Ухвала суду № 24358768, 18.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1173/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А.

при секретарі: Колісник К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Макарді" (далі -ТОВ "Макарді") звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі -відповідач, ДПІ у м. Вінниці), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.02.2009 року № 0000152330 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 15 021,00 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2009 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Макарді" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 16.02.2009 року № 0000152330.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2009 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, TOB "Макарді" зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію № 826825 від 04.03.2003 року та з 11.03.2003 року перебуває на обліку у ДПІ у м. Вінниці як платник податків.

12.02.2009 року працівниками ДПІ у м. Вінниці була проведена виїзна позапланова перевірка TOB "Макарді" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.09.2008 року по 01.10.2008 року та з 01.11.2008 року по 01.12.2008 року, за результатами якої складено акт № 366/2330/32407672 від 12.02.2009 року, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 4.1, пункту 4.3 статті 4 та підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Суть вказаного порушення полягає в тому, що позивачем безпідставно було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2008 року на 15 021 гривень, що суперечить змінам, внесеним до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2009 року № 0000152330/0, яким TOB "Макарді" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 15 021 гривень (а.с.3).

Позивач не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та мотивує це тим, що відповідач невірно застосував положення пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки ціна на аміачну селітру не підлягає державному регулюванню, а тому у податкового органу не було жодних підстав для визначення бази оподаткування по операціях з нею виходячи із «звичайних цін».

Відповідач заперечує проти вимог даного позову та обґрунтовує свої доводи тим, що позивачем безпідставно було допущено заниження задекларованих показників, які оподатковуються за ставкою 20%, чим порушено вимоги п.4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів, визначаються Законом України «Про ціни і ціноутворення»від 03.12.1990 № 507-ХІІ (далі - Закон № 507-ХІІ).

Відповідно до статті 8 вказаного Закону, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін (тарифів).

Згідно із ст. 9 Закону № 507-ХІІ, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

У відповідності до ст.11 Закону № 507-ХІІ, регулювання внутрішнього ціноутворення на експортну та імпортну продукцію (послуги) визначається Кабінетом Міністрів України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України, визначаються Митним кодексом України.

Так, під поняттям митної вартості розуміють розраховану за спеціальними правилами вартість товару у момент перетину митного кордону України.

Відповідно до статті 43 Митного кодексу України, товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

У разі вивезення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред'явлення товарів і транспортних засобів для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку.

Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем на території зони митного контролю у пункті пропуску на митному кордоні України встановлюється відповідно до технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб, товарів і транспортних засобів.

Таким чином, митна вартість застосовується для нарахування податків і зборів для товарів, які перебувають під митним контролем, оскільки у відповідності до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов контракту № 810/00203795/00851 від 26.09.2008 р., укладеного між ВАТ «Азот»(Росія) та ТОВ "Макарді", позивачем було імпортовано аміачну селітру на підставі наступних вантажно-митних декларацій: № 401000004/8/012569 від 27.10.08 року, № 401000004/8/ 012562 від 27.10.2008 року та № 401000004/8/ 012567 від 30.10.2008 року.

Разом база оподаткування за звичайною ціною склала 641260,86 грн., при цьому ціна за 1 тону аміачної селітри була встановлена в розмірі 2 218,90 грн.

За умовами договору, укладеного між СПД ОСОБА_2 та ТОВ "Макарді", на адресу СПД ОСОБА_2 було відвантажено товар (аміачну селітру) в кількості 81 т., що підтверджується податковими накладними № 25 від 14.10.2008 року на загальну суму 70 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11666,67 грн. (податкова накладна виписана на попередню оплату) та № 27 від 28.11.2008 року на загальну суму 55 550,59 грн., в т.ч. ПДВ - 9258,43 грн., а також видатковою накладною №РН - 0000023 від 28.11.2008 р. на загальну суму 125 550,00 грн., в т.ч. ПДВ -20 925,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спору), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно із п. 4.3 ст. 4 вказаного Закону, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

За правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін і визначається здебільшого для встановлення та обґрунтування можливої ціни продажу товарів у конкретних умовах здійснення господарської діяльності.

В даному випадку митна вартість не може застосовуватись як звичайна ціна, оскільки дані товари не продаються в Україні за такою ціною і відповідачем не наведено належних доказів на підтвердження зворотнього. Митну вартість можна вважати звичайною ціною імпортного товару лише у період його розмитнення і лише для нарахування податків під час розмитнення. Під час продажу імпортного товару на території України звичайну ціну приймають на рівні, визначеному п.1.20 ст. 1 Закону № 334/94 і митна вартість в цьому випадку не має жодного значення. Продаж імпортних товарів на території України здійснюється в умовах, які не є співставними з умовами, за яких формується митна вартість. А відповідно до п.п. 1.20.2 п.1.20 ст. 1 цього Закону співставність є основним критерієм визначення звичайної ціни відповідно.

Отже, відповідачем при проведенні перевірки не було взято до уваги те, що правила зазначеної норми Закону регулюють визначення бази оподаткування товарів, які імпортуються на територію України, тобто така вартість є необхідною виключно для сплати податку на додану вартість при перетині митного кордону, однак не є обов'язковою для визначення ціни продажу цього товару вже на території України.

Необхідність визначення бази оподаткування при імпорті товару зумовлена лише нормами п.п.7.3.6 п.7.3 та п.п.7.5.2 п.7.5 ст. 7 Закону № 168/97, якими і передбачається обов'язковість сплати податку на додану вартість із митної вартості. Тому після завезення на територію України аміачної селітри, позивач мав повне право формувати ціну продажу на рівні її ринкової вартості в момент продажу та з урахуванням свого прибутку.

Таким чином, аналізуючи норми діючого законодавства, слід зробити висновок про те, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями. База оподаткування податком на додану вартість Товариством визначена вірно - відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" - із договірної вартості цих засобів, яка не нижча за звичайні ціни, а пункт 4.3 названого Закону, на який посилається відповідач, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2010 року по справі № 21-9а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2011 року по адміністративній справі № К/9991/26469/11.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці -залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ісаєнко Ю.А.