і № 14/5520 без спеціального дозволу.

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем від 01.12-21.12.2009 встановлено, що на час перевірки відповідачем надано дозвіл на спеціальне водокористування в частині забору води зі свердловин № 5/5579, № 12/5592, № 13/5528 і № 14/5520-60 № 129-07/Сев від 07.06.2007 строком дії до 07.06.2008. На час проведення перевірки дозвіл на спеціальне водокористування в частині забору води зі свердловин знаходиться в Держуправлінні охорони навколишнього середовища в м. Севастополі на розгляді. Спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр в частині добичі підземних вод відсутній.

На підставі актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства з боку ТОВ «Качинський+»від 26.06-17.07.2008, 01.12-21.12.2009 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища було розраховано розмір збитків, нанесених державі внаслідок самовільного використання ТОВ «Качинський+»води з свердловин № 5/5579, № 12/5592, № 13/5528 і № 14/5520-60.

Розрахунок зроблено на підставі «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Мінекобезпеки, від 18.05.1995, № 37, яка була чинною на час проведення перевірок.

Позивачем було враховано різні тарифи для підземних водних об'єктів в 2008 та 2009 роках та розраховано, що розмір збитків за період з 08.06.2008 по 31.12.2008 дорівнює 20561,82 грн, а за період з 01.01.2009 по 24.08.2009 -28541,55 грн.

Вивчивши наданий позивачем розрахунок суми збитків, зроблений відповідно до вимог Методики, суд вважає його вірним.

Статтею 110 Водного кодексу України встановлено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до положень статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно з положеннями статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Судом встановлено, що постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища м. Севастополя Державної екологічної інспекції в м. Севастополі від 17.02.2010 за порушення права державної власності на води, зокрема здійснення забору води при відсутності дозволу на спецводокориствування зі свердловин № 5/5579, № 12/5592, № 13/5528 і № 14/5520-60 на заступника директора з охорони праці та навколишнього природного середовища ТОВ «Качинський+»Платонову С.М. накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 238,00 грн.

Як вбачається з зазначеної постанови при вирішенні питання про притягнення посадової особи відповідача до адміністративної відповідальності предметом розгляду державним інспектором, та одним з доказів правопорушення був акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Качинський+»від 01.12.-21.12.2009.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природно-ресурсного, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки необхідна наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю), шкодою та виною відповідача.

Матеріалами справи підтверджується наявність шкоди, завданої державі порушенням відповідачем вимог природоохоронного законодавства, що викладене у акті перевірки від 26.06-17.07.2008, вина відповідача у спричиненні цієї шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між першим та другим.

Крім того, відповідачем наявність його вини у зазначеному правопорушенні та шкода у розмірі 28541,55 грн не спростовується.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення шкоди у розмірі 28541,55 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В той же час суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення шкоди у розмірі 20561,82 грн не ґрунтуються на законі, оскільки належних та допустимих доказів того, що вина «Качинський+»у порушенні, викладеному у акті перевірки від 26.06-17.07.2008 у встановленому законом порядку доведена позивачем суду не надано.

До того ж, представник позивача та прокурор у судовому засіданні пояснили, що 20561,82 грн -це розмір шкоди, яка заподіяна державі в період з 08.06.2008 по 31.12.2008.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Відповідно до положень статті 267 Цивільного Кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що з вимогою про стягнення шкоди, заподіяної державі в період з 08.06.2008 по 31.12.2008 прокурор в інтересах Держекоінспекції звернувся до суду у березні 2012 року, тобто після спливу трирічного строку, та відповідач наполягає на відмові у позові внаслідок пропущення строку позовної давності, суд дійшов висновку, щодо відмови у позові про стягнення 20561,82 грн також і з зазначених підстав.

Пунктом 11 статті 5 закону України "Про судовий збір" встановлено пільги щодо сплати судового збору, зокрема від сплати судового збору звільняється органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Згідно з ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Отже, виходячи зі змісту вказаної норми, суд дійшов висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету м. Севастополя, виходячи з розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Качинський+" (99057, м. Севастополь, с. Андріївка, вул. Центральна, 22, р/р 26008310021901, ЗКПО 32992942, МФО 384919 АБ «Південний»м. Севастополь) на користь держави (стягувач - екологічна інспекція в місті Севастополі, 99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 83, р/р 33111331700006, одержувач: місцевий бюджет Гагарінського району, ЗКПО 37975544, банк ГУДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу: 24062100) суму заподіяної державі шкоди у розмірі 28 541,55 грн (двадцять вісім тисяч п'ятсот сорок одна гривня 55 коп.).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Качинський+" (99057, м. Севастополь, с. Андріївка, вул. Центральна, 22, р/р 26008310021901, ЗКПО 32992942, МФО 384919 АБ «Південний»м. Севастополь в дохід Державного бюджету м. Севастополя (одержувач: Державний бюджет м.Севастополя, код ЄДРПОУ 23895637, р/р №31210206700001 в ГУ ДКУ в м.Севастополі, код бюджетної класифікації: 22030001, МФО 824509) судовий збір в розмірі 1609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 22.05.2012.

Суддя підпис Н.Г. Плієва

розсилка:

1. державна екологічна інспекція в місті Севастополі

(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 83) - рек.з повідомленням

2. товариство з обмеженою відповідальністю „Качинський+ "

(99057, м. Севастополь, с. Андріївка, вул. Центральна, 22) - рек. з повідомленням

3. Севастопольська міжрайонна природоохоронна прокуратура

(99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 8) - рек. з повідомленням

4. прокуратура м. Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 1) - простим