ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.05.12Справа №2а-775/12/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді -Дудкіної Т.М., за участю секретаря -Прокопенко О.О.,
за участю:
позивачки -ОСОБА_1,
представника відповідача -Дудар В.М.,
представника третьої особи -Тужикова М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1656, за участю у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Військової частини А2355, про стягнення грошової компенсації замість належного речового майна у розмірі 3 635,14 грн.,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Гагарінського районного суду м. Севастополя з позовною заявою до Військової частини А1656, третя особа - Військова частина А2355, про стягнення грошової компенсації замість належного речового майна у розмірі 3 635,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період проходження військової служби позивачка не забезпечувалася речовим майном й відповідно до довідок Військової частини 1656, у якій позивач знаходився на речовому забезпеченні, заборгованість з грошової компенсації замість не отриманого речового майна складає 3 635,14 грн., яка на день подання позову до суду відповідачем не виплачена.
Постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 23.04.2008 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2008 позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2012 вказані вище судові рішення скасовані, справу направлено на новий судовий розгляд.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 04.04.2012 справа прийнята до провадження суддею Дудкіною Т.М., з присвоєнням номеру 2а-775/12/2770, .
Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що стосовно спірних відносин пріоритетними є положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», яким з 11.03.2000 було зупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Позивачка у судовому засіданні 22.05.2012 заявлені вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.05.2012 проти позову заперечував, просив у позові відмовити.
Представник третьої особи у судовому засіданні 21.05.2012 проти позову заперечував, просив у позові відмовити.
Заслухавши позивачку, представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проходила військову службу у Збройних Силах України, остання посада -старший механік -телефоніст телефонного відділення засекреченого зв'язку телеграфно-телефонного центру окремого вузла зв'язку військової частини А2355 /а.с.3/.
Наказом командира Військової частини А2355 від 22.02.2007 №40 ОСОБА_1, звільнено за підпунктом «а»пункту 85 Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України, й з 22.02.2007 виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення /а.с.3/.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про Збройні Сили України" соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.
Статтею 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частини перша та друга статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. N 1444 (далі - Положення №1444), визначено, що військовослужбовці забезпечуються речовим майном та отримують лазнево-пральні послуги за рахунок військового формування, в якому проходять військову службу.
Речове майно видається військовослужбовцям згідно з нормами забезпечення з урахуванням переліку місцевостей України (з жарким та помірним кліматом), а також кліматичних умов місцевостей перебування миротворчих і стабілізаційних контингентів та військовослужбовців, відряджених за межі держави (пункт 13 Положення №1444).
Речове майно особистого користування офіцерам, прапорщикам, мічманам та військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається у власність (пункт 13 Положення №1444).
За правилом частини другої статті 91 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Пунктом 27 Положення №1444 передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Згідно з дублікатами довідок №9, №10 виданим позивачці Військовою частиною А1656, заборгованість по грошовій компенсації за невикористане речове майно складає: за період з 11.1998 по 12.2005 -3 112,96 грн., за період з 01.2006 по 02.2007 -522,18 грн.
Відповідно до абзацу 1 пункту 242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац третій пункту 242 вказаного Положення).
Отже, відповідач мав провести розрахунок з позивачкою, у тому числі щодо забезпечення речовим майном чи виплати компенсації його вартості, на день виключення зі списків особового складу військової частини.
З огляду на той факт, що позивач під час проходження військової служби перебував на речовому забезпеченні у Військовій частині А1656 й ця військова частина веде облік заборгованості (має відомості) за невиданим речовим майном, саме вона має відповідати за вимогою про стягнення відповідної компенсації.
Оскільки до теперішнього часу розрахунок відповідачем з позивачем не проведений, всупереч вимогам наведених нормативних актів, суд дійшов висновку про наявність факту порушення прав позивачки з боку відповідача. Відсутність бюджетних асигнувань на відповідні витрати не є підставою для звільнення відповідача від зобов'язань перед особами, які проходять чи проходили військову службу у Збройних Силах України.
Разом з тим, слід зазначити, що частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, що діяла станом на дату звернення позивачки до суду з відповідним позовом -26.03.2007, був встановлений річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З дублікату довідки №9 вбачається що право позивачки на отримання майна на суму 3 112,96 грн., виникло у період з 11-12.1998 по 02.2002 - 12.2005. Тобто позовні вимоги про стягнення відповідної компенсації заявлені позивачкою з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
З дублікату довідки №10 вбачається що право позивачки на отримання майна на суму 522,18 грн., виникло у період з 2006 по 2007 роки. У цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Постанова складена у повному обсязі 25.05.2012.
Керуючись статями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з Військової частини А1656 (99028, м. Севастополь, вул. Н. Островської, 8, ідентифікаційний код 08271023) на користь ОСОБА_1 (99043, АДРЕСА_1) грошову компенсацію за не отримане речове майно у розмірі 522,18 грн. (п'ятсот двадцять дві грн. 18 коп.).
В іншій частині позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, з надсиланням копії скарги до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя підпис Т.М. Дудкіна
Згідно з оригіналом
Суддя Т.М. Дудкіна
Судове рішення № 24340464, Окружний адміністративний суд міста Севастополя було прийнято 22.05.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2а-775/12/2770. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: