Рішення № 24375560, 30.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/3194-2012 30.05.12

За позовом Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

про стягнення 28 563,46 грн.

Суддя Куркотова Є.Б.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 -представник за довіреністю

Від відповідача не з'явився

Суть спору:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі -позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення 28563,46грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2012 було порушено провадження у справі №5011-67/3194-2012, розгляд справи призначено на 06.04.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2012 розгляд справи було відкладено на 25.04.2012 у зв'язку з неявкою відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2012 розгляд справи відкладено на 16.05.2012 у зв'язку з неявкою відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2012 розгляд справи відкладено на 30.05.2012 у зв'язку з неявкою відповідача.

Представник позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 -якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 13.04.2012 №13580434, яка надана позивачем у судовому засіданні, місцезнаходженням фізичної особи підприємця ОСОБА_3 є АДРЕСА_2

Як вбачається з поштового повідомлення про вручення та конверту, ухвалу суду від 25.04.2012 та від 16.05.2012 було надіслано на адресу відповідача (03138, м. Київ, вул. Ясна, 17-В), яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте вказана ухвала була повернута поштовим відділенням зв'язку із зазначенням причини повернення -за зазначеною адресою не проживає.

Враховуючи те, що відповідно до відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ адресою місцезнаходження відповідача є адреса: 03138, м. Київ, вул. Ясна, 17-В, за якою було надіслано ухвали суду від 13.04.2012 та від 16.05.2012, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.05.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, вживши всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем 01.04.2008 було укладено Договір №3288 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території (далі - договір).

Позивач надавав зазначені послуги відповідачеві за адресою: м. Київ, бульвар Чоколівський, 1 в приміщенні відповідача площею 42,00 м2.

Відповідно до умов договору, позивач зобов'язувався надавати комунальні послуги своєчасно та належної якості, а відповідач зобов'язався оплачувати послуги в установлений договором строк.

Згідно з п. 4.2. Договору, відповідач повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа наступного місяця за розрахунковим.

Позивач щомісячно нараховував відповідачу плату та виставляв рахунки, що включають плату за фактично надані послуги за Договором, а саме: холодне водопостачання - на підставі наданих постачальником табуляграм (ПАТ "АК "Київводоканал"); гаряче водопостачання - на підставі наданих постачальником табуляграм (ПАТ "Київенерго"); опалення - на підставі наданих постачальником табуляграм (ПАТ "Київенерго"); відшкодування витрат за технологічне обслуговування внутрішньобудинкових теплових та інженерних мереж - на підставі п.2.7. Договору; утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати) - на підставі п. 2.6. Договору.

З 01.04.2008 по 31.12.2011 позивач щомісячно нараховував та виставляв відповідачу рахунки на сплату за Договором.

Внаслідок неналежного виконання умов договору, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 19 906,44 грн.

Крім суми основного боргу, позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача 3 102,22 грн. -збитків від інфляції, 1 158,92 грн. 3% річних, 5 395,88 грн. пені.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 01.04.2008 суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором про надання послуг, а тому до нього застосовуються положення законодавства про послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином відповідач, укладаючи договір, прийняв на себе зобов'язання згідно з договором.

Згідно п. 14, 17, Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника плату за обслуговування та ремонт будинку. Наймачі квартир вносять плату за найом житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

Суд прийшов до висновку, що позивач правомірно здійснював нарахування коштів за надання послуг.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 18 906,44 грн. основного боргу визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача збитків від інфляції та 3 % річних, то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції у сумі 3 102,22 грн. та 3% річних у сумі 1 158,92 грн. також підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем з посиланнями на п. 4.2 Договору №3288 від 01.04.2008 р. та Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" нараховано відповідачу пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення у розмірі 5 395,88 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих з квітня 2008 року по грудень 2011 року послуг з дотриманням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 4.2 Договору за несвоєчасну оплату платежів, які передбачені цим договором, нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100% від суми боргу.

Правовідносини між сторонами даного спору виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, якими є результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби, зокрема, юридичної особи у забезпеченні теплової енергії, то до цих правовідносин має застосовуватися положення спеціального нормативного-правового акта, а саме Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", який регулює ці відносини.

Частиною 2 статті 1 вказаного Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Враховуючи вищенаведені норми, суд задовольняє вимоги про стягнення пені у сумі 5 395,88 грн.

Витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (03049, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунальне підприємство «Чоколівське»Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-А, код 35756971) 18 906 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шість) грн. 44 коп. -основного боргу, 3 102 (три тисячі сто дві) грн. 22 коп. -збитків від інфляції, 1 158 (одна тисяча сто п'ятдесят вісім) грн. 92 коп. 3% річних, 5 395 (п'ять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 88 коп. пені, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Куркотова Є.Б.

рішення підписано 31.05.2012