Ухвала суду № 24335451, 25.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16024/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.,

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

при секретарі: Акуленко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2012 року за позовом публічного акціонерного товариства «Мостобуд»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001774230 від 28.10.2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Мостобуд»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001774230 від 28.10.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2012 року позов задоволено повністю: визнано нечинним та скасовано зазначене податкове повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Спеціалізована ДПІ у м. Києві по роботі з ВПП подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 30.09.2011 року по 12.10.2011 року Спеціалізованою ДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проведено перевірку ПАТ «Мостобуд», за результатами якої складено акт № 900/42-30/01386326 від 13.10.2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Мостобуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Шанхай»за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

У акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПАТ «Мостобуд»п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, у результаті чого встановлено заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 3 195 530 грн 00 коп.

Не погоджуючись з висновками перевірки, ПАТ «Мостобуд»подали заперечення на акт перевірки, проте, за результатами розгляду Спеціалізованою ДПІ у м. Києві по роботі з ВПП таких заперечень ПАТ «Мостобуд»було повідомлено, що висновки акта перевірки залишено без змін.

На підставі зазначеного акта Спеціалізованою ДПІ у м. Києві по роботі з ВПП винесено податкове повідомлення-рішення № 0001774230 від 28.10.2011 року, яким ПАТ «Мостобуд»нараховано податкове зобов'язання: за основним платежем - 3 195 530 грн 00 коп. та за штрафними санкціями -1 597 765 грн 00 коп.

Вважаючи повідомлення-рішення нечинним та таким, що підлягає скасуванню, ПАТ «Мостобуд»звернулися до суду з позовом.

Суд першої інстанції, ознайомившись з матеріалами справи та провівши їх аналіз, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ПАТ «Мостобуд»у повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду та таке:

Як встановлено судом першої інстанції, між ПАТ «Мостобуд»(Покупець) та ПП «Шанхай»(Постачальник) укладено договір поставки № 22 від 01.04.2010 року, відповідно до п. 1.1 якого, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, будівельні матеріали (Продукція), які вказані у Специфікації та оформлюються у вигляді додатків до договору, є його невід'ємною частиною.

Ціна Продукції є договірною ціною між Постачальником і Покупцем та вказується у специфікації (п. 3.1 договору поставки).

Зокрема, в матеріалах справи міститься Специфікація № 1 від 01.04.2010 року на суму 4 000 000 грн 00 коп. без ПДВ.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі, податкові та видаткові накладні, що свідчить про виконання ПАТ «Мостобуд»та ПП «Шанхай»зобов'язань за договором поставки належним чином та у повному обсязі.

Тобто, в матеріалах справи містяться достатні докази виконання сторонами умов договору.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі виданих ПП «Шанхай»податкових накладних ПАТ «Мостобуд»цілком правомірно сформували податковий кредит.

Зокрема, відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, судом першої інстанції встановлено факт здійснення господарських операцій між ПАТ «Мостобуд»та ПП «Шанхай»на підставі договору поставки, що в свою чергу свідчить про правомірність віднесення ПАТ «Мостобуд»зазначених у податкових накладних сум до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 року по справі за позовом ВАТ «Броварисільбуд»до Броварської ОДПІ Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Провівши аналіз наведених вище норм, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності визначення та сформування ПАТ «Мостобуд»податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Шанхай».

Слід зауважити, що ПАТ «Мостобуд»у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема, декларації з ПДВ та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів,. При цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді ПАТ «Мостобуд»віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам податковим органом не зроблено.

Натомість, як зазначають ПАТ «Мостобуд»підчас проведення перевірки податковим органом предметом дослідження були лише податкові декларації з ПДВ, при цьому жодних відомостей, у тому числі і податкових накладних, на підставі яких ПАТ «Мостобуд» у перевіряємому періоді сформовано податковий кредит, Спеціалізованою ДПІ у м. Києві по роботі з ВПП не витребовувалося, і, як наслідок, не перевірялося.

Що стосується висновків Спеціалізованої ДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про недійсність (нікчемність) правочину, укладеного між ПАТ «Мостобуд»та ПП «Шанхай», апеляційна інстанція звертає увагу на наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що при укладені ПАТ «Мостобуд»договору поставки з ПП «Шанхай»додержані вимоги ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, … (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

З наведеного чітко видно, що Спеціалізована ДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, у разі необхідності, мають право звернутися до суду з метою визнання правочину недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Також колегією суддів взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, Спеціалізована ДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, визнавши договір поставки, укладений між ПАТ «Мостобуд» та ПП «Шанхай», нікчемним, вийшли за межі своїх повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, … .

На виконання вимог наведеної норми, ПАТ «Мостобуд» суду було надано всі можливі докази, необхідні для обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З даної норми вбачається, що Спеціалізованою ДПІ у м. Києві по роботі з ВПП не доведено правомірності винесення оспорюваного повідомлення-рішення.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком правомірно визнав нечинним і скасував оспорюване повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обставини справи встановлені правильно, з'ясовані повно та об'єктивно, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Федотов І.В.

Повний текст ухвали виготовлено:03.05.2012 року