Ухвала суду № 24349058, 11.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-369/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів»до Державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним, прийнятого Броварською об»єднаною державною податковою інспекцією Київської області податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000052301 від 13.01.2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з 19.12.2011 року по 21.12.2011 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 19.12.2011 року № 1974 проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»в частині дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Трансбуд - 2»за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року, про що складено акт від 21.12.2011 року № 2019/232/31252267.

Під час перевірки відповідачем встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 116, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, а саме: безпідставно внесено до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості пластівців, круп, борошна, мюлів та інших продуктів, отриманих від ТОВ «Трансбуд - 2»згідно договору поставки продукції від 29.12.2010 року № 2-11.

Як вважають представники Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, оскільки правочини між ТОВ «Трансбуд-2»та ТОВ «Фірма-Лілея»щодо поставки будівельних матеріалів (піску річкового) є безтоварним та нікчемним по ланцюгу до «вигодонабувача»(як це встановлено в акті перевірки ТОВ «Трансбуд-2»від 08.12.2011 року), то, як наслідок, договір укладений між ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»та ТОВ «Трансбуд-2»про поставку продукції (крупи овіяної, манної, пластівців, сушки тощо) також є нікчемним. До того ж на момент перевірки позивачем не надано документів на підтвердження факту реальності господарських операцій з ТОВ «Трансбуд-2»за серпень 2011 року.

За наслідком складення вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 року № 0000052301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»з податку на додану вартість за основним платежем на 368 111,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 184055,50 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу рішення про призначення спірної перевірки, а також дії про проведенню спірної перевірки на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Судом встановлено, що 29.12.2010 року між TOB «Шевченківський завод продтоварів»та TOB «Трансбуд - 2»укладено договір поставки № 2-11 у відповідності до умов якою Постачальник (TOB «Трансбуд - 2») зобов'язується передавати у власність Покупця (TOB «Шевченківський завод продтоварів») а Покупець зобов'язується приймати і а оплачувати в порядку і строки, передбачені договором, продукцію (печиво, крупи, мюслі та інші продукти харчування) в асортименті.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 19.08.1999 року бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору від 29.12.2010 року № 2-11 Постачальником (TOB «Трансбуд - 2») передано Покупцю (TOB «Шевченківський завод продтоварів») продовольчі товари:

- сушка в асортименті -5070 шт. пакетів на суму 18252,00 грн.;

- пластівці вагові в асортименті -15 т. на суму 142200,00 грн.;

- печиво вівсяне в асортименті - 0,02 т. на суму 360,00 грн.;

- пластівці фасовані в асортименті - 125853 шт. пакетів на суму 1043438,16 грн.;

- крупа манна - 0,5 т. на суму 1750,00 грн.;

- крупа вівсяна - 191,1 т. на суму 997542,00 грн.;

- пакувальний матеріал - 0,06 т. на суму 3312,00 грн.;

- кріп - 0,028 т. на суму 672,00 грн.;

- крупа кукурудзяна - 0,495 т. на суму 1138,50грн., що підтверджується видатковими накладними (т.1 а.с. 89-121) та податковими накладними (т.1 а.с. 123-158).

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо межа не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Факт взаєморозрахунків між TOB «Трансбуд - 2»та TOB «Шевченківський завод продтоварів»за поставлений товар підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 164-193), актом заліку взаємних зобов'язань від 31.08.2011 року (т. 1 а.с. 162), актом заліку взаємних зобов'язань від 30.09.2011 року (т. 1 а.с. 163).

В межах здійснення TOB «Шевченківський завод продтоварів»господарської діяльності, товари, придбані у TOB «Трансбуд - 2»були перероблені та в подальшому поставлені, або одразу поставлені контрагентам позивача за договорами: з TOB «Фоззі -Фуд»(договір поставки № 181 від 01.01.2010 року та договір поставки № 995 від 26.04.2011 року); з ЗАТ «Рітейлінгова компанія «Євротек»(договір поставки № 8-1 і від 28.12.2010 року); з TOB «Фудмаркет» (договір поставки № 29/1 від 01.03.2008 року); і ПАТ «Лантманнен Акса» (договір поставки № 27-09/П165-04/09 від 02.01.2009 року); з ТОВ «Херсонський оптовий торговий дім - 02» (договір поставки № 9 від 31.12.2010 року); з ПАТ «Херсонський оптовий торговий дім -97»(договір поставки № 11 від 31.12.2010 року).

Виконання зазначених договорів підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, калькуляціями вартості виробленої продукції, реєстрами документів про відступлення права вимоги, платіжними дорученнями.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що укладений між TOB «Трансбуд - 2»та TOB «Шевченківський завод продтоварів»правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Крім того, згідно із п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями

Таким чином, Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Отже, висновки акту перевірки не ґрунтуються на фактичних обставинах та не відповідають законодавству України.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо порушення процедури проведення перевірок податковим органом.

Оскільки, відповідачем проведено документальну позапланову перевірку, то останній мав керуватися вимогами ст.78 ПК України, якою визначено як порядок, так і підстави для проведення такого виду перевірки.

Відповідно до п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтею 78 ПК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Таким чином, підставами для проведення документальної позапланової перевірки, згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, є: по -перше, виявлення податковим органом фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства (встановлюються за допомогою перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації); по-друге, не надання платником податків відповіді на обов'язковий запит ДПІ.

Відповідно до пункту 73.3. статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Проте, матеріалами справи підтверджується, що письмовий запит про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо господарських операцій ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»з ТОВ «Трансбуд - 2»за вересень 2011 року відповідачем взагалі не направлявся.

Обставина відсутності запиту свідчить про те, що позивач був позбавлений права надати пояснення та відповідні документи на підтвердження здійснених ним господарських та фінансових операцій.

Щодо висновків про нікчемність господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, чітко визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Польща Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п.18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 року № 9).

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що будь-які господарські операції позивача не можуть бути кваліфіковані за ст. 228 ЦК України, отже і правові підстави для висновків про їх нікчемність на підставі вказаної норми - відсутні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що прийняте Броварської ОДПІ Київської області податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 року № 0000052301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Шевченківський завод продтоварів»з податку на додану вартість за основним платежем на 368111,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 184055,50 грн. прийнято з порушенням вимог закону, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський завод продтоварів» до Державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.