Постанова № 24373744, 23.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2012 р. Справа № 5015/1417/11 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Жукової Л.В. -головуючий (доповідач), Круглікової К.С., Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Львівобленерго"на рішеннягосподарського суду Львівської області від 19.12.2011 р.та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 р.у справі № 5015/1417/11 господарського суду Львівської областіза позовомвідкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" досуб'єкта підприємницької дільності-фізичної особи ОСОБА_4простягнення 92 905,86 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача:ОСОБА_5 (дов. від 28.12.2011р.), ОСОБА_6 (дов. від 28.12.2011р.);

відповідача: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.12.2011р. по справі № 5015/1417/11 (суддя Деркач Ю.Б.) у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 про стягнення 92 905,86 грн. відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 року (головуючий суддя: Данко Л.С., судді: Процик Т.С., Дубник О.П.), рішення господарського суду Львівської області від 19.12.2011 року у справі № 5015/1417/11 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з урахуванням доповнень до скарги), в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 19.12.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Відповідач скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами встановлено, що 31.07.2008 року між апелянтом/позивачем: ПАТ "Львівобленерго", яке є правонаступником ВАТ "Львівобленерго" та відповідачем: суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 було укладено Договір про постачання електричної енергії № 60214 з додатками відповідно до п. 9.1. Договору, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п.2.2.2 Договору від 31.07.2008 року позивач зобов'язався постачати відповідачу електроенергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток № 1 "Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу"), згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем споживання, визначених додатком № 11 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, на рівні дозволеної потужності зазначеної в додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач зобов'язався (п.п. 2.3., 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 2.3.4., 2.3.5 Договору) виконувати умови зазначеного Договору, дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановки, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 "Порядок розрахунків" та № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника за пред'явленням службового посвідчення до засобів обліку електроенергії.

В пункті 8.4.3. Договору сторони погодили, що додатки до цього договору № 1 "Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу", № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", № 10 "Розрахунок втрат електроенергії в мережах споживача" дійсні у разі їх доведення до відома основного споживача.

Згідно з п. 9.2 Договору від 31.07.2008 року межа відповідальності за стан та обслуговування електроустановок визначаються відповідно до додатка № 11 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

Відповідно до додатку № 11 до Договору № 60214 від 31.07.2008 року "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", що поданий позивачем, відповідач несе відповідальність за технічний стан ввідного пристрою приміщень від вводу будинку до ввідного пристрою приміщень магазину і стан внутрішнього електрообладнання. У вказаному акті зазначено схему електроустановки та точки розподілу мереж.

12.03.2010 року позивачем складено Акт № 023349 про порушення "Правил користування електричною енергією"Договір № 60214, яким, при огляді схеми обліку електроенергії, електромережі та електроустановок у приміщенні піцерії-бістро "Тонік", що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 13, що належить відповідачу, встановлені факти порушення п.6.40 ПКЕЕ і "Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, а саме: підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, що є власністю споживача, поза розрахунковими засобами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку.

Як зазначено в цьому акті перевірки, порушення були усунуті в день перевірки, поза облікове під'єднання відключене, видано вимогу № 025522.

До вказаного акту додана схема-додаток з посиланням на межі балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін

19.03.2010 року Протоколом засідання комісії ЛЕМ № 131 по розгляду актів про порушення "Правил користування електричною енергією" до Договору № 60214, на підставі Акту № 023349 від 12.03.2010 року, в присутності представника споживача проведено нарахування обсягу не облікованої електричної енергії: з 31.08.2008р. по 12.03.10р. схема виправлена, або з дати проведення перевірки у розмірі 128 851 грн. 73 коп.

08.06.2010 року Протоколом №131-ЛОЕ засідання комісії ВАТ "Львівобленерго" по розгляду актів про порушення "Правил користування електричною енергією" на підставі Акту №023349 від 12.03.2010 року, проведено перерахунок обсягу не облікованої електричної енергії: в силі струму, визначеній виходячий з найменуванням поперечної площі перерізу проводів КА-0,4кВ 4 х 10 мм-2 АВВТ І доп.=60А. Нарахування провести за згодою сторін з 22.04.2009р. у розмірі 92 905 грн. 86 коп. та 25.05.2010р. відповідачу виставлено рахунок -фактуру № 32-131-ЛОЕ на суму 92905,86 грн. для оплати.

Відповідач рахунок не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено місцевим судом, що між сторонами не було у встановленому законом та Договором про постачання електричної енергії № 60214 від 31.07.2008 року порядку укладено Додатку № 11 до договору від 31.07.2008 року "Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

Згідно п. 9.1. Договору вбачається, що додатки до нього є його невід'ємною його частиною.

