Постанова № 24337053, 24.05.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року 09:50 Справа № 0870/1092/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Луговському І.О., за участю позивача - не прибув, представників відповідача - ОСОБА_1 (довіреність від 09 лютого 2012 року), та ОСОБА_2 (довіреність від 08 лютого 2012 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової служби у Запорізькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2012 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації Запорізької області про поновлення на роботі - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

09 лютого 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа з Вищого адміністративного суду України за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації Запорізької області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді від 13.02.2012 справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 20.02.2012.

Ухвалою суду від 20.02.2012 в судовому засіданні замінено неналежного відповідача Державну податкову адміністрацію Запорізької області на належного - Державну податкову службу у Запорізькій області. Розгляд справи проводився за позовними вимогами ОСОБА_3 до Державної податкової служби у Запорізькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

20.02.2012 представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про зупинення провадження в адміністративній справі до вирішення пов'язаної справи. Ухвалою суду від 20.02.2012 представнику відповідача відмовлено в задоволенні даного клопотання.

В судовому засідання, яке відбувалось 20.02.2012, оголошено перерву до 28.02.2012.

Ухвало суду від 28.02.2012 зупинено провадження в адміністративній справі на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України до 29.03.2012.

29.03.2012 провадження в адміністративній справі зупинено до набрання законної сили рішенням по справі №2-а-9080\11.

Ухвалою суду від 22.05.2012 на підставі заяви відповідача провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 24.05.2012. Про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлявся належним чином згідно приписів ч. 3 ст. ст. 33 КАС України.

24.05.2012 представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибув та не повідомив суд про причини неприбуття.

В судове засідання прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов, правову позицію щодо предмета спору та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 24.05.2012.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 починаючи з 30.09.2005 призначена на посаду начальника управління погашення прострочених податкових зобов'язань Державної податкової адміністрації у Запорізькій області (на момент розгляду справи - Державна податкова служба у Запорізькій області), як така, що пройшла за конкурсом, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці №4498545 (а.с. 12, том 1).

Керівником Державної податкової адміністрації у Запорізькій області 18.09.2006 винесено наказ «Про результати роботи органів державної податкової служби області за січень 2006 року та завдання по виконанню призначень у вересні, III кварталі та у 2006 році в цілому» №18, згідно з яким ОСОБА_3 за невиконання плану-графіка за січень-серпень 2006 року по надходженнях від реалізації безхазяйного майна та майна, що перейшло у власність держави та за проведення реалізації заставних активів ТОВ «Водяне» без попереднього оприлюднення інформації на веб-сайті ДПА України, оголошено догану на підставі ст.ст. 147, 148 та 149 Кодексу законів про працю (а.с. 45, том 1).

В подальшому наказами від 01.02.2008 №46 та від 29.02.2008 №103 ОСОБА_3 знову оголошено догани за недоліки в організації управління (а.с. 46, 47, том 1).

Наказом голови Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 28.01.2009 №21-0 ОСОБА_3 звільнено з посади начальника управління погашення прострочених податкових зобов'язань Державної податкової адміністрації у Запорізькій області за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 10, том 1).

Не погоджуючись з винесеним наказом позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 28.01.2009 №21-0 про звільнення, поновити його на посаді начальника управління погашення прострочених податкових зобов'язань Державної податкової адміністрації у Запорізькій області, стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 2000 грн. 00 коп.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Враховуючи статус сторін по справі, суд зазначає, що правовий статус позивача, у тому числі підстави припинення служби, врегульовано законами України «Про державну податкову службу в Україні» та «Про державну службу». Посилаючись на приписи ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» суд прийшов до висновку, що підставами припинення державної служби можуть бути загальними, тобто визначеними Кодексом законів про працю України, та спеціальними, визначеними даною статтею.

За приписами п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII (в редакції від 01.01.2009, що діяла на момент винесення наказу) (далі іменується - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу про звільнення, підставами для його винесення слугували матеріали перевірки листа непрацездатності серії АБЗ №468516, згода профкому від 28.01.2009 та акт про відмову від підписання пояснень ОСОБА_3 від 28.01.2009. Вказаний листок непрацездатності охоплює період перебування позивача на лікуванні починаючи з 27.10.2008 по 31.12.2008 (а.с. 29).

Позивачем під час розгляду справи надані пояснення про те, що в період з 27.10.2008 по 31.12.2008 він перебував на лікуванні в Жовківській центральній районній лікарні Львівської області, що підтверджується листком непрацездатності серії АБЗ №468516, який був наданий останнім за місцем роботи після повернення.

Згідно пп. 1.1 Постанови Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності «Про затвердження Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації» від 23.06.2008 №25 (далі іменується - Положення №25) комісія (уповноважений) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства), створюється (обирається) та діє на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство), що використовує найману працю, незалежно від форм власності і господарювання.

Відповідно до пп. 2.2 Положення №25 комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов'язана, зокрема приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення виплати його (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

На виконання приписів п. 2.2 Положення №25 керівник Державної податкової адміністрації у Запорізькій області доручив робочій групі здійснити виїзд до Жовківської центральної районної лікарні Львівської області для проведення перевірки правильності видачі листа непрацездатності серії АБЗ №468516 за період з 27.10.2008 по 31.12.2008.

Відповідно до пояснень, наданих лікарем Жовківської центральної районної лікарні Львівської області ОСОБА_5 співробітнику управління по боротьбі з корупцією в Запорізькій області, стало відомо, що медичну картку він заповнив та видав лікарняний ОСОБА_3 на прохання її брата ОСОБА_4, який є заступником головного лікаря цієї лікарні (а.с. 33, том 1). Зі змісту даних письмових пояснень вбачається, що лікар ОСОБА_5 самого позивача не бачив, запис в історії хвороби про огляд позивача зробив на прохання ОСОБА_4 та також за його проханням виписав лікарняний лист серії АБЗ №468516 за період з 27.10.2008 по 31.12.2008.

Крім того, співробітниками управління по боротьбі з корупцією в Запорізькій області були відібрані письмові пояснення в заступника головного лікаря Жовківської центральної районної лікарні Львівської області ОСОБА_4, який зазначив, що ОСОБА_3 медичного огляду не проходила, а лікар ОСОБА_5 заповнював її медичку картку за його проханням, оскільки остання була його сестрою та попросила допомогти їй (а.с. 32, том 1). Також в письмових поясненнях ОСОБА_4 вказав, що в період з 27.10.2008 по 31.12.2008 ОСОБА_3 була відсутня в лікарні.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що підставою для звільнення за прогул стало неналежне ведення медичної документації, оскільки підставою для звільнення позивача був встановлений перевіркою факт його відсутності на лікуванні в Жовківській центральній районній лікарні Львівської області в період з 27.10.2008 по 31.12.2008, що підтверджується фактичними обставинами по справі та письмовими поясненнями лікарів.

Суд також зазначає, що в матеріалах справи знаходяться три копії історії хвороби позивача, які різняться між собою та містять суперечливі одна одній дані. Перша копія історії хвороби була надана ДПА у Запорізькій області, копії всіх сторінок якої виготовлялись та скріплювались печатками лікарями Жовківської центральної районної лікарні Львівської області. Друга копія історія хвороби, яка була надана позивачем, не містила однієї сторінки, що як наслідок порушило хронологію записів. Копія третьої історії хвороби, яка була надана на вимогу суду Жовківською центральною районною лікарнею Львівської області, взагалі не співпадає за змістом (записами та датами) з іншими двома.

Ця обставина дає підстави суду вважати, що позивачем надані недостовірні дані про перебіг її лікування в Жовківській центральній районній лікарні Львівської області.

Під час розгляду справи позивач посилався на те, що співробітники ДПА у Запорізькій області не мали повноважень на проведення перевірки правомірності видачі листа непрацездатності.

Оцінивши дані посилання позивача, суд зазначає, що на підставі норм Положення №25 на наказу ДПА у Запорізькій області від 29.12.2006 №667 «Про призначення представників від адміністрації до складу комісії із соціального страхування» відповідачем на законних підставах включено до складу комісії співробітника податкової міліції Прийменка Ю.І., оскільки згідно Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до складу органів податкової служби входить і податкова міліція, працівники якої підпорядковані голові державної податкової адміністрації.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Судом досліджено протокол засідання профспілкового комітету Державної податкової адміністрації в Запорізькій області від 28.01.2009 №2, зі змісту якого вбачається, що за результатами розгляду подання голови ДПА в Запорізькій області комітет надав згоду на звільнення ОСОБА_3 з займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 50, том 1).

Судом встановлено, що розгляд профспілковим комітетом питання про звільнення ОСОБА_3 з займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України було здійснено з дотримання відповідних порядку та строків, та за присутності на засіданні позивача. Винесене за результатами проведення засідання рішення - протокол від 28.01.2009 відповідає формі та змісту, встановлених законом.

