Ухвала суду № 24364928, 17.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15379/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Науково -виробнича компанія «Гірничі машини»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що при проведенні позапланової виїзної перевірки ПАТ НВК «Гірничі машини»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Сот Плюс» за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 93602,00 грн., та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 74882,00 грн., оскільки, по-перше, позивачем до перевірки були надані всі необхідні первинні документи, що підтверджують товарність операцій та правомірність віднесення відповідних сум до складу валових витрат і формування податкового кредиту за рахунок сплачених сум ПДВ по правовідносинах із ТОВ «Сот Плюс», що також надані до матеріалів справи, та, по-друге, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2011 р. по справі № 2а-0870/2753/11 було визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сот Плюс», за наслідками якої було складено Акт від 21.03.2011 р. № 84/23-253/36015137, на який зокрема посилається відповідач в Акті перевірки позивача, та в подальшому Довідкою про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Сот Плюс»(за той самий період грудень 2010 р.) було встановлено відсутність порушень при формуванні податкових зобовязань та податкового кредиту за грудень 2010 р. та не встановлено укладення ТОВ «Сот Плюс»нікчемних правочинів. На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки ПАТ НВК «Гірничі машини», не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомленнярішення, винесені за наслідками даного Акта, є протиправними та підлягають скасуванню. Просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000414010 від 06.06.2011 року за податком на прибуток приватних підприємств (основний платіж 93 602,00 грн., фінансова санкція 23 401,00 грн.), № 0000404010 від 06.06.2011 року за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (основний платіж 74 882,00 грн., фінансова санкція 18 721,00 грн.).

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 лютого 2012 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків № 0000414010 від 06.06.2011 року за податком на прибуток приватних підприємств (основний платіж 93 602,00 грн., фінансова санкція 23 401,00 грн.), № 0000404010 від 06.06.2011 року за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (основний платіж 74 882,00 грн., фінансова санкція 18 721,00 грн.).

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задоволюючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 06.06.2011 року, натомість позивач надав обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що з 21.04.2011 року по 10.05.2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м.Києві по роботі з великими платниками податків була проведена позапланова перевірка Приватного акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Сот Плюс»(код за ЄДРПОУ 36015137) за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 17.05.2011 року № 254/40-10/34046713, в якому встановлено порушення позивачем вимог абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 93602,00 грн., та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 74882,00 грн.

Позивачем, 25.05.2011 року було подано заперечення до Акта перевірки, за результатами розгляду яких заперечення були відхилені відповідачем та висновки Акта перевірки залишено без змін.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000414010 від 06.06.2011 року по податку на прибуток приватних підприємств (основний платіж 93 602,00 грн., фінансова санкція 23 401,00 грн.), та № 0000404010 від 06.06.2011 року по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (основний платіж 74 882,00 грн., фінансова санкція 18 721,00 грн.).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до податкових органів вищого рівня.

Так, 16.06.2011 року позивачем було подано первинну скаргу до Державної податкової адміністрації у м.Києві.

Позивач, 06.07.2011 року отримав рішення ДПА у м.Києві про продовження строку розгляду скарги до 22.08.2011 року.

25.08.2011 року ДПА у м. Києві було прийнято рішення про результати розгляду скарги позивача, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а первинна скарга позивача без задоволення.

Зважаючи на викладене, 07.09.2011 року позивачем було подано повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення та рішення ДПА у м.Києві до Державної податкової адміністрації України.

Позивачем, 29.09.2011 року було отримано рішення ДПА України про відмову в задоволенні повторної скарги.

Враховуючи викладене, не погоджуючись із прийнятими Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків податковими повідомленнями-рішеннями від 06.06.2011 р. № 0000414010 та № 0000404010, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в обґрунтування винесених податкових повідомлень-рішень від 06.06.2011 р. № 0000414010 та № 0000404010 відповідач в Акті перевірки від 17.05.2011 року № 254/40-10/34046713 посилається на таке.

В ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини між ЗАТ «НВК «Гірничі машини»та ТОВ «Сот Плюс»у грудні 2010 року.

За результатами документальної виїзної перевірки ЗАТ «НВК «Гірничі машини»встановлено, що між ТОВ «Сот Плюс»в особі директора Котенко О.І. (Постачальник), з одного боку та ЗАТ «НВК «Гірничі машини»в особі генерального директора Тепікіної Т.О. (Покупець) з другого боку було укладено договір № 87-10 від 06.05.2010 про те, що Постачальник зобов'язується передати в обумовлені цим договором строки Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений товар та оплатити за нього узгоджену суму. Кількість, ціна та асортимент товару визначається специфікаціями які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання зазначеного договору ЗАТ «НВК «Гірничі машини»придбало у грудні 2010 р. товар від ТОВ «Сот Плюс»відповідно до податкових накладних, видаткових накладних на загальну суму 449 289,94 грн., в т.ч. ПДВ 74 881,66 грн.

Листом від 23.03.2011 р. № 3152/7/23-211/1024 (вх. СДПІ № 6473/7 від 25.03.2011 р.) ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя надіслано до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП Акт від 21.03.2011 р. № 84/23-253/36015137 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сот Плюс»(ЄДРПОУ 36015137) з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період грудень 2010 року.

В зазначеному Акті перевірки контрагента позивача ТОВ «Сот Плюс»встановлено наступне.

В ході аналізу автоматизованої системи ПК та ПЗ в розрізі контрагентів встановлено, що основним постачальником ТОВ «Сот Плюс»в грудні 2010 є ТОВ «Дніпротехенергобуд»(ЄДРПОУ 36826300) - підприємство транзитер, податковий кредит сформовано в свою чергу за рахунок ТОВ «Енерготехінженірінг»(ЄДРПОУ 20198122).

Отже податковим органом було зроблено висновок, що ТОВ «Сот Плюс»товар підприємствам контрагентам не постачався та не купувався, а проводились безтоварні операції, що свідчить про те, що правочин між ТОВ «Сот Плюс»та підприємствами-контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків.

Також в Акті перевірки зазначено, що ТОВ «Сот Плюс»здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, тому усі операції купівлі-продажу з ТОВ «Сот Плюс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Відповідно до звітності, яка надававсь до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, ТОВ «Сот Плюс»не має земельних ділянок, власних основних фондів 1 групи, складських або будь-яких інших приміщень, які можуть бути використані у господарський діяльності підприємства. Оскільки на ТОВ «Сот Плюс»відсутні трудові ресурси у достатній кількості, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Та відповідно у висновку Акта від 21.03.2011 р. № 84/23-253/36015137 зазначено, що: невиїзною документальною перевіркою ТОВ «Сот Плюс»(ЄДРПОУ 36015137) відповідно до даних звітності підприємства з ПДВ, системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлено, що підприємство здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів, які укладені в порушення ч.1 ст.203 ЦК України, їх зміст суперечить зокрема інтересам держави і суспільства. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України.

Однак, що підтверджується наявними матеріалами справи, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2011 р. по справі № 2а-0870/2753/11 було визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сот Плюс», за наслідками якої було складено Акт від 21.03.2011 р. № 84/23-253/36015137, на який посилається відповідач в Акті перевірки позивача.

Таким чином, оскільки рішенням суду було визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення перевірки ТОВ «Сот Плюс», ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було проведено повторну перевірку контрагента позивача з тих самих питань та за той самий період, за результатами якої було складено Довідку № 147/23-253/36015137 від 05 липня 2011 року, в якій вказано про правомірність дій позивача при формуванні податкового кредиту.

Відповідно, в матеріалах справи наявна Довідка про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Сот Плюс»№ 147/23-253/36015137 від 05 липня 2011 року (за той самий період грудень 2010 р.), в якій ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було встановлено відсутність з боку ТОВ «Сот Плюс»порушень при формуванні податкових зобовязань та податкового кредиту за грудень 2010 р. та не встановлено укладення ТОВ «Сот Плюс»нікчемних правочинів.

