Ухвала суду № 24371957, 08.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2012 року м. Київ К-52575/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 14 травня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року

у справі № 7/211-2007

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевал»

до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 14 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевал»(далі -позивач) до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі -відповідач) задоволено повністю. Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 0000262351/0/358-2300/20458698-4942/10/23 від 21 серпня 2007 року та № 0000272351/0/357-2300/20458698-14941/10/23 від 21 серпня 2007 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Закарпатської області від 14 травня 2008 року, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року та прийняття нового рішення -про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Перевал»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, за травень 2007 року, за результатами якої складено акт № 13-2300/20458698 від 15 серпня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000262351/0/358-2300/20458698-4942/10/23 від 21 серпня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 61 926,00 грн., та № 0000272351/0/357-2300/20458698-14941/10/23 від 21 серпня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 810,70 грн. (4 997,00 грн. -основний платіж, 1 813,70 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених відповідно до вантажних митних декларацій з митної вартості товарів, а не з договірної (контрактної) їх вартості, яка застосовувалась ТОВ «Перевал»для визначення бази оподаткування при наступній поставці товарів на внутрішньому ринку України.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 4.3 статті 4 Закону № 168/97-ВР передбачено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Підпунктом 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України -дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Згідно з підпунктом 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту по імпортним операціям здійснено від митної вартості товарів, яка визначена митним органом за звичайними цінами, що, зокрема, відповідає вимогам пункту 4.3 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.2.7 пункту 7.2, підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР. При цьому, перевіркою підтверджено повну сплату податкових зобов'язань позивачем до бюджету за визначеною митним органом митною вартістю.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Закарпатської області від 14 травня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області відхилити, а постанову Господарського суду Закарпатської області від 14 травня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.