Постанова № 24340048, 16.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2012 року 16:37 № 2а-5560/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., за участю секретаря судового засідання Мосійчук І.М. та представників: позивача -Данилюк В.М., відповідача - Кирпенка В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом Закритого акціонерного товариства «АТЕК»до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення від 01 лютого 2012 року № 171-ІІ, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20 квітня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Закрите акціонерне товариство «АТЕК»(далі -ЗАТ «АТЕК») з адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення від 01 лютого 2012 року № 171-ІІ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року відкрито провадження у справі № 2а-5560/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено до судового розгляду на 16 травня 2012 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ «АТЕК»(ідентифікаційний код 00240112) зареєстровано 07 березня 1991 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 073375). Вказане товариство розташоване за адресою: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 83.

ЗАТ «АТЕК»зареєстровано як страхувальника по коштам Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 13 грудня 2001 року за № 1280 в Святошинській міжрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальній системі оподаткування.

На підставі наказу від 20 вересня 2011 року № 297 та направлення від 07 грудня 21011 року № 1388 посадовими особами Святошинської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено документальну планову перевірку по коштам Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за квітень-грудень 2008 року, 2010 рік та 9 місяців 2011 року, а результатами якої складено акт від 09 грудня 2011 року № 1408.

Перевіркою встановлено неправомірне використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальну суму 37 075, 06 грн., що є порушенням п. 3 ч. 2 ст. 27 на підставі ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням»від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ, за що передбачено штраф (50 % від суми неправомірно використаних коштів).

На підставі акта перевірки Виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності винесено Рішення від 27 грудня 2011 року № 171 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яким на підставі п. 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010р. № 2464-VI, ч. 1 ст. 21, ст. 22, п. 6 ч. 1 ст. 28, ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 55 612, 59 грн., в тому числі 37 075, 06 грн. -не прийняті до зарахування витрати та 18 537, 53 грн. -фінансові санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків належних до сплати.

01 лютого 2012 року Виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було винесено Рішення № 171-ІІ про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яким згідно з рішенням про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій від 27 грудня 2011 року № 171 та керуючись п. 6 ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ застосовано до ЗАТ «АТЕК»фінансові санкції у розмірі 4 567, 61 грн., в тому числі 3 838, 39 грн. -10% суми повернутих не в повному обсязі страхових коштів; 72, 22 грн. -0,1 % пені на суму повернутих не в повному обсязі страхових коштів.

Вказане рішення було оскаржене відповідачем в адміністративному порядку до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка за результатами розгляду скарги від 07 березня 2012 року № 703-05 відмовила в її задоволенні.

Не погоджуючись з рішенням № 171-ІІ від 01 лютого 2012 року, ЗАТ «АТЕК»звернулось до суду з адміністративним позовом про його скасування.

В обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення представник позивача посилався на те, що його винесено на період порушення провадження про банкрутство та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що суперечить положенням статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Вивчивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд приходить до наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 2240-ІІІ) та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон 2343-ХІІ).

Пунктом третім ч. 2 ст. 27 Закону № 2240-ІІІ встановлено, що страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 30 Закону № 2240-ІІІ страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.

Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

За порушення порядку використання страхових коштів, несвоєчасне або не в повному обсязі повернення страхових коштів відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону, несвоєчасне подання або неподання звітності про використання коштів Фонду, інших відомостей, передбачених цим Законом, страхувальник, інший отримувач страхових коштів несе відповідальність відповідно до закону.

Своєчасно не сплачені та не відшкодовані страхові кошти відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону і фінансові санкції, передбачені частиною першою цієї статті, стягуються із страхувальника, іншого отримувача коштів Фонду у дохід Фонду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішення за її результатами та процедуру оскарження, затвердженої Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 року № 29, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 березня 2011 року за № 393/19131, за матеріалами акта перевірки та результатами розгляду заперечень страхувальника (за їх наявності) керівник органу Фонду або його заступник приймає рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій до страхувальника відповідно до статей 21, 22, 28, 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», яке надсилається страхувальнику разом з листом про результати розгляду заперечень (за їх наявності) протягом 20 календарних днів з дня підписання акта перевірки. Рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності складається за формою, наведеною у додатку 3 до цієї Інструкції.

В силу п. 4.2 цієї ж Інструкції у разі несвоєчасного виконання страхувальником рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій щодо повернення коштів Фонду та сплати фінансових санкцій або виконання його не в повному обсязі на страхувальників накладається штраф та нараховується пеня відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Суми цих санкцій сплачуються страхувальниками за рахунок власних коштів.

Розрахунок фінансових санкцій здійснюється після закінчення строку виконання рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій на підставі копій платіжних документів про перерахування зазначених коштів, виписок банку про надходження коштів на рахунки органів Фонду, які є підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду, за формою, наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції.

Рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду приймається та надсилається страхувальнику протягом 20 календарних днів з дня закінчення строку, встановленого для виконання рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій.

В силу п. 7.1 згаданої Інструкції страхувальник може оскаржити рішення органу Фонду в адміністративному порядку або до суду у встановленому законодавством порядку.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2011 р. у справі № 15/181-б порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ «АТЕК», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з моменту порушення провадження у справі відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(пункт 7 ухвали); зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію); зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Згідно даної ухвали мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку з зобов'язаннями боржника в процедурах розпорядження майном боржника та санації та діє на весь час провадження справи про банкрутство.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності -боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.192 р. № 2343-ХІІ (в редакції, чинній станом на час винесення оскаржуваного рішення) (надалі -також Закон № 2343-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів -зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною п'ятою ст. 12 Закону № 2343-ХІІ визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону (частина 6 статті 12 Закону).

Згідно з ч. 7 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування фінансових санкцій та пені, відповідно до оскаржуваного Рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відбувалося під час порушення провадження про банкрутство ЗАТ «АТЕК»та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів позивача.

Суд погоджується з позицією відповідача, що суми отримані від стягнення штрафу (пені) є страховими коштами в силу п. 11 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»та коштами Фонду, втім відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, та ніяк не пов'язаний із його суттю.

Вказана позиція підтверджується Постановою Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», зокрема п. 30 передбачено, що за змістом частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»під час дії мораторію не нараховуються штраф та пеня за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнодержавного соціального страхування, зокрема: страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Оскільки чинним законодавством України заборонено стягувати кошти з юридичної особи (в тому числі застосовувати фінансові санкції та пеню) під час дії мораторію, суд приходить до висновку про те, що в Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності були відсутні правові підстави для накладення фінансових санкцій на позивача шляхом прийняття Рішення № 171-ІІ від 01 лютого 2012 року застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «АТЕК»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 171-ІІ від 01 лютого 2012 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне повернення або неповернення в повному обсязі коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь Закритого акціонерного товариства «АТЕК»(код за ЄДРПОУ 00240112) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 66, 00 грн. (шістдесят шість гривень, 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21.05.2012 р.