Ухвала суду № 24372865, 22.02.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/68389/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:Гурез І.О.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 р.

у справі № 2а-14621/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрі»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітрі»(надалі -позивач, ТОВ «Сітрі») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (надалі -відповідач, ДПІ у Печерському районі міста Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2010 р. № 0007642303/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва від 06.10.2010 р. № 0007642303/0. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присуджено на користь ТОВ «Сітрі»за рахунок Державного бюджету України.

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі міста Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі міста Києва 13.09.2010 р. провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «Сітрі»з питань формування податкового кредиту по податку на додану вартість за лютий-червень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Технохолдинг», ТОВ «Зетта-Фін», ТОВ «Багатопрофільна фірма «Універсал-Консалт»та ТОВ «Трент», за результатами якої 13.09.2010 р. складено акт № 576/1-23-3-32491651 (надалі акт).

В акті перевірки було зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення по ТОВ «Сітрі»встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов'язання контрагентів (постачальників) та сумою податкового кредиту ТОВ «Сітрі»на загальну суму 1 387 586,00 грн., у тому числі: за лютий 2010 року в сумі 425 033,00 грн. по контрагенту ТОВ «Компанія «Технохолдинг»; за березень 2010 року в сумі 291 911,00 грн. по контрагенту ТОВ «Зетта-Фін»; за квітень 2010 року в сумі 359 380,00 грн. по контрагенту ТОВ «Зетта-Фін»; за травень 2010 року в сумі 148 796,00 грн. по контрагенту ТОВ «Трент»; за червень 2010 року в сумі 162 466,00 грн. по контрагенту ТОВ «Багатопрофільна фірма «Універсал-Консалт». Причиною розбіжностей є віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість ТОВ «Сітрі»у лютому червні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ Компанія «Технохолдинг», ТОВ «Зетта-Фін», ТОВ «Багатопрофільна фірма «Універсал-Консалт»та ТОВ «Трент», якими не задекларовано суму податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань за лютий червень 2010 року.

На підставі акта ДПІ у Печерському районі міста Києва прийняла податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010 р. № 0007642303/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 519 038,00 грн., у тому числі основний платіж -1 012 692,00 грн., штрафні санкції -506 346,00 грн., за порушення підпункту 7.2.3, пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2009 р. між ТОВ «Сітрі»та ТОВ «Компанія «Технохолдинг»укладено договір купівлі-продажу № 3107-09, за яким контрагент позивача зобов'язувався поставити ДСП шліфоване EUROSPAN різного розміру.

Факт виконання сторонами умов договору підтверджується податковими накладними від 02.02.2010 р. № 16, від 03.02.2010 р. № 17 та від 09.02.2010 р. № 18, виданими позивачу ТОВ «Компанія «Технохолдинг», видатковими накладними від 04.02.2010 р. № РН-00009, від 12.02.2010 р. № РН-00010, від 15.02.2010 р. № РН-00011 та від 22.02.2010 р. № РН-00012.

Придбаний у ТОВ «Компанія «Технохолдинг»було реалізовано Дочірньому підприємству «Ритм»Товариства з обмеженою відповідальністю «РоСт», на підставі договору від 01.08.2009 р. № 12, що підтверджено наявними у справі видатковими та податковими накладними.

Відповідно до договорів № ДСП/10 від 01.02.2010 р., № ШС03-10 від 02.03.2010 р. та № С-03/10 від 02.03.2010 р., укладеними між ТОВ «Сітрі»та ТОВ «Зетта-Фін», позивач отримав від контрагента товари та послуги, в підтвердження чого судам попередніх інстанцій було надано: податкову накладну № 3039 від 03.03.2010 р.; податкову накладну №90311 від 09.03.2010 р.; податкову накладну № 240319 від 24.03.2010 р.; податкову накладну № 260322 від 26.03.2010 р.; податкову накладну № 310320 від 31.03.2010 р.; податкову накладну № 10424 від 01.04.2010 р.; податкову накладну № 10424 від 01.04.2010 р.; податкову накладну № 10425 від 01.04.2010 р.; податкову накладну № 30426 від 06.04.2010 р.; видаткову накладну № 0303/9 від 03.03.2010 р.; видаткову накладну №0903/11 від 09.03.2010 р.; видаткову накладну №0104/25 від 01.04.2010р.; видаткову накладну №0104/26 від 06.04.2010 р.; Акт здачі-приймання робіт б/н від 24.03.2010 р.; Акт здачі-приймання робіт б/н від 31.03.2010 р. Товари та послуги, отримані від ТОВ «Зетта-Фін»було передано відповідно до укладеного договору № 1-2008/ Ситри від 01.04.2008 р. ЗАТ «Чінбар»та договору №1/1 від 15.02.2009 р. ТОВ «Торговий дім «Рода», що підтверджено, наявними у справі накладними.

Відповідно до договору про надання комплексу послуг № 01-06/10 від 01.06.2010 р., який було укладено між ТОВ «Сітрі»та ТОВ «Багатопрофільна фірма «Універсал-Консалт», виконавець надав позивачу послуги по плануванню подачі ж/д цистерн під налив та послуги по диспетчерському контролю ж/д цистерн, що підтверджено податковою накладною № 1843 від 30.06.2010 р.; податковою накладною № 1844 від 30.06.2010 р.; Актом здачі-приймання робіт б/н від 30.06.2010 р. на суму 10 453,80 грн.; Актом здачі-приймання робіт б/н від 30.06.2010 р. на суму 964 341,60 грн. Отримані від ТОВ «Багатопрофільна фірма «Універсал-Консалт»послуги позивачем було у подальшому реалізовано за договором № 4/ПР від 08.02.2008 р. ТОВ «Укрространсойл», що підтверджено актом виконаних робіт від 30.06.2010 р. та податковою накладною № 56 від 30.06.2010 р., та за договором № КТСУ-СИТРИ-2009-1-И від 01.06.2009 р. ТОВ «КаргоТрансСервіс Україна», що підтверджено актом виконаних робіт від 30.06.2010 р. та податковими накладними № 52 від 11.06.2010 р. та № 54 від 30.06.2010 р.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року в розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Додаток 5) позивачем помилково був вказаний індивідуальний код 368844726506 ТОВ «Трент», в підтвердження чого 17.08.2010 р. до ДПІ у Печерському районі міста Києва було надано разом з супровідним листом № 38 від 17.08.2010 р., який зареєстровано податковим органом 17.08.2010 р. вх. 49419/10, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (Додаток 5) за травень 2010 р. з Додатками № 2 та № 3, Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5) уточнення за травень 2010 р.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, за вищезазначеними договорами зобов'язання ТОВ «Сітрі»перед ТОВ Компанія «Технохолдінг», ТОВ «Зетта-Фін»та ТОВ «Багатопрофільна фірма «Універсал-Консалт»виконані у повному обсязі та носили реальний характер.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Таким чином, підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, яка не позбавлена правового значення і в тому разі, якщо контрагентом покупця товарів (робіт, послуг) не виконується зобов'язання щодо декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що недійсність чи неподання звітності з податку на додану вартість контрагентами позивача не позбавляє права на податковий кредит, оскільки саме контрагенти несуть відповідальність за своєчасність сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України та складення податкової звітності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 519 038,00 грн., у тому числі основний платіж -1 012 692,00 грн., штрафні санкції -506 346,00 грн., є неправомірним.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав та не довів законності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва у справі № 2а-14621/10/2670 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2011 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис) Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.

Суддя А.М. Лосєв