Постанова № 24353475, 31.05.2012, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 1402/11/12

2-а/1402/12/12

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2012 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого -судді Муругова В.В, при секретарі Змієвській О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ Ялтинського МУ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим сержанта міліції Зелінського Олексія Юрійовича та Управління ДАІ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови інспектора ДПС ВДАІ Ялтинського МУ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим сержанта міліції Зелінського О.Ю. по накладенню на нього адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП.

Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, щодо дослідження усіх істотних обставин справи, позивач просив скасувати постанову серії СН1 №040051 від 26.04.2012 року. Позивач при цьому заперечив вчинення з його боку правопорушення 26.04.2012 року та вказав на незаконність складення інспектором постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки інспектор не долучив до постанови доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення та не дослідив всіх суттєвих обставин справи, а позивач вказав, що не порушував ПДР, оскільки проїхав нерегульований пішохідний перехід, не створюючи перешкод для руху пішоходу та значно знизивши при цьому швидкість свого руху. Крім того, зазначив, що відповідачем інспектором Зелінським О.Ю. було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності без належного встановлення особи позивача, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про притягнення до адміністративної відповідальності невірно вказано ім'я позивача.

Позивач при розгляді справи в суді позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач - інспектор ДПС до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином (за місцем роботи -УДАІ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим). Від відповідача не надійшло заперечень на позов.

Відповідач - УДАІ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим не забезпечив явку свого представника до суду. Про день, час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Від відповідача не надійшло заперечень на позов.

З огляду на те, що відповідачі -суб'єкти владних повноважень, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не прибули у засідання без поважних причин, не повідомивши про причини неприбуття - суд ухвалив про розгляд справи на підставі наявних в ній доказів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення серії АК1 №325554 від 26.04.2012 року; постанову серії СН1 №040051 по справі про адміністративне правопорушення від 26.04.2012 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП, водійське посвідчення ОСОБА_1; довідку СГІРФО Баштанського РВ УМВС України в Миколаївській області від 10.05.2012 року №39/6-698), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Крім того, ч.4 ст. 71 КАС України зобов'язує суб'єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду та неодноразових вимогах суду про надання матеріалів.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що 26 квітня 2012 року позивач був зупинений відповідачем -інспектором ДПС, який відносно позивача склав протокол про адміністративне правопорушення, за порушення, на думку інспектора, позивачем ПДР. Після цього інспектор виніс відносно нього постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що ОСОБА_3 26.04.2012 року о 10.50 год. в м. Ялта по вул. Київській 72, керуючи автомобілем Форд Транзит (н.з. НОМЕР_1), на нерегульованому пішохідному переході не надав переваги в русі пішоходам, які переходили проїзну частину, чим порушив п.18.1 ПДР.

У зв'язку з вказаним інспектор призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до п.18.1 ПДР водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Тобто, за загальним правилом -при наближенні до пішохідного переходу водій має зменшити швидкість руху, а зупинку для надання дороги пішоходу водій має здійснити лише в тому разі, якщо в разі не зменшення швидкості не буде достатнім та дієвим заходом для забезпечення безпеки руху пішохода. Тому таке виключення із загального правила має бути однозначно встановлене інспектором ДАІ та підтверджене відповідними доказами (в першу чергу, - свідченнями особи, якій, на думку інспектора була створена небезпека для руху, тобто, - пішохода, що переходив проїжджу частину).

При цьому, позивач повідомив, що не вчиняв викладеного в постанові правопорушення, та при складенні протоколу про адміністративне правопорушення інспектором свідки не залучались та інші докази не досліджувались, а він проїхав нерегульований пішохідний перехід, не створюючи перешкоди чи небезпеки для руху пішоходів. При цьому, при проїзді позивачем нерегульованого пішохідного переходу лише один пішохід розпочинав перехід та був на значній віддаленості від автомобіля позивача, який, у свою чергу, значно знизив швидкість руху при проїзді переходу.

Окрім цього, інспектором ДПС при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були залучені поняті та зібрані інші належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи.

Тобто, на підтвердження дійсної наявності фактів, викладених в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачами на розгляд суду (незважаючи на відповідну вимогу суду) не було надано жодних доказів, натомість, навпаки, при розгляді справи в суді встановлено, що позивач діяв правомірно, оскільки рухався при наближенні до пішохідного переходу значно знизивши швидкість та не створював небезпеки чи перешкоди у русі пішоходу, який лише розпочинав перехід проїжджої частини та перебував на значній відстані від автомобіля позивача, та такі обставини відповідачами жодними чином не оспорено та не спростовано.

Сама по собі наявність в протоколі про адміністративне правопорушення запису про відео фіксацію правопорушення - є посиланням на джерело доказу та не є доказом в контексті ст. 251 КУпАП, оскільки результати такої відео фіксації в супереч вимозі суду відповідачами на розгляд суду не надані та справа розглядається на підставі наданих позивачем матеріалів згідно з ч.6 ст. 71 КАС України.

Також, оскаржувана постанова серії СН1 №040051, винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АК1 №325554, містить неприпустиме розширення інкримінованого особі протоколом складу правопорушення. Так, відповідно до тексту протоколу, позивачу інкримінувалось ненадання переваги в русі одному пішоходу (без конкретизації такої особи), а притягнуто позивача за текстом постанови -за ненадання переваги в русі пішоходам (невизначеному колу осіб) без будь-якого обґрунтування такого розширення порівняно з протоколом про адміністративне правопорушення кола осіб, яким було, на думку інспектора, створено перешкоду в русі. Це одночасно з конкретного обвинувачення водія в порушенні Правил дорожнього руху та створенні небезпеки для руху для конкретного учасника дорожнього руху абстрагувало обвинувачення та, зробивши його неконкретизованим, інспектор, фактично, вийшов за межі інкримінованого позивачу протоколом правопорушення.

Крім того, інспектор ДПС, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не встановив належним чином особу, яку ним було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки невірно вказав в протоколі та постанові ім'я позивача (при цьому вказав точну серію та номер посвідчення подія позивача), тим самим не з'ясувавши при розгляді справи про адміністративне правопорушення обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, що є самостійною підставою для скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Помилка інспектора в цій частині також підтверджується оглянутим в судовому засіданні посвідченням водія позивача, дані про яке занесені до протоколу про адміністративне правопорушення, та довідкою СГІРФО Баштанського РВ УМВС України в Миколаївській області від 10.05.2012 року №39/6-698, згідно з якою ОСОБА_3 на території Баштанського району Миколаївської області не значиться.

Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідачів, які в даному випадку (проігнорувавши ухвалу та вимоги суду про надання матеріалів) не надали до суду належних допустимих та достатніх фактичних даних (пояснень свідків, понятих, пояснень особи, якій, на думку інспектора, позивач не надав переваги в русі на переході, фіксація спеціальними засобами, які були б зафіксовані на матеріальних носіях та могли б бути відтворені або неодноразово сприйняті візуально та ін.) на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою, тому сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є достатньою підставою для притягнення водія до адмінвідповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача, а, отже, не відповідає вимозі його достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.

Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, дії посадової особи УДАІ ГУМВС в Автономній Республіці Крим по притягнення до адміністративної відповідальності позивача не відповідають вимогам законодавства щодо обґрунтованості притягнення особи до відповідальності і доведеності суб'єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії СН1 №040051 від 26.04.2012 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП з закриттям провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 171-2 КАС України постанова місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: