Ухвала суду № 24343393, 12.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16341/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

при секретарі: Коток К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліносол Трейдінг Компані»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.04.2010 р. №0003082310/0, від 21.10.2010 р. № 0003082310/2, від 26.11.2010 р. № 0003082310/3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2011 року позовні вимоги ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»задоволено повністю. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва від 07.04.2010 р. №0003082310/0, від 21.10.2010 р. № 0003082310/2, від 26.11.2010 р. № 0003082310/3.

Не погоджуючись з зазначеним рішення суду, ДПІ у Печерському районі міста Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про день розгляду справи, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представники ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з»явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 10.03.2010 р. по 23.03.2010 р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Мегаполісбудлюкс»за період з 01.06.2009р. по 05.02.2010р.

За результатами проведеної перевірки складено Акт №149/23-10/31406036 від 23.03.2010 р., яким встановлено порушення ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані» пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 383 334,00 грн.

ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0003082310/0 від 07.04.2010р., яким визначено ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 575001,00 грн. (основний платіж -383 334,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції -191 667,00 грн).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»оскаржено рішення до ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України. Скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що договори від 05.05.2009 р. №05-05/09, від 01.07.2009 р. № 01-07/09, від 02.06.2009 р. № 02-06/09 про надання маркетингових послуг укладені між ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»та ТОВ «Мегаполісбудлюкс»не є недійсними та нікчемними, умови зазначених договорів виконані обома сторонами, що у податкового органу не було підстав для не врахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту,і як наслідок, що при проведенні перевірки податковий орган дійшов невірного висновку про порушення позивачем законодавства.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч. 2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

ДПІ у Печерському районі міста Києва не надано належних доказів визнання укладених муж ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»та ТОВ «Мегаполісбудлюк»правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та правильно не взято до уваги судом першої інстанції.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

ДПІ у Печерському районі міста Києва не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані» та ТОВ «Мегаполісбудлюк»правочинів, не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у сторін, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Згідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Між ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»(замовник) та ТОВ «Мегаполісбудлюкс»(виконавець) укладено договори від 05.05.2009р. №05-05/09, від 01.07.2009р. № 01-07/09, від 02.06.2009р. № 02-06/09 про надання маркетингових послуг, згідно якого виконавець зобов'язаний провести маркетингові дослідження.

Виконання сторонами умов вищенаведених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийомки виконаних робіт, копіями бізнес плану, опиту дстриб'юторів, та інших матеріалів маркетингових досліджень (додатки №№1-3 до адміністративної справи) та податковими накладними, зміст яких відповідає вимогам чинного законодавства України.

У ході господарських операцій по цих договорах ТОВ «Мегаполісбудлюкс»виписано податкові накладні, які внесено ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»у реєстр отриманих та виданих податкових накладних, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та матеріалами перевірки.

Суми податку на додану вартість по виписаних податкових накладних включено до складу податкового кредиту за травень-липень 2009 року та відображено в реєстрах придбання товарів (робіт, послуг) за відповідні періоди, що відповідає даним податкових декларацій з ПДВ, поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва за травень-липень 2009 року.

Крім того, в якості оплати за товари та послуги з ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»перерахувано на розрахунковий рахунок ТОВ «Мегаполісбудлюкс»грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Дебіторська/кредиторська заборгованість за відвантажений товар (надані роботи, послуги) за розрахунками відсутня.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що операції по взаємовідносинах ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані» та ТОВ «Мегаполісбудлюкс» мали реальний товарний характер.

Докази того, що на момент укладення угод установчі документи ТОВ «Мегаполісбудлюкс»визнано недійсними, чи було анульовано свідоцтва платника податку на додану вартість у справі відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що ТОВ «Кліносол Трейдінг Компані»не порушувало пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а у ДПІ у Печерському районі м. Києва не було підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.

Тому висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а постанова суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведена правомірність своїх дій.

Відповідно до ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.