Ухвала суду № 24372080, 15.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2012 року м. Київ К-52564/09

К-57969/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області та Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Фермер»

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2009 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року

у справі № А27/4-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Фермер»

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Фермер»(далі -позивач) до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі -відповідач) задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000322320/0 від 03 вересня 2007 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 370,06 грн., з яких 2 246,71 грн. -основний платіж, 1 123,35 грн. штрафні (фінансові) санкції. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ СП «Фермер»579,00 грн. витрат за проведення судово-економічної експертизи.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач та позивач оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідачем ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень в частині задоволення позову, а в іншій -залишення без змін.

Позивач в поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2009 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення -про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ СП «Фермер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт № 238/232/30912210 від 23 серпня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322320/0 від 03 вересня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32 770,50 грн. (21 847,00 грн. - основний платіж, 10 923,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР), оскільки, позивачем неправомірно при реалізації цукру відображено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в спеціальних деклараціях (деклараціях по рослинництву) за квітень та грудень 2006 року, а також податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19 600,45 грн. не відображено не в загальній, не в спеціальній деклараціях.

Крім того, судами встановлено, що позивач є сільськогосподарським виробником та має право використовувати спеціальний режим оподаткування з податку на додану вартість, передбачений пунктом 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР.

В періоді, охопленому перевіркою, між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Ланнівський цукровий завод»укладено договір контрактації сільськогосподарської продукції в 2005 році від 23 вересня 2005 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався посіяти, зібрати та поставити цукровий буряк, а ВАТ «Ланнівський цукровий завод»-переробити його та розрахуватись з позивачем.

При цьому, зазначеним договором передбачено, що продукція, вироблена з давальницької сировини, є власністю позивача.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судами, відповідачем не спростовано факт того, що цукор є товаром власного виробництва ТОВ СП «Фермер».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, цукор є товаром власного виробництва, виготовленим на давальницьких умовах, то позивачем правомірно та у відповідності до вимог Закону № 168/97-ВР та Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), при здійсненні операцій з продажу цукру податок на додану вартість в розмірі 2 246,71 грн. віднесено до спеціальних декларацій за квітень та грудень 2006 року.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Разом з тим, судами встановлено, що позивачем в періоді, охопленому перевіркою, отримано кошти за надані послуги з культивації, а також за продаж ячменю та відходів кукурудзи, однак суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за даними операціями не відображено не в спеціальній, не в загальній деклараціях.

Зазначений факт, зокрема, як встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 418/419-08 від 30 жовтня 2008 року.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2009 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області та Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Фермер» відхилити, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.