Постанова № 24373747, 29.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 5023/9129/11

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Ал'таір", м. Харків (далі -ПП "Ал'таір"),

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012

зі справи № 5023/9129/11

за позовом ПП "Ал'таір"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К", м. Харків (далі -ТОВ "Альтаір і К"),

про зобов'язання вчинити певні дії.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПП "Ал'таір" -не з'яв.,

ТОВ "Альтаір і К"-Столярова І.К.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПП "Ал'таір" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Альтаір і К" про:

стягнення 70 571, 39 грн. компенсації;

зобов'язання припинити незаконне використання комерційного найменування "Альтаір і К", схожого до ступеня змішування з комерційним найменуванням позивача -ПП "Ал'таір";

зобов'язання припинити незаконне використання позначень "Altair UA", "Альтаір і К", які є схожими до ступеню змішування з зареєстрованим за свідоцтвом України № 8308 комбінованим знаком для товарів і послуг "Альтаир", у мережі Інтернет, зокрема, в електронній адресі, як доменне ім'я, а також в підписанні ділових паперів;

зобов'язання знищити виготовлені зображення -рекламну продукцію позначень "Altair UA", "Альтаір і К", що схожі до ступеня змішування з торговельною маркою позивача за свідоцтвом України № 8308, а також демонтувати вивіску "Altair UA" за вказаною в позові адресою;

стягнути витрати на послуги адвоката в сумі 5 065, 20 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.01.2012 (суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено частково: відповідача зобов'язано припинити використання фірмового найменування "Альтаір і К" та позначень "Altair UA", "Альтаір і К"; у решті позову відмовлено. Рішення мотивовано наявністю доказів про порушення прав позивача на торговельну марку та фірмове найменування, недоведеністю вимог про стягнення 70 571, 39 грн. компенсації, та відсутністю законних підстав для зобов'язання відповідача знищити маркований спірними позначеннями товар.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 (колегія суддів у складі: суддя Барбашова С.В. -головуючий, суддя Бабакова Л.М., Білоцька А.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову; в іншій частині дане рішення залишено без змін. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що: свідоцтво України № 8308 для товарів і послуг зареєстровано для певних товарів і послуг 9, 35, 37, 38, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (далі -МКТП), які не стосуються господарської діяльності відповідача під оспорюваним фірмовим найменуванням; наявне в справі експертне дослідження про те, що використовувані відповідачем позначення "Altair UA" та "Альтаір і К" можуть ввести споживача в оману щодо особи, яка надає послуги, належним чином не обґрунтовано.

У касаційній скарзі ПП "Ал'таір" просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відділення ТОВ "Альтаір і К" заперечує проти її доводів і просить оскаржувану постанову зі справи залишити без змін.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника ТОВ "Альтаір і К", Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 498 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності;

право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки;

особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Частиною першою статті 490 ЦК України до майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування віднесено, зокрема, право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання

Таким чином, у розгляді питання схожості фірмових найменувань позивача та відповідача, судам слід було встановити на підставі поданих сторонами та досліджених судом доказів, що саме являє собою фірмове найменування позивача та відповідача, тобто найменування під яким ці підприємства виступають у здійсненні своєї діяльності ( з урахуванням того, що фірмове найменування може і не співпадати з зареєстрованим найменуванням). Також, судам слід було встановити для якої саме діяльності використовуються ці фірмові найменування, досліджуючи не лише статутні та реєстраційні документи, але і інші, що можуть свідчити про реальну діяльність підприємств, а саме: накладні, договори, рахунки, тощо.

Встановивши таким чином дійсні фірмові найменування позивача та відповідача судам слід було встановити чи є діяльність цих підприємств з використанням їх фірмових найменувань по виробництву товарів та наданню послуг такою самою або спорідненою, що може ввести в оману споживачів. Та з урахуванням цього прийняти відповідні рішення.

Проте судом першої інстанції зазначені обставини самостійно встановлено не було, а здійснено лише посилання на висновок спеціаліста у галузі інтелектуальної власності яким встановлено, що фірмове найменування відповідача "Альтаір і К" є схожим до ступеню змішування з знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України № 8308, володільцем якого є позивач; позначення "Altair UA" та "Альтаір і К", які використовує відповідач, можуть ввести споживача в оману щодо особи, яка надає послуги". Крім того, судом зазначено, що: "комерційні найменування відповідача "Альтаір і К" вводить в оману споживачів" не встановивши якою саме діяльністю займається позивач та відповідач та яким є їх фірмові найменування.

Судом апеляційної інстанції ці питання також досліджено не було, а до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов з огляду на те, що обсяг правової охорони торговельної марки позивача не поширюється на товари і послуги, що надаються відповідачем.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 статті 16 Закону свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:

зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Проте питання схожості позначень, які використовує позивач з торговельною маркою позивача та спорідненості товарів та послуг для яких вони використовуються, судом взагалі не досліджувалися.

Разом з тим, судам слід було встановити:

якими доказами підтверджено наявність, зокрема, у кожної з сторін комерційного (фірмового) найменування та якого саме;

які саме товари вводить в цивільний обіг та/або надає послуги кожна з сторін під конкуруючими комерційними (фірмовими) найменуваннями та позначеннями і з якого часу;

для яких товарів та/або послуг відповідач використовує позначення "Altair UA" та "Альтаір і К";

у який з визначених у пункті 4 статті 16 Закону способів відбулося використання зазначеної торговельної марки, якщо таке відбулося.

Окремо слід було встановити наявність саме у відповідача доменного імені у якому використовуються спірні позначення позивача, його реєстрацію або інші підстави використання, а також перелік товарі або послуг для надання яких воно використовується.

Проте наведені фактичні дані, які є необхідною складовою предмету доказування в даному спорі, господарськими судами встановлено не було.

З огляду на викладене у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про законність та обґрунтованість прийнятих у даній справі судових актів.

Зазначене порушення попередніми судовими інстанціями вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності не може бути усунуто судом касаційної інстанції в силу припису частини другої статті 1117 ГПК України, за яким касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно встановити обставини, зазначені в даній постанові, дати їм та доводам сторін необхідну правову оцінку і розглянути справу відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Ал'таір" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 12.01.2012 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 зі справи № 5023/9129/11 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко