Постанова № 24340658, 17.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.05.12 місто Севастополь Справа №2а-292/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.,

секретар судового засідання - Олійник С.О.,

за участю представників:

позивача - Власов Юрій Аркадійович, керівник,

відповідача - Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби - ОСОБА_2, довіреність № 30/9/10-039 від 14.03.2012,

відповідача - Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИК-7" до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби, Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИК-7»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя, Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим про:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим № 0000751502/0 від 22.03.2010 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ДИК-7» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 185788,00 грн.;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим № 0000471502/0 від 01.03.2010 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ДИК-7»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 256234,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 76870,00 грн.;

визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим з переведення платника податків -Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИК-7» на обслуговування до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя у січні 2011 року;

зобов'язання Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя повернути платника податків - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИК-7» на обслуговування до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим до закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов'язань та повернення надміру сплачених платежів з податку на додану вартість, контроль за справлянням яких здійснюють органи державної податкової служби;

зобов'язання Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим прийняти на обслуговування платника податків -Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИК-7»до закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов'язань та повернення надміру сплачених платежів з податку на додану вартість, контроль за справлянням яких здійснюють органи державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та наказу Державної податкової адміністрації України № 979 від 22.12.2010 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України», що виразилося у безпідставному зменшенні та збільшенні сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, застосуванні штрафних санкцій та переведенні на облік платника податків до іншого податкового органу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 17.02.2012 відкрито провадження у справі. Іншою ухвалою від 17.02.2011 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи судом за згодою позивача здійснено заміну первинних відповідачів на належних -Державну податкову інспекцію у місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби та Державну податкову інспекцію у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача -Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби з позовом в частині, що стосуються цього податкового органу, не погодився у повному обсязі, надав письмові заперечення.

Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надіслала письмові заперечення на позов.

Суд ухвалив розглянути справу у відсутність представника Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, оскільки нез'явлення представника відповідача -суб'єкта владних повноважень не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим у період з 15.02.2010 по 19.02.2010 проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість (правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИК-7»за грудень 2009 року.

У ході перевірки встановлено порушення підпунктів 7.2.7 пункту 7.2 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виразилося у безпідставному завищенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 442022,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього періоду на 256234,00 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим складений акт № 390/12-2/35236406 від 18.02.2010.

На підставі вказаного акту перевірки 01.03.2010 Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000471502/0 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 333104,00грн., у тому числі за основним платежем -256234,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -76870,00 грн.

Також, судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим у період з 11.03.2010 по 15.03.2010 проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача, наданої 26.02.2010 за січень 2010 року.

У ході даної перевірки встановлено порушення підпункту 7.7.1, підпункту а) підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виразилося у завищенні бюджетного відшкодування за січень 2010 року на суму 185788,00 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим складений акт № 777/15-2/35236406 від 15.03.2010.

На підставі вказаного акту перевірки 22.03.2010 Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000751502/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 185788,00 грн.

Не погодившись з рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИК-7»19.01.2010 подало до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року, у якій відобразило податок на додану вартість, сплачений митним органам у сумі 442022,00 грн.

Згідно з підпунктом 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.2.7 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИК-7»не надало до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим документи, що підтверджують правомірність нарахування податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року.

Судом не приймаються доводи представника позивача про неврахування податковим органом відомостей, що містяться у вантажно-митних деклараціях за період з серпня 2007 року по грудень 2009 року, оскільки вони були надані позивачем на запит Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим від 25.12.2009 тільки 26.02.2010, тобто вже після закінчення перевірки (а.с.13 т.1).

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Представником позивача у ході судового розгляду справи були надані копії документів, які не надавались підприємством під час проведення перевірки.

Таким чином, податковим органом зроблений вірний висновок про безпідставне завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИК-7»у декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року суми податку на додану вартість у розмірі 442022,00 грн., що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.

26.02.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИК-7»надало до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року.

У податковій звітності з податку на додану вартість позивачем задекларовано від'ємне значення податку за грудень 2009 року -181072,00 грн. За січень 2010 року загальна сума залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду позивачем визначено у розмірі 185788,00 грн. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів -185788,00 грн.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 5.12.2 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів (рядок 24).

Відповідно до підпункту а) підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Враховуючи викладене та висновки перевірки, викладені в акті від 18.02.2010 № 390/15-2/35236406, згідно з якими встановлено відсутність від'ємного значення та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків податкового органу про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИК-7»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 185788,00 грн.

Щодо протиправності дій Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим з переведення позивача на обслуговування платника податків до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя, зобов'язання останньої повернути позивача на обслуговування до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим до закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов'язань та повернення надміру сплачених платежів з податку на додану вартість та зобов'язання Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя прийняти на обслуговування платника податків - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИК-7», слід зазначити наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИК-7»18.07.2007 зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим.

19.07.2007 позивач взятий на облік платника податків Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим.

03.08.2007 позивачем отримано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Згідно з актом № 211 від 26.05.2010 реєстрацію платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИК-7»анульовано.

Не погодившись з рішенням податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29.03.2011 у справі № 2а-1669/10/2770 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИК-7»задоволено. Визнано протиправним рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим від 26.05.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИК-7», скасовано акт № 211 від 26.05.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У зв'язку зі зміною позивачем свого місцезнаходження, на підставі листа Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим № 346/8/29-0 від 10.01.2011, платника податків - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИК-7»було переведено на облік до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя з 17.01.2011.

Зазначеним листом Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим направлено облікову справу позивача та повідомлено про відсутність кримінальних справ та процедур апеляційного (адміністративного або судового) оскарження відносно цього платника.

Згідно з пунктом 183.15 статті 183 Податкового кодексу України у разі зміни платником податку місцезнаходження (місця проживання) або його переведення на обслуговування до іншого органу державної податкової служби зняття такого платника податку з обліку в одному органі державної податкової служби і взяття на облік в іншому здійснюється в порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 979 від 22.12.2010 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України»(який діяв на час вчинення оскаржуваних дій) затверджений Порядок обліку платників податків і зборів.

Відповідно до пункту 10.1 вказаного Порядку підставою для переведення на обслуговування платника податків з одного органу державної податкової служби до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) платника, пов'язаною зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.07.2010 місцезнаходження позивача зареєстровано за адресою: місто Севастополь, вул.Сенявіна, 3А, кв.6.

Підпунктом 10.1.4 пункту 10.1 Порядку встановлено, що в органі державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання) термін перебування платника податків на обліку повинен бути продовжений до:

закінчення поточного бюджетного року у разі реєстрації зміни місцезнаходження суб'єктів господарювання - платників податків, якими згідно з частиною восьмою статті 45 Бюджетного кодексу України сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду;

закінчення документальної перевірки та узгодження сум грошових зобов'язань за її результатами, якщо перевірка була розпочата або призначена та орган державної податкової служби вже повідомив платника податків про її проведення;

повернення надміру сплачених платежів, контроль за справлянням яких здійснюють органи державної податкової служби, або їх відшкодування платнику податків, якщо останній відповідно до поданих заяв чи податкових декларацій (звітів, розрахунків) претендує та має право на таке повернення чи відшкодування, і термін повернення переплати чи відшкодування настав;

закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов'язань або закінчення процедур адміністративного оскарження сум грошових зобов'язань та спливу місячного строку після закінчення процедур адміністративного оскарження, якщо в результаті таких процедур органами державної податкової служби прийнято рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків.

Вказаний перелік є вичерпним.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на процедуру судового оскарження дій податкового органу з анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яка станом на січень 2011 року не була завершена.

Але, з аналізу підпункту 10.1.4 пункту 10.1 Порядку обліку платників податків і зборів вбачається, що термін перебування платника податків на обліку в органі державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням повинен бути продовжений до закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов'язань або закінчення процедур адміністративного оскарження сум грошових зобов'язань, що не є тотожнім оскарженню дій з анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Будь-яких доказів існування процедур судового або адміністративного оскарження сум грошових зобов'язань на дату переведення Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИК-7»на облік до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя позивачем суду надано не було.

Доводи про існування станом на січень 2011 року надміру сплачених позивачем платежів також не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме актами перевірок Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим від 18.02.2010 № 390/15-2/35236406 та від 15.03.2010 № 777/15-2/35236406, на підставі яких були прийняті податкові повідомлення-рішення, які Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИК-7»оскаржило тільки 02.02.2012.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог про протиправність дій Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим з переведення позивача на обслуговування платника податків до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя, зобов'язання останньої повернути позивача на обслуговування до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим до закінчення процедур судового оскарження сум грошових зобов'язань та повернення надміру сплачених платежів з податку на додану вартість та зобов'язання Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя прийняти на обслуговування платника податків - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИК-7».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду доводи представника позивача щодо протиправності рішень та дій Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим та Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя не знайшли свого підтвердження, спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

З урахуванням викладеного суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22 травня 2012 року.