Ухвала суду № 24371848, 19.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2012 р. м. Київ К-26770/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року

у справі №2а-1266/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА-Транс»(надалі -ТОВ «ЛАА-Транс»)

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську (надалі -Ленінська МДПІ у м.Луганську)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У лютому 2010р. позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську від 21.01.2010р. №000102360/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 березня 2010р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010р., позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську від 21.01.2010р. №000102360/0.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було здійснено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЛАА-Транс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за квітень 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що задекларована у березні 2009р., про що складено акт №37/23-616/31718995 від 21.01.2010р.

Висновками зазначеного акта перевірки встановлено завищення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2009р. в сумі 45532,00грн. з підстав неможливості підтвердження надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачання. Так, в ході перевірки встановлено, що основним постачальником позивача у відповідному періоді було ПП «Дизель Босс», яке є підприємством-посередником. Разом з тим, на запит відповідача щодо проведення зустрічних перевірок постачальників зазначеного посередника було отримано відповіді щодо неможливості їх проведення з підстав не встановлення місця знаходження таких підприємств. Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку про необґрунтованість заявлення позивачем до відшкодування.

За наслідками проведеної перевірки Ленінською МДПІ у м.Луганську прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000102360/0 від 21.01.2010р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 45532,00грн.

Положення пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон України «Про податок на додану вартість»пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість (надалі -ПДВ) права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відповідно до п.п. «а»п.п7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В ході судового розгляду справи встановлено, що суми податку на додану вартість, включені ТОВ «ЛАА-Транс» до складу податкового кредиту за податковими деклараціями з податку на додану вартість за березень 2009р., підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. Фактичне отримання позивачем товару та отримання ним послуг підтверджується видатковими накладними та актами виконаних робіт, а їх оплата - банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Таким чином, висновки податкового органу про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у квітні 2009р. не знайшли свого підтвердження.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську -залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак