Рішення № 24375942, 28.05.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2012 р.Справа № 5017/1009/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод"

До відповідача: Спільного підприємства "Аттіс-Т" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 7657,11 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Спільного підприємства "Аттіс-Т" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, у якій просить суд стягнути з відповідача Спільного підприємства "Аттіс-Т" у формі товариства з обмеженою відповідальністю кошти в сумі 7657,11 грн., яка складається з 7292,67 грн. основного боргу, 268,69 грн. пені, 43,75 грн. інфляційних, 52 грн. 3% річних.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу (що вбачається з поштового повідомлень про вручення ухвал суду), яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, виданий станом на 03.05.2012 року. З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

02 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" (Покупець) було укладено Договір на поставку продукції №5 (далі за текстом -Договір), згідно якого Постачальник зобов'язався поставляти у встановлених обсягах, а Покупець приймати та своєчасно оплачувати за молоко цільне, незбиране коров'яче 1 ґатунку, пастеризоване, охолоджене та оброблене (Продукція).

У відповідності до положення 4.2 договору передбачалось, що розрахунки за отриману продукцію проводяться за договірними погодженими цінами згідно протоколу погодження цін по факту поставки молока, але не пізніше 2 банківських днів з моменту поставки продукції, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

На виконання умов договору на поставку продукції № 5 від 02 січня 2010 року, у період з січня по липень 2010р. Постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" поставлено, а Покупцем - Відкритим акціонерним товариством "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" прийнято продукцію на загальну суму 795238,03 грн., що вбачається копій залучених до матеріалів справи видаткових накладних, вартість якого була сплачена Відкритим акціонерним товариством "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" частково.

11.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод"(Кредитор), Відкритим акціонерним товариством "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" (Первісний боржник) та Спільним підприємством "Аттіс-Т" (Новий боржник) складено та підписано додаткову угоду №1 про переведення боргу до договору поставки, відповідно до умов якої Спільним підприємством "Аттіс-Т" було прийнято на себе зобов'язання по виконанню зобов'язань первісного боржника по договору поставки від 02 січня 2010 року, а саме в частині оплати поставленої продукції первісному боржнику на суму 23962,67 грн.

13.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" та Спільним підприємством "Аттіс-Т" укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якої між сторонами було досягнуто згоду про припинення зобов'язань двосторонніх зобов'язань сторін договору, які виникли з договору поставки негатункового молока та молокопродуктів №02//07/10 від 15.07.2010р.(копія якого залучена до матеріалів справи) та договору на поставку продукції №5 від 02 січня 2010 року, на суму 16670грн.

Однак, як вбачається з пояснень представника позивача, повністю боргові зобов'язання за умовами договору на поставку продукції №5 від 02 січня 2010 року в редакції додаткової угоди №1 про переведення боргу Спільним підприємством "Аттіс-Т" у строк, встановлений Договором, а також станом на момент розгляду позовних вимог у суді, не сплачена, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 7292,67 грн. (23962,67грн. - 16670грн.).

У зв'язку з простроченням боргових зобов'язань по сплаті вартості продукції, позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних. Так, відповідно до даних такого розрахунку за відповідачем рахується основна заборгованість у розмірі 7292,67 грн. основного боргу, 268,69 грн. пені, 43,75 грн. інфляційних, 52 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 7657,11 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 520 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" у встановленому законом порядку набуто право вимоги до Спільного підприємства "Аттіс-Т" у сумі , яка з урахуванням умов укладеної угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог становить 7292,67 грн.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" про стягнення заборгованості в розмірі 7292,67 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2 Договору на поставку продукції №5 від 02 січня 2010 року Покупець несе відповідальність в разі несвоєчасного перерахування коштів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

А згідно умов п. 2.3 додаткової угоди №1 про переведення боргу, укладення цієї угоди не тягне будь-яких змін до умов основного договору на поставку продукції №5 від 02 січня 2010 року. У зв'язку з чим, на думку суду, Спільним підприємством "Аттіс-Т" при підписанні даної додаткової було прийнято зобов'язання сплатити вартість продукції з урахування 4.2 договору - не пізніше 2 банківських днів з моменту поставки продукції, у зв'язку з чим позивача є право на нарахування пені відповідачу за несвоєчасну оплату продукції.

Однак, з урахуванням п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням того, що відповідно до залучених до матеріалів справи видаткових накладних остання поставка продукції була здійснена позивачем 28.07.2010р., нарахування пені відповідно до п. 4.2 Договору повинно здійснюватись з 31.07.2010р. з правом нарахування протягом 6 місячного строку.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем пені в сумі 268,69 грн., виконаний за період з 05.12.2011р. по 29.02.2012р., вважає його таким, що не відповідає вимогам закону та обставинам справи, у зв'язку з чим у стягненні пені за даний період судом відмоляється.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем 43,75 грн. інфляційних, 52 грн. 3% річних, вважає його вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача основної заборгованості у розмірі 7292,67 грн., 43,75 грн. інфляційних, 52 грн. 3% річних.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного підприємства "Аттіс-Т" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (66161, Одеська область, Балтський район, с. Білине; код 30080064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" (23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Плеханова, 45, код 34309918; р/р 26001013044257 у ПАТ „ВТБ Банк", м. Київ, МФО 321767) 7292 (сім тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 67 коп. боргу, 43 (сорок три) грн. 45 коп. інфляційних, 52 (п'ятдесят дві) грн. 3% річних, 1609 (тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 судового збору.

3. В іншій частині позову -відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Д'яченко Т.Г.