Рішення № 24375062, 23.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/4727-2012 23.05.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ

до відповідача Управління житловими будинками Управляння справами Верховної ради України, м. Київ

про стягнення 173754, 74 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Марковська В.В. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду м.Києва з позовними вимогами до Управління житловими будинками Управління справами Верховної ради України про стягнення з останнього основного боргу за спожиту теплову енергію в сумі 148062, 82 грн., інфляційних в сумі 18484, 14 грн., трьох процентів річних в сумі 7207, 78 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань згідно Договору № 510657 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2009р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Безпосередньо в судовому засідання позивач повідомив суд про погашення відповідачем суми основного боргу за вказаним Договором, на підтвердження чого надав роздруківку про надходження коштів, з якої вбачається:

· частина боргу в сумі 45598, 61 грн. погашена 21.03.2012р.;

· частина боргу в сумі 30000, 00 грн. погашена 27.03.2012р.;

· частина боргу в сумі 72464, 21 грн. погашена 19.04.2012р.

Припинення провадження у справі -це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", як Постачальником, та Управлінням житловими будинками Управління справами Верховної ради України, як Споживачем, було укладено Договір № 510657 на постачання теплової енергії у гарячій воді, далі Договір., предметом якого (п. 1.1.) є зобов'язання Постачальника виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання та зобов'язання Споживача отримати її та оплатити.

Пунктом 1 Додатку 2 від 01.09.2009р. до Договору визначені тарифи на оплату Споживачем теплової енергії в сумі 125, 47 грн. за кожну відпущену гігакалорію на гаряче водопостачання і опалення. Пунктом 10 вказаного Додатку встановлено обов'язок Споживача:

· забезпечити оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію не пізніше 10-го числа наступного місяця за розрахунковим;

· сплатити вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок Постачальника, згідно з його рахунком до 25 числа поточного місяця.

Так, фактичні обставини справи свідчать про сплату відповідачем суми основної заборгованості наступним чином:

· 21.03.2012р. перераховано 45598, 61 грн.;

· 27.03.2012р. перераховано 30000, 00 грн.;

· 19.04.2012р. перераховано 72464, 21 грн., в зв'язку з чим припинилося фактичне існування основного боргу (сплата), що тягне за собою наслідки, передбачені ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Втім, позовна заява надійшла до суду 09.04.2012р., тобто на момент звернення до суду відповідачем вже було погашено частину заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 75598, 61 грн., що свідчить про відсутність порушеного права позивача та відсутність права на стягнення зазначеної суми в судовому порядку. Таким чином, у задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 75598, 61 грн. слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Одночасно, заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 72464, 21 грн. погашена відповідачем 19.04.2012р., тобто вже після звернення з позовом, до суду, а тому в цій частини підлягають застосуванню приписи п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, наслідком чого є припинення провадження у справі.

Вказане вище знайшло своє відображення у пункті 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Додатково, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 18484, 14 грн. за період з 01.09.2009р. по 29.02.2012р. та трьох процентів річних в сумі 7207, 78 грн. за період з 26.07.2009р. по 29.02.2012р.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір надання послуг. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийомки наданих послуг, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 901,903 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГК України.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зобов'язання припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, проте з його боку мало місце несвоєчасне погашення боргу, а тому позивач наполягає на стягненні з нього додатково інфляційних в сумі 18484, 14 грн. за період з 01.09.2009р. по 29.02.2012р. та трьох процентів річних в сумі 7207, 78 грн. за період з 26.07.2009р. по 29.02.2012р.

Оскільки мало місце прострочення оплати наданих послуг за договором, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 18484, 14 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У зв'язку з припущенними позивачем помилками під час розрахунку трьох процентів річних, судом, з власної ініціативи зроблено перерахунок.

Так, за проведеним судом розрахунком позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 7207, 78 грн. за вказаний період підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 6768, 22 грн.

Статтею 7 Закону «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках, зазначених у таких нормах ГПК: частині першій статті 80 (припинення провадження у справі).

Втім, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судові витрати, як це зазначено у другій частині статті 49 ГПК України, що кореспондується з вимогами статті 7 Закону України «Про судовий збір»та приписами ст. 80 ГПК України.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно вимог частини п'ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.05.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 625, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 194, 202, 232 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, 44, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Управління житловими будинками Управляння справами Верховної ради України щодо стягнення з останнього основного боргу в сумі 72464, 21 грн. - припинити.

2. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Управління житловими будинками Управляння справами Верховної ради України задовольнити частково.

3. Стягнути з Управління житловими будинками Управляння справами Верховної ради України, 01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 8, код ЄДРПОУ 22869342, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Київенерго", 01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305, інфляційні в сумі 18484, 14 грн., три проценти річних в сумі 6768, 22 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1954, 33 грн., видавши наказ.

4. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Управління житловими будинками Управляння справами Верховної ради України щодо стягнення з останнього основного богу в сумі 75598, 61 грн. -відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Управління житловими будинками Управляння справами Верховної ради України щодо стягнення з останнього трьох процентів річних в сумі 439, 56 грн. - відмовити.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено -28.03.12р.

Суддя Ю.О.Підченко