З наведеного вище вбачається, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки позивача від 17.05.2011 року № 254/40-10/34046713, та зроблені на підставі Акта перевірки контрагента позивача ТОВ «Сот Плюс»від 21.03.2011 р. № 84/23-253/36015137, - не відповідають фактичним обставинам справи, та не можуть бути підтверджені відповідачем допустимими доказами.

А відтак, не може брати до уваги Акт перевірки ТОВ «Сот Плюс»від 21.03.2011 р. № 84/23-253/36015137, оскільки перевірка, за наслідками якої даний Акт був складений, визнана протиправною в судовому порядку, а повторною перевіркою контрагента позивача ТОВ «Сот Плюс»порушень встановлено не було

Також, в підтвердження товарності операцій та правомірності віднесення відповідних сум до складу валових витрат і формування податкового кредиту за рахунок сплачених сум ПДВ по правовідносинах із ТОВ «Сот Плюс» за період грудень 2010 р., позивачем до матеріалів справи було надано відповідні первинні документи, зокрема: договір поставки, рахунки-фактури, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Сот Плюс», свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Сот Плюс».

Отже, як видно з наявних матеріалів справи, - на момент здійснення правовідносин із ТОВ «Сот Плюс», позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «Сот Плюс»не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Сот Плюс», правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та видатковими накладними, згідно до чого ТОВ «Сот Плюс»на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період (грудень 2010 р.).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу п.1.3 ст.1 Закон України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п.9.3 ст.9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п.2.3 ст.2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, законодавством чітко передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Так, позивачем до матеріалів справи було надано податкову декларацію контрагента ТОВ «Сот Плюс»з ПДВ за грудень 2010 р. із додатком № 5 (розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), з якої видно, що ТОВ «Сот Плюс»було визначено податкові зобовязання по правовідносинах із позивачем в грудні 2010 р. на суму ПДВ 74881,66 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачем не було доказано факту наявності заборгованості перед державним бюджетом зі сплати податкових зобовязань за перевіряємий період в контрагента позивача ТОВ «Сот Плюс», та навпаки представником відповідача в судовому засіданні було зазначено про відсутність такої заборгованості, з чого судом вбачається відсутність завдання шкоди державному бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ТОВ «Сот Плюс», оскільки всі передбачені податки були в повному обсязі визначені контрагентом та сплачені до Державного бюджету України.

З аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів, та не була допустимими доказами заперечена відповідачем, та крім того, контрагентом позивача ТОВ «Сот Плюс», сума ПДВ в загальному розмірі 74881,66 грн., що включена позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період (грудень 2010 р.), - була визначена в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р., та крім того, відповідачем було зазначено про відсутність заборгованості перед державним бюджетом зі сплати податкових зобовязань за перевіряємий період в контрагента позивача ТОВ «Сот Плюс», з чого судом вбачається відсутність завдання шкоди державному бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ТОВ «Сот Плюс», оскільки всі передбачені податки були в повному обсязі визначені контрагентом, та сплачені до Державного бюджету України.

Та крім того, як було зазначено вище, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2011 р. по справі № 2а-0870/2753/11 було визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сот Плюс», за наслідками якої було складено Акт від 21.03.2011 р. № 84/23-253/36015137, на який посилається відповідач в Акті перевірки позивача, та в подальшому Довідкою про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Сот Плюс»(за той самий період грудень 2010 р.) було встановлено відсутність з боку ТОВ «Сот Плюс»порушень при формуванні податкових зобовязань та податкового кредиту за грудень 2010 р. та не встановлено укладення ТОВ «Сот Плюс»нікчемних правочинів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000414010 від 06.06.2011 року по податку на прибуток приватних підприємств (основний платіж 93 602,00 грн., фінансова санкція 23 401,00 грн.), та № 0000404010 від 06.06.2011 року по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (основний платіж 74 882,00 грн., фінансова санкція 18 721,00 грн.) - є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 07 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 22 травня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.