Відтак, суд приходить до висновку про дотримання відповідачем визначеної законом процедури звільнення позивача.

Відповідно до акта перевірки правомірності видання листка непрацездатності серії АБЗ №468516 (а.с. 30, том 1) було встановлено, що згідно з записом в журналі реєстрації прийомного покою Жовківської центральної районної лікарні Львівської області за №7252 від 27.10.2008 ОСОБА_3 поступила в лікарню з діагнозом гіпертонічний криз о 10 год. 30 хв., що суперечить її твердженням, заявленим під час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивач перебував на лікарняному, зокрема в період з 27.10.2008 по 31.12.2008, про що також стверджував позивач під час розгляду справи. Згідно його пояснень в цей період він перебував на стаціонарному лікуванні в Жовківській центральній районній лікарні Львівської області та проходила медичний огляд, що відображено в записах медичної картки.

Проте, в матеріалах справи знаходиться доказ, якій спростовує дані посилання позивача, а саме рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.12.2008 по справі №2-3197\2008, з якого вбачається, що позивач станом на 03.12.2008 перебував в м. Запоріжжі та приймав участь в судовому засіданні при розгляді даної справи (а.с. 48, том 1).

Разом з матеріалами, надісланими Жовківською центральною районною лікарнею Львівської області, була направлена заява ОСОБА_3 від 02.12.2008 на ім'я головного лікаря Жовківської центральної районної лікарні Львівської області, відповідно до якої вона просила відпустити її 03.12.2008 з лікарні по сімейним обставинам. Проте, судом встановлено, що заява була підписана лікарем ОСОБА_4., а не головним лікарем.

Відтак, суд приходить до висновку про необґрунтованість на недоведеність доводів позивача про те, що в цей період він перебував на лікуванні в м. Львові, що свідчить про спірність пояснень позивача в цілому.

За приписами п. 1 Інструкції Міністерства охорони здоров'я України про порядок заповнення листка непрацездатності від 03.11.2004 №532/274/136-ос/1406, листок непрацездатності (далі - ЛН) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2012 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.04.2010 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової адміністрації Запорізької області про поновлення на роботі - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 84, том 3).

Зі змісту даної ухвали вбачається, що суд касаційної інстанції як на підставу для направлення справи на новий розгляд посилається на неповне з'ясування обставин по справі, зокрема наявності постанови Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2011, якою позов ОСОБА_3 було задоволено, визнано незаконним та скасовано пункт 1 наказу головного лікаря Жовківської центральної районної лікарні Львівської області від 27.01.2009 №67 про визнання недійсним листка непрацездатності серії АБЗ №46851.

Пункт 1 наказу від 27.01.2009 №67 про визнання недійсним листка непрацездатності, факт якого було прийнято як доказ відсутності на роботі позивача без поважних причин більше трьох родин, було оскаржено ОСОБА_3 в судовому порядку (а.с. 128, том 3).

Не погоджуючись з рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2011, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, яка судом апеляційної інстанції була задоволена частково: постанова Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2011 за позовом ОСОБА_3 до Жовківської центральної районної лікарні Львівської області про скасування п. 1 наказу №67 від 27.01.2009 про визнання недійсним листа непрацездатності - скасована, провадження по справі закрито (а.с. 200, том 3).

Відтак, суд приходить до висновку, що п. 1 наказу головного лікаря Жовківської центральної районної лікарні Львівської області №67 від 27.01.2009 та в цілому наказ є чинним на момент винесення рішення по справі та таким, що є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт недійсності листка непрацездатності серії АБЗ №46851.

Враховуючи те, що відповідно до наказу головного лікаря Жовківської центральної районної лікарні Львівської області №67 від 27.01.2009 листок непрацездатності серії АБЗ №46851 було визнано недійсним, а позивачем не доведений факт її перебування на стаціонарному лікуванні в період з 27.10.2008 по 31.12.2008, суд приходить до висновку, що у відповідача були законні підстави для звільнення ОСОБА_3 з посади за п. 4 ст. 40 КЗпП України, а відтак позивач не підлягає поновленню на роботі, а стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу є безпідставним.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд вважає що вони задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 23 Цивільного Кодексу України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачем не доведено обставин та не надано належних та допустимих доказів заподіяння йому моральної школи, а відтак суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, оцінивши докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що відповідачем доведено законність винесеного наказу про звільнення від 28.01.2009 №21-0, а позивачем доводи відповідача не спростовані та не підтверджені належними доказами.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська