Постанова № 24337956, 23.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 р. № 2а-2410/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лунь З.І.,

за участю секретаря

судового засідання: Івашків В.І.,

представників сторін:

від позивача: Діткун І.З.,

від відповідача: Пилип'юк А.М.

розглянув справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Оліяр»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2012 р. № 0000232350 та №0000242350.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Оліяр»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2012 р. № 0000232350 та №0000242350.

Ухвалою судового засідання 14.05.2012 року із занесенням секретарем до журналу судового засідання судом в порядку, передбаченому ст.55 КАС України допущено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області правонаступником - Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Зазначив, що позивачем правомірно визначено витрати та податковий кредит у господарських операціях з контрагентами на підставі належним чином оформлених докуменів, матеріали справи спростовують позицію відповідача щодо нереальності господарських операцій з участю ПП «Оліяр». Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні на позовну заяву. Заперечення обгрунтовує тим, що встановлене відповідачем грунтується на Актах перевірок, складених щодо контрагентів позивача. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Працівниками Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Оліяр», за результатами якої складено Акт від 28.02.2012р. №163/23-0/32461721 про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Оліяр»питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011 р.та з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Присфа» за період діяльності з 01.01.2008р. по 30.09.2011р. (далі -Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.03.2012р. №0000232350, яким ПП «Оліяр»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 12 644 грн. та за штрафними санкціями -на 2 209 грн.; від 13.03.2012р. №0000242350, яким збільшено ПП «Оліяр»суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 054 447 грн. та за штрафним санкціям -на 169 896 грн.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «ІВМ Україна», сумнів у реальності яких став підставою для винесення вищезазначених податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.

Як вбачається з висновків Акта перевірки, перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем п.138.2 ст.138 ПК України, а саме: занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3 814 грн. в т.ч. 3 кв.2011 року в сумі 3814,0 грн.

Актом перевірки встановлено, що одним з контрагентів ПП «Оліяр» було ТОВ «ІВМ Україна», яким реалізовано піддони дерев'яні на загальну суму 19 900,80 грн. в тому числі ПДВ -3 316,80 грн. Зазначений висновок перевіряючими зроблено на підставі того, що ПП «Оліяр», в порушення норм чинного законодавства включено до валових витрат вартість придбаних піддонів у ТОВ «ІВМ Україна»в сумі 16 584 грн., які не підтверджені документами.

Крім цього, згідно з висновками Акта перевірки в порушення п.14.1.181 ст.14, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.4-201.7 ст.201 Податкового кодексу України, ПП «Оліяр»завищено податковий кредит з придбання вказаних вище товарів у ТОВ «ІВМ Україна»в розмірі 3 316,80 грн., а відповідно занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 316,80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Оліяр»з ТОВ «ІВМ Україна»було укладено договір №21/07/11 від 21.07.2011р., на виконання, якого ТОВ «ІВМ Україна»було здійснено поставку покупцю - ПП «Оліяр»дерев'яні піддони. Відповідно до умов цього договору товар постачався на умовах DDU -склад Покупця в с. Ставчани, Пустомитівського району, Львівської області (Інкотермс 2000). Днем поставки вважається день підписання сторонами видаткової накладної на партію товару (п.3.4, п.4.2.договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ «ІВМ Україна»було здійснено поставку дерев'яних піддонів, а ПП «Оліяр»було прийнято такі піддони та здійснено оплату за отриманий товар. Факт отримання дерев'яних піддонів, оплата товару підтверджуються наявними у матеріалах справи накладними, податковими накладними та виписками з банківського рахунку позивача.

Як встановлено перевіркою, одним із постачальників ТОВ «ІВМ Україна»у вересні 2011р. було ТОВ «Ньюмодуль»в якого відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а тому, правочин, що вчинявся між ТОВ «ІВМ Україна»та ТОВ «Ньюмодуль»в період проведення перевірки позивача органом податкової служби, не спричинив реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним. Відповідно, ТОВ «ІВМ Україна»не могло здійснити поставку таких піддонів й ПП «Оліяр».

Встановлене перевіркою не може бути підставою для висновків зроблених відповідачем про порушення ПП «Оліяр»податкового законодавства з огляду на те, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ІВМ Україна»суд бере до уваги відносини саме між цими учасниками, оскільки дані податкового обліку були сформовані на підставі господарських операцій, що відбувалися тільки між зазначеними суб'єктами.

Враховуючи те, що судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ньюмодуль»жодних господарських операцій не відбувалося, висновок відповідача про пов'язаність відсутності фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ньюмодуль»з неправомірним включенням сум податкового кредиту та витрат позивача є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, оприбуткування та списання, придбаних позивачем у ТОВ «ІВМ Україна»піддонів підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами (оборотно-сальдові відомості та копії актів списання).

Судом також встановлено, що на момент складення податкових накладних, ТОВ «ІВМ Україна»був зареєстрований, як платник ПДВ, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту ДПА України.

Відповідно до положень п.138.1. ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються зокрема з витрат операційної діяльності.Витрати операційної діяльності включають в себе також собівартість реалізованих товарів (пп.138.1.1.п.138.1. ст.138 ПК України). Згідно з п.138.8. ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, а саме, зокрема, прямих матеріальних витрат. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (пп.138.8.1. п.138.8. ст.138 ПК України).Зважаючи на те, що підприємством придбавались піддони, що використовуються, як тара для продукції, що виробляється ПП «Оліяр»- соняшникова фасована олія, то відповідно такі піддони відносяться до собівартості реалізованих товарів.

Як зазначено, в ч.1 п.138.2.ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вказано в п.2.1.Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Позивачем було надано всі первинні документи під час проведення перевірки, що підтверджують факт придбання дерев'яних піддонів у ТОВ «ІВМ Україна», що є оформленими з дотриманням чинного законодавства -договір, видаткові накладні, податкові накладні, виписки про рух грошових коштів з банківського рахунку. А висновки податкового органу, про те, що такі документи не несуть доказової інформації, є безпідставними, не відповідають фактичним обставинам та суперечать нормам чинного законодавства.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодекс.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3. ст.198 ПК України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

З огляду на викладене, реальність господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ «ІВМ Україна»підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського, що стали підставою для формування показників сум податкового кредиту та валових витрат та вказані первинні документи недійсними або нечинними судами не визнавались. Підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинних документів та податкових накладних, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід врахувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання прибутку.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем валових витрат та включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «ІВМ Україна».

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Присфа», сумнів у реальності яких став підставою для винесення вищезазначених податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне та керується нормами правових актів, чинних на час здійснення таких господарських операцій.

Згідно з висновками Акта перевірки ПП «Оліяр»в порушення п.5.1 п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9 п 5.3., ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», завищено валові витрати по взаєморозрахунках із ТОВ «Присфа»на загальну суму 34 319 грн. внаслідок чого підприємством було занижено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 8 830 грн. В порушення п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.4.1 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість на загальну суму 7 063,92 грн.

ПП «Оліяр»з ТОВ «Присфа»укладено договір поставки №29/01 від 29.01.2009 р.на виконання якого ТОВ «Присфа»було здійснено поставку покупцю - ПП «Оліяр»дерев'яні піддони. Відповідно до умов вказаного договору товар постачався на умовах DDU -склад Покупця в с. Ставчани, Пустомитівського району, Львівської області (Інкотермс 2000). Днем поставки товару (партії товару) є дата відвантаження товару та підписання сторонами накладної на товар (партію товару) (п. 2.1., п.3.3, договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ «Присфа»було здійснено поставку дерев'яних піддонів, а ПП «Оліяр»було прийнято такі піддони та здійснено оплату за отриманий товар. Факт отримання дерев'яних піддонів, оплата отриманого товару підтверджуються наявними в матеріалах справи накладними, податковими накладними, виписками з банківського рахунку позивача.

Крім того, ТОВ «Присфа»на момент укладення та виконання вказаного договору був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість (відповідно до інформації, отриманої на офіційному веб-сайті ДПС України, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100052135 було скасовано 04.04.2011р., ), а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та виписку податкових накладних.

Згідно з Актом перевірки, оскільки у ТОВ «Присфа»відсутні виробничі потужності, власні офісні та виробничі приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, тому, угоди, укладені з постачальниками на реалізацію товару на адресу ТОВ «Присфа»та угоди, укладені ТОВ «Присфа» на подальшу реалізацію товарів мають протиправний характер, а отже є нікчемними в силу ч.2 ст.228 ЦК України.

Судом встановлено, що зроблені відповідачем висновки про безпідставне формування позивачем податкового кредиту, та валових витрат, нікчемності укладених ним угод не відповідають дійсним обставинам справи. Відсутність виробничих потужностей, власних офісних та виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів не є достатньою підставою для визнання правочинів нікчемними.

