Ухвала суду № 24344325, 26.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-324/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.М., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київмлин»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Київмлин» звернулось у суд з позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «С»від 27.07.2011 року № 0001822305 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність застосування до позивача штрафів за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за невиконання проведення розрахункових операцій без застосування РРО, видачу розрахункових документів не встановленої форми та невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Судовою колегією встановлено, що співробітником ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, за наслідками якої складно акт №180/23-3004/30523267 від 30.06.2011 року.

За результатами перевірки встановлено порушення з боку позивача, зокрема, п. 1, 2, 9 ст. 3, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року №265/95 з наступним змінами та доповненнями (далі по тексту Закон України №265/95), що полягало у проведенні суб'єктом господарювання розрахункових операцій без застосування РРО на загальну суму 145002,63 грн.; видачі розрахункових документів не встановленої форми на загальну суму 1338529,35 грн. та незабезпеченні суб'єктом господарювання щоденного друкування 2-х фіскальних звітних чеків 05.056.2008 року та 22.09.2008 року.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення -рішення від 27.07.2011 року №0001822305, яким на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3. ст. 54 ПК України на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 682,00 грн.

Обговорюючи правомірність накладення на позивача штрафу за вчинення виявленого податковим органом порушення, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо вчинення позивачем порушення п. 1 ст. 3 Закону України №265/95, а саме не проведення через РРО готівкових коштів отриманих від інших суб'єктів підприємницької діяльності за оренду приміщень, колегія суддів зважає на таке.

Відповідно до названого пункту суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 N 614, передбачено, що: реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведені в режимі реєстрації.

Відповідальність за невиконання зазначеного обов'язку передбачена пунктом 1 статті 17 названого Закону у вигляді фінансової санкції у розмірі п'ятикратного розміру вартості проданих товарів (наданих послуг).

Водночас, відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України №265/95 реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Отже, в силу наведеного припису Закону суб'єктів господарювання звільнено від обов'язку застосовувати РРО при реалізації власних послуг, тобто при умові збігу продавця послуг та їх надавача в одній особі.

Як убачається із матеріалів справи, грошві кошти в сумі 145002,63 грн. отримані позивачем на підставі договору оренди, за яким позивач -орендодавець надає суб'єкту господарювання -орендарю в оренду приміщення, за що отримує плату.

Отже, посилання відповідача на те, що одним з видів діяльності позивача є здійснення продажу товарів у сфері громадського харчування, а тому всі грошові кошти мають бути проведені через РРО, колегія суддів вважає помилковим та таким, що не ґрунтується на нормах закону.

Перевіряючи правомірність накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій за видання розрахункових документів не встановленої форми, колегія суддів приходить до наступного.

Підставою для застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за назване порушення відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»слугував висновок про те, що позивачем порушено вимоги пункту 1 статті 3 цього Закону, оскільки касові чеки роздруковані на реєстраторі розрахункових операцій № 2665003104, на загальну суму 1338529,35 не містили одного із обов'язкових реквізитів -назви господарської одиниці.

Проте, відповідно до абзацу 15 статті 2 названого Закону розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до абзацу 1 статті 8 Закону форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 статті 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року №614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 105/5296 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для суб'єктів підприємницької діяльності, що зареєстровані як платники податку на додану вартість, - індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, який надається згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»; перед номером друкуються великі літери «ПН»; для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є платниками податку на додану вартість, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери «ІД»; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки податку на додану вартість праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО»; для суб'єктів підприємницької діяльності, що зареєстровані як платники податку на додану вартість, окремим рядком - літерне позначення ставки податку на додану вартість, розмір ставки податку на додану вартість у відсотках, загальну суму податку на додану вартість за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери «ПДВ»; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН»; напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК»та логотип виробника.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Відповідно до пункту 1 статті 17 названого Закону України за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що стаття 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не передбачає застосування до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги) штрафних санкцій за невідповідність розрахункового документа вимогам статті 8 цього Закону та про безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за відповідне порушення.

Окрім того, як убачається із матеріалів справи штрафні (фінансові) санкції оскаржуваним позивачем рішенням накладені на останнього за не незабезпечення щоденного друкування на РРО 2-х фіскальних звітних чеків (Z-звітів), а саме 05 травня та 22 вересня 2008 року.

Аналізуючи правомірність застосування відповідачем фінансових санкцій за назване порушення, колегія суддів приходить до наступного.

Статтею ст. 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГК України грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним установлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф. Статтею 239 ГК України цей штраф віднесено до групи адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання, котрі порушили правила здійснення господарської діяльності.

За загальним правилом, установленим у ч. 2 ст. 241 ГК України, перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущені правопорушення.

Враховуючи викладене, штрафні (фінансові) санкції, нараховані відповідно до ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є адміністративно-господарським штрафом в розумінні Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 250 ГК України, в редакції чинній на момент вчинення позивачем порушення, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Проте, відповідна стаття кодексу Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI була доповнена частиною другою, якою закріплено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

З огляду на викладене, визначальним питанням для вирішення справи є правомірність поширення наведеної правової норми на спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Здійснюючи аналіз правової норми, закріпленої у статті 250 ГК України, судова колегія приходить до висновку, що внесені в неї зміни не передбачають пом'якшення або скасування відповідальності особи, а тому їх застосування обмежено датою вступу в силу Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим постанову суду слід залишити без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М