Ухвала суду № 24371981, 08.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2012 року м. Київ К-55710/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року

у справі № 2-а-12360/08/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Херсон»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК Херсон»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі -відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0004882301/0 від 29 вересня 2008 року та № 0004872301/0 від 29 вересня 2008 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року та відмовити ТОВ «ВК Херсон»в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «ВК Херсон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої складено акт № 2515/23-5/33511599 від 28 серпня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004872301/0 від 29 вересня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 267 139,60 грн. (205 492,00 грн. -основний платіж, 61 647,60 грн. -штрафні (фінансові) санкції), та № 0004882301/0 від 29 вересня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 401 723,02 грн. (267 815,35 грн. -основний платіж, 133 907,67 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.4 пункту 5.4, пункту 5.10 статті 5, пункту 6.1 статті 6 Закону України від 28 грудня1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту вартості маркетингових послуг та послуг з інформаційної підтримки та технічного обслуговування обладнання, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК Миколаїв»відповідно до договорів № 01/08/06 від 01 серпня 2006 року та № 01/02 ВКХ від 01 лютого 2007 року, а також рекламних послуг, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа-Компас»відповідно до договору від 01 січня 2007 року.

Зазначений висновок відповідачем зроблено з огляду на відхилення ним актів виконаних робіт як підтверджуючих документів понесених ТОВ «ВК Херсон» витрат.

Крім того, перевіркою встановлено неправомірне віднесенням позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту вартості нарахованої, але частково оплаченої винагороди за використання торгової марки «Велика Кишеня»в частині різниці між нарахованою та фактично оплаченою винагородою на загальну суму 432 000,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне отримання позивачем маркетингових послуг та послуг з інформаційної підтримки та технічного обслуговування обладнання підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), а зв'язок зазначених послуг з господарською діяльністю ТОВ «ВК Херсон»-звітом від 29 вересня 2006 року про основні результати по договору № 01/08/06 від 01 серпня 2006 року та переліком наданих послуг від 30 червня 2007 року по договору № 01/02 ВКХ від 01 лютого 2007 року.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами судів попередніх інстанцій про те, що, оскільки, ціна договору про надання рекламних послуг від 01 січня 2007 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Медіа-Компас», формувалась за домовленістю сторін і чинним законодавством не встановлено її обмеження, то висновок відповідача про завищення позивачем вартості рекламних послуг в порівнянні з іншими аналогічними договорами, укладеними позивачем з іншими контрагентами, є неправомірним.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту вартості нарахованої, але частково оплаченої винагороди за використання торгової марки «Велика Кишеня»в частині різниці між нарахованою та фактично оплаченою винагородою на загальну суму 432 000,00 грн., то колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про неправомірність включення даної суми до складу валових витрат, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.30 статті 1 Закону № 334/94-ВР роялті -платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Пунктом 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку.

Як встановлено судами, відповідно до пункту 1.4 Ліцензійного договору на використання знака для товарів та послуг від 01 лютого 2005 року, укладеного між ТОВ «ВК Херсон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд», позивач має право використовувати торгову марку «Велика Кишеня»на товарах, їх упаковках, при наданні послуг, для яких його зареєстровано, у друкованих виданнях, на вивісках, в рекламі, в мережі Інтернет, а також при використанні доменних імен.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що платежі за використання торгової марки «Велика Кишеня»підпадають під визначення роялті, наведене в пункті 1.30 статті 1 Закону № 334/94-ВР, та, відповідно до підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР, включаються до складу валових витрат.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.