Ухвала суду № 24346161, 11.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3047/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівАліменка В.О., При секретарі судового засіданняЗемляної Г.В., Лаврентьєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного контрольно -ревізійного управління України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Український державний центр мистецтв»до Головного контрольно -ревізійного управління України про визнання незаконним та скасування вимог №04-14/1814 від 03 листопада 2010 року.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Український державний центр мистецтв»пред'явило позов до Головного контрольно-ревізійного управління України про визнання незаконним та скасування вимог №04-14/1814 від 03 листопада 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Подільським районним судом м. Києва 27.08.2010 р. прийнято Постанову про надання дозволу Головному контрольно-ревізійному управлінню України на проведення позапланової перевірки Державного підприємства «Український державний центр мистецтв», терміном 15 робочих днів з 20.09.2010 р. по 08.10.2010 р. включно.

Головним Контрольно-ревізійним управлінням України у період з 20 вересня 2010 року по 08 жовтня 2010 року проведена позапланова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Український державний центр мистецтв»за період з 01.01.2009 по 01.07.2010 року.

За результатом перевірки було складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Український державний центр мистецтв»за період з 01.01.2009 року по 01.07.2010 року від 15.10.2010 року №04-20/142 (на далі по тексту Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки складено Лист (рішення) від 03.11.2010 року №04-14/1814 «Про усунення виявлених порушень»яким сформовано ряд вимог, зокрема: «у порядку ст. 1212 ЦК України стягнути з винних осіб кошти в загальній сумі 101,8 тис. грн., що набуті без достатньої правової підстави у зв'язку з ненаданням належних та допустимих підтверджуючих документів щодо їх використання; зазначені кошти перерахувати в дохід Державного бюджету на реєстраційний рахунок Управління державного казначейства Шевченківського району в м. Києві №31111102700011, МФО 820019, код платежу 21080600, ЄДРПОУ 26077968»; «відобразити по бухгалтерському обліку Підприємства дебіторську заборгованість у сумі 96,8 тис. грн., внаслідок неналежного підтвердження здійснених витрат по оплаті за понаднормовий багаж»; «у порядку та розмірі, передбаченому cт. cт. 130, 134, 136 КЗпП України стягнути з ОСОБА_5 кошти у сумі 96800,00 грн., як такі, що набуті ним без належного підтвердження здійснених витрат; зазначені кошти перерахувати в дохід Державного бюджету.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до ст.. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26 січня 1993 року № 2939-XII одним із видів державного фінансового контролю є інспектування, яке здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 550 від 20 квітня 2006 року, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пунктом 7 статті 10 вказаного Закону, надано право Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідальними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Аеро-Стандарт» було укладено договір №116/12 від 10.12.2009 р. про надання послуг, а саме на придбання білетів та оплату за понаднормовий багаж.

Виплата коштів учасникам ТК «Покуття»у підзвіт здійснено на підставі відомості №21 (на придбання авіаквитків) по 21440,00 грн. кожному, на загальну суму 536000,00 грн., №22 (на відрядження) по 15260,00 тис. грн. кожному на загальну суму 381600 грн. та №31 (на відрядження в межах України) по 60,00 грн. кожному на загальну суму 1500,00 грн. (копії відомості на виплату коштів на придбання авіабілетів міститься в матеріалах справи).

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Згідно ст. 121 КЗпП України передбачено гарантії і компенсації при службових відрядженнях, а саме, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями (частина 1). Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством (частина 2).

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. №663 та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження в межах України та за кордон, зобов'язані забезпечити їх коштами (у разі відрядження за кордон - у національній валюті країни, куди відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті) як аванс на поточні витрати у розмірах згідно з установленими нормами. Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Незабезпечення відряджуваного працівника авансом є порушенням трудового законодавства. Відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України особи, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

У відповідності із абзацом 5 Загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 10 червня 1999 р. №146), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. за №218/2658 (надалі - Інструкція 59), підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане забезпечити його грошовими коштами (авансом) у розмірах, установлених нормативно-правовими актами про службові відрядження.

Частиною 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці, зокрема і за невидачу авансу на відрядження.

В Акті перевірки зазначено, що ТОВ «Аеро-Стандарт»було придбано білети у ЗАТ «Київське агентство повітряних сполучень «Кий-Авіа» в кількості 25 шт. на маршрут Київ - Куритіба Київ, з подальшим перепродажем учасникам ТК «Покуття», що в свою чергу не суперечить законодавству.

На виконання зазначеної норми усіма відрядженими подано звіти про використання коштів. Згідно зазначених звітів до підприємства подано інформацію про використання коштів наданих у підзвіт, у тому числі про відшкодування учасникам творчого колективу «Покуття»витрат на придбання авіаквитків для перельоту Київ-Рим-Сан-Пауло-Курітіба-Київ у загальній сумі 536000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, порушенння з боку Позивача щодо видачі коштів на придбання квитків та оплату коштів на витрати на відрядження учасникам ТК «Покуття» не вбачаються, що підтверджується матеріалами справи.

Учасники ТК «Покуття» для виступів у відряджені перевозили з собою всі необхідні музичні інструменти, обладнання та реквізит, що складало додатковий багаж, який виходив за рамки ручної поклажі та також повинен був оплачуватися.

Позивачем надано суду корінець квитка, який підтверджує, що вартість перевезення понаднормового багажу складає 96799,00 грн. (копія корінця міститься в матеріалах справи).

Посилання відповідача на те, що ТОВ «Аеро-Стандарт»не має право на перевезення не береться судом до уваги, оскільки ТОВ «Аеро-Стандарт»надає посередницькі послуги, а не послуги по перевезенню.

Усі звітні документи про оплату за наднормовий багаж оформлені у суворій відповідності із статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В матеріалах справи наявні всі підтверджуючі документи, а саме договір про надання послуг, Акт виконаних робіт від 10.12.2009 р. та приходно-касовий ордер, що підтверджує виконання сторонами умов договору.

Також, Київським апеляційним адміністративним судом надіслано запит від 01 березня 2012 року щодо надання підтверджуючих документів про фактичне використання коштів, а саме кошторис цін надання послуг.

На даний запит, ТОВ «Аеро-Стандарт»повідомило, що відповідно з заявленими тарифами вартість перевезення одного місця понаднормового багажу становила 107, 50 грн. за 1 кг. Сума в розмірі 95841,00 грн. сплачена в аеропорті «Бориспіль»при проходженні реєстрації на рейси за понаднормовий багаж. А також підтвердили завантаження на рейси багажу пасажирів, які прямували до Курітібу (Бразилія) і оплату понаднормового багажу за договором від 10 грудня 2009 року з підприємством ДП «Український державний центр мистецтв».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного контрольно -ревізійного управління України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Земляна Г.В.