Стосовно заперечення відповідача, що висновок про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Присфа»грунтується на тому, що підписи керівника ТОВ «Присфа»на документах (накладні №Пр-0204027 від 28.04.2009 року,№РН-0204026 від 24.04.2009 року, №Пр-0204010 податкова накладна №202001 від 02.02.2009 р.) виконані іншою особою, суд не бере до уваги з огляду на те, що чинне законодавство України не наділяє юридичних осіб правом перевірять достовірність підписів керівників чи інших осіб своїх контрагентів у господарських відносинах.

Позивач як платник податків діяв у межах чинного законодавства, не міг бути обізнаним про умисел контрагента та не відповідає за його звітність.

Виходячи з положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 цієї статті та статтею 7 цього Закону. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз.4 пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Чинним законодавством України не встановлено переліку конкретних документів,необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат.

На підставі зазначеного вище, суд дійшов висновку про формування податкового кредиту позивачем та віднесення до витрат, пов'язаних із придбанням товару у ТОВ «Присфа», до валових витрат.

Щодо господарських операцій позивача з МПП «Промтехресурс», сумнів у реальності яких став підставою для винесення вищезазначених податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.

Згідно з Актом перевірки, одним із постачальників позивача за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р. було МПП «Промтехресурс», яким було поставлено позивачеві олію соняшникову на суму 12 282 084 грн., в т.ч. ПДВ -2 047 014 грн. До складу податкового кредиту ПП «Оліяр»було включено 2 044 599 грн.

Відповідно до висновків Акта перевірки, ПП «Оліяр»в порушення п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.4.1 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.14.1.181 ст.14, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.4-201.7 ст.201 Податкового кодексу України, завищило податковий кредит по операціях поставки товару від МПП «Промтехресурс»на суму 2 044 599 грн.

Такий висновок грунтується на акті перевірки МПП «Промтехресурс»Алчевської ОДПІ у Луганській області від 14.12.2011р. №2101/236/24857403, яким встановлено відсутність трудових ресурсів, складських та торговельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Відтак, на підставі зазначеноговідповідачем зроблено висновок, що з врахуванням положень ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, правочини, укладені МПП «Промтехресурс»є нікчемними, та всі операції продажу на адресу контрагентів -покупців МПП «Промтехресурс»не спричиняють реального настання правових наслідків.

Господарські операції з поставки олії соняшникової що між ПП «Оліяр»та МПП «Промтехресурс», здійснювались на підставі укладеного договору поставки №35 від 03.12.2010р. на виконання, якого МПП «Промтехресурс»було здійснено поставку покупцю - ПП «Оліяр»соняшникову олію. Відповідно до умов вказаного договору поставка вважається завершеною з моменту передачі товару покупцеві, що підтверджується накладною, підписаною сторонами .

На виконання взятих на себе зобов'язань МПП «Промтехресурс»було здійснено поставку олії соняшникової, а ПП «Оліяр»було прийнято такий товар та здійснено оплату за нього. Факт отримання товару, розрахунки за поставлений товар підтверджується накладними, виписками з банківського рахунку про рух грошових коштів, податковими накладними, що неаявні в матеріалах справи.

Судом вставнолено, що МПП «Промтехресурс»на момент укладення та виконання вказаного договору був, як суб'єктом господарської діяльності, так і платником податку на додану вартість, а тому мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Так, відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7, 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема,у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Підпунктом 7.4.5. п.7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодекс.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3. ст.198 ПК України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

Правомірність формування податкового кредиту позивачем та безпідставність і необгрунтованість висновків відповідача підтверджується встановленим постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року №2а/1270/607/2012, що набрала законної сили, якою визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Малого приватного підприємства «Промтехресурс»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.08.2011, за результатами якої складено акт від 14.12.2011 за №2101/236-24857403; визнано протиправними дії Алчевської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів МПП «Промтехресурс», викладені в акті №2101/236-24857403 від 14.12.2011 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Малого приватного підприємства «Промтехресурс»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.08.2011»; зобов'язано Алчевську обєднану державну податкову інспекцію в Луганській області вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА»інформацію про результати перевірки МПП «Промтехресурс», оформленої актом перевірки №2101/236-24857403 від 14.12.2011.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є обов'язковість рішень суду.

Відтак, висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо господарських операцій позивача з МПП «Промтехресурс», є безпідставними, необгрунтованими та передчасними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, з огляду на що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у розмірі 2146,00 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області від 13.03.2012 р. № 0000232350 та №0000242350.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Оліяр» (місцезнаходження: 81118, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Ставчани ідентифікаційний код 32461721) 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови

Постанова в повному обсязі складена 28.05.2012 року

Суддя Лунь З.І.