Рішення № 24375553, 29.05.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.12 Справа № 26/5014/1185/2012

Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства „Укрстандарт-2009", м.Єнакієве Донецької області

до Державного підприємства „Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу „Шахтоуправління „Луганське", м.Луганськ

про стягнення 48417 грн. 95 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -не прибув;

від відповідача -юрисконсульт ОСОБА_1, довіреність №03/5-546 від 30.12.2011.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №299/2 від 19.10.2011 в сумі 44361 грн. 00 коп., пені в сумі 3059 грн. 61 коп., 3% річних в сумі 596 грн. 76 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 400 грн. 58 коп.

Відповідач відзивом на позовну заяву №03-899 від 28.05.2012 вимоги позову визнав повністю.

Позивач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.

Між Приватним підприємством „Укрстандарт-2009" (постачальник, позивач) та Державним підприємством „Луганськвугілля" в особі в.о. директора відокремленого підрозділу „Шахтоуправління „Луганське" (покупець, відповідач) 19.10.2011 був укладений договір поставки, за умовами якого постачальник продає, а покупець купує стрічку конвеєрну гумовотканинну ТУ 2561-216-00149245-96 2ШТС (ТГ)-800-4-ЕР-200-4-2ТСО-РБ в кількості 30 м2 за ціною 1478 грн. 70 коп. за м2, всього 44361 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ. Покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену договором грошову суму (ціну) (п.1.1 договору).

Згідно п.4.1 договору постачальник поставляє товар покупцю на умовах СРТ „склад постачальника" згідно „Інкотермс-2010". Строк поставки -жовтень 2011 року.

В розділі 5 сторони обумовили умови здачі-приймання товару.

Відповідно до п.6.1 договору оплата по цьому договору здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів після отримання товару і рахунку постачальника шляхом перерахування грошових коштів на р/р постачальника.

В п.7.3 договору сторони передбачили, що за прострочення виконання грошового зобов'язання покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №3828 від 19.10.2011 (а.с.10), довіреністю №1359 від 19.10.2011 (а.с.9).

Відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого товару не виконав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога позивача №32 від 02.04.2012 по сплату заборгованості в сумі 44361 грн. 00 коп. залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи викладені приписи законодавства, умови договору поставки та матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №299/2 від 19.10.2011 в сумі 44631 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений п.6.1 договору строк поставлений товар не оплатив, має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 19.11.2011 по 30.04.2012 в сумі 3059 грн. 61 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Правомірно позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 19.11.2011 по 30.04.2012 в сумі 596 грн. 76 коп. та інфляційні нарахування за період грудень 2011 -березень 2012 в сумі 400 грн. 58 коп., які і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.05.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства „Укрстандарт-2009" до Державного підприємства „Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу „Шахтоуправління „Луганське" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Луганськвугілля", вул.Лермонтова, б.1В, м.Луганськ, код 32473323 в особі відокремленого підрозділу „Шахтоуправління „Луганське", вул.Бондаренко, б.1, смт.Ювілейне м.Луганськ, код 26410557 на користь Приватного підприємства „Укрстандарт-2009", вул.Марата, б.1, м.Єнакієве Донецької області, код 36887080 заборгованість в сумі 44361 грн. 00 коп., пеню в сумі 3059 грн. 61 коп., 3% річних в сумі 596 грн. 76 коп., інфляційні нарахування в сумі 400 грн. 58 коп., судовий збір в сумі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 30.05.2012.

Суддя С.С. Єжова