Ухвала суду № 24334771, 12.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3554/11/1070 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Сорочко Є.О.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал»до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області за участю прокуратури Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2008 року позивач Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал»звернулися в суд з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2007 року №№ 3765/000004234/0 та 3766/000003234/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що з 29 грудня 2007 року позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 12/2008 (т. 1 а.с. 14).

Податковим органом у період з 10 по 21 грудня 2007 року проведено виїзну позапланову перевірку Київського обласного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Київоблводоканал», правонаступником якого є позивач, з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за період з 1 вересня по 31 жовтня 2007 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 25 грудня 2007 року складено акт перевірки № 3936/23-4/03346549/434.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) внаслідок чого «завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року на суму 1 633 040 грн. 00 коп., занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками вересня 2007 року, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 350 654 грн. 00 коп., занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками жовтня 2007 року, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 1 466 896 грн. 00 коп.»

На підставі акта перевірки від 25 грудня 2007 року № 3936/23-4/03346549/434 відповідачем 29 грудня 2007 року винесено податкові повідомлення-рішення №№ 3766/000003234/0 та 3765/000004234/0.

Вирішуючи правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 4 вересня 2007 року між позивачем та ТОВ «Магнолія»укладено договір № 04/09-07 на придбання торфу сільськогосподарського .

Відповідно до специфікації № 1 від 28 вересня 2007 року до цього договору ціна на торф сільськогосподарський складає 1000 грн. 00 коп. за 1 тонну без ПДВ, а кількість продукції - 21 000 тон загальною вартістю 25 200 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 4 200 000 грн. 00 коп. (т. 2 а.с. 176).

На виконання умов договору 28 вересня 2007 року позивачем перераховано ТОВ «Магнолія»попередню оплату за торф сільськогосподарський у сумі 25 000 000 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ 4 166 666 грн. 67 коп.), а ТОВ «Магнолія»у цей же день видано позивачу податкову накладну № 374 на суму 25 000 000 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ 4 166 666 грн. 67 коп.).

Згідно з вимогами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Вимоги п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 названого Закону, визначають обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Податковим органом на виконання вимог п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»здійснено комплекс заходів щодо визначення звичайної ціни товару (торфу сільськогосподарського), який придбавав позивач згідно з договором № 04/09-07.

Листом Української універсальної товарної біржі від 13 листопада 2007 року № 145 визначено ціна на торф низинний становить 24 євро за 1 тонну на умовах РСА (т. 1 а.с. 126).

Офіційний курс Національного банку України станом на 28 вересня 2007 року становив 7 грн. 16 коп. за 1 євро.

Звичайна ціна торфу низинного становила 171 грн. 86 коп. (а звичайна ціна збільшена на 20% складала 206 грн. 23 коп.).

З урахуванням вище викладеного слідує, що зазначена у листі Української універсальної товарної біржі звичайна ціна торфу була значно меншою, ніж ціна, передбачена у договорі № 04/09-07 (1000 грн. 00 коп. за 1 тонну без ПДВ).

Факт перевищення рівня звичайних цін на торф сільськогосподарський у названому договорі підтверджується також висновком судово-товарознавчої експертизи від 8 квітня 2008 року № 1352, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у кримінальній справі № 02-3436, з якого вбачається середня ринкова вартість торфу сільськогосподарського на внутрішньому ринку України станом на 28 вересня 2007 року складала 50 грн. 35 коп..

Під час розгляду справи судом першої інстанції враховано позицію Вищого адміністративного суду України викладену в ухвалі від 12 липня 2011 року.

Згідно з листом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 24 січня 2012 року № 17/160 за інформацією Державного концерну «Укрторф», до складу якого входять всі державні торфовидобувні підприємства України, середньозважена вартість 1 тонни сільськогосподарського торфу, станом на ІІІ квартал 2007 року, по торфовидобувних підприємствах становила від 37 грн. 00 коп. до 65 грн. 00 коп. за 1 тонну (т. 2 а.с. 172).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначена та сплачена позивачем на виконання договору № 04/09-07 ціна за 1 тонну торфу сільськогосподарського у сумі 1200 грн. 00 коп. (включаючи ПДВ) є вищою, ніж рівень звичайних цін на зазначений вид товару.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки позивач перебуває у комунальній власності та на нього розповсюджується дія Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»від 22 лютого 2000 року (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами п. 4 ст. 2 названого Закону забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, передбачених цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», з метою створення оптимального конкурентного середовища діяльності засобів масової інформації у сфері закупівель, оголошення про заплановану закупівлю чи про проведення попередньої кваліфікації учасників публікуються у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації із загальнодержавною сферою розповсюдження, що публікує інформацію виключно з питань державних закупівель та має назву, яка відноситься безпосередньо саме до сфери державних закупівель, та в інформаційному бюлетені, що видає Тендерна палата України, в інформаційних системах у мережі Інтернет. З метою забезпечення інформаційно-методичного супроводу державних закупівель згідно з вимогами статті 173 цього Закону Тендерна палата України на підставі отриманої інформації від відповідних органів державної влади безкоштовно оприлюднює відомості щодо спеціалізованих друкованих засобів масової інформації, міжнародних видань та інформаційних систем у мережі Інтернет, які відповідають вимогам цього Закону, іншу інформацію на власному Інтернет-сайті, доступ до якого є безкоштовним. Процедура закупівлі не може здійснюватися до публікації оголошення про неї у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації та в інформаційному бюлетені, що видає Тендерна палата України, та в інформаційних системах у мережі Інтернет, крім випадків застосування замовником у порядку, встановленому цим Законом, процедур торгів (тендера) з обмеженою участю, запиту цінових пропозицій (котирувань) та закупівлі в одного учасника. У разі якщо замовником в оголошенні про заплановану закупівлю (проведення попередньої кваліфікації) чи в оголошенні про результати проведеної процедури закупівлі не зазначено або зазначено невірний код, присвоєний інформаційною системою в мережі Інтернет, таке оголошення вважається неоприлюдненим.

В порушення зазначених норм засідання тендерного комітету не проводилось, а договір № 04/09-07 укладався без тендерних торгів, що підтверджується листом позивача до слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації в Київській області від 19 березня 2008 року № 1-03/05-22/ (т. 1 а.с. 135).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачам доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції вірно застосував норми Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал»- залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 18.04.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Усенко В.Г.