Висновком №2479 судової-почеркознавчої експертизи за матеріалами господарської справи № 5015/2338/11, який складено 25.07.2011 року (судово-почеркознавча експертиза проведена Львівським НДІСЕ МЮ України), предметом дослідження був додаток № 11 до Договору від 31.07.2008 року Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності, який є, зокрема, предметом доказування і у даній справі.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що додаток № 11 до Договору від 31.07.2008 року Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності відповідача не підписувався, підпис від імені відповідача виконаний ОСОБА_4, а невідомою особою, що підтверджується матеріалами справи.

Зазначені обставини позивачем не спростовані.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За загальними правилами Цивільного кодексу України, якщо договір укладено у письмовій формі, то і всі зміни та доповнення до нього, в т.ч. додатки до договору, які є невід'ємними частинами договору, вчиняються у тій самій формі, в якій було вчинено правочин, у порядку визначеному Главою 53 ЦК України.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до п.1.2 Правил користування електричною енергією межа балансової належності -точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання. Межа експлуатаційної відповідальності сторін -точка розділу електричної мережі за ознакою договірних зобов'язань з експлуатації тих чи інших ділянок або елементів, встановлюється за згодою сторін. За відсутності такої згоди межа експлуатаційної відповідальності збігається з межею балансової належності.

З аналізу норм чинного законодавства та обставин справи, додаток № 11 до Договору від 31.07.2008 року "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності", який є невід'ємною частиною зазначеного Договору (п.9.1.), не підписувався відповідачем, а невідомою особою, що підтверджується Висновком судової-почеркознавчої експертизи №2479 від 25.07.2011р., та, як вбачається з матеріалів справи, "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності" має одне з істотних значень для даного виду договорів, в т.ч. для даного Договору, оскільки визначає межі балансової залежності, згідно вимог п. 4.6. Методики, і без такого додатку є неможливим обрахувати обсяг недорахованої електроенергії, відтак додаток № 11 до Договору від 31.07.2008 року "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності" не може вважатися дійсним правочином, в силу статей 215 та 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно п. 6.41 "Правил користування електричною енергією", у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Пунктом 6.42 "Правил користування електричною енергією" передбачено, що на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недорахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

В розрахунку обсягу недорахованої електричної енергії та її вартості, вчиненому на підставі порушення Правил користування електричною енергією, зафіксованого Актом № 023349 від 12.03.2010 року, позивач посилався на порушення, зазначене в підпункті 7 п.2.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення Правил користування електричною енергією: "підключення до електричної мережі, що є власністю споживача, електроустановок, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковими засобами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку".

Пунктом 2.1 Методики, яку позивач використав для визначення стягуваної суми, визначено що методика застосовується на підставі акта порушень, складеного з урахуванням вимог Правил користування електричною енергією, а також нею встановлено вичерпний перелік порушень Правил.

Позивачем в Акті про порушення № 023349 від 12.03.2010 року вказано "Підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, що є власністю споживача. При цьому, позивач у Акті не вказав, які саме електроустановки, струмоприймачі, що є власністю споживача, були виявлені в ході перевірки, та не зазначив, що саме електропроводку до електричної мережі ним було виявлено.

Відповідачем було подано рахунки та квитанції про оплату ним за спожиту електроенергію, з яких вбачається, що споживання електроенергії відповідачем є стабільним та постійним.

Відповідно до вимог п. 2.1 Правил користування електричною енергією "Межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між споживачем і електропередавальною організацією за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок фіксуються в акті розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін.

Відтак, балансова належність електромережі фіксується актом про розмежування. Будь-якого іншого способу встановлення межі власності чи балансової належності електромереж Правилами користування електричною енергією не встановлено .

Таким чином, факт порушення, що стосується власності електричної мережі споживача, зазначений в акті про порушення Правил користування електричною енергією №023349 від 12.03.2010 року є невстановленим, оскільки такий повинен бути встановлений актом про розмежування у відповідності до вимог п. 2.1 Правил користування електричною енергією.

З огляду на наведене, посилання позивача у розрахунку обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості, стягнення якої є предметом спору, на підпункт 7 п. 2.1 Методики є невірним, оскільки дана Методика застосовується лише на підставі акта порушень, складеного з урахуванням вимог Правил користування електричною енергією (п. 2.1 Методики).

З огляду на викладене судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що позивачем не доведено у встановленому порядку порушення відповідачем Правил користування електричною енергією зазначеного в акті про порушення №023349 та підставності нарахування недорахованої електричної енергії внаслідок порушення Правил користування електричною енергією, стягнення якої є предметом даного спору.

Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" залишити без задволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 19.12.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 р. у справі № 5015/1417/11 залишити без змін.

Головуючий Жукова Л.В.

Судді Круглікова К.С.

Студенець В.І.