Рішення № 2433433, 20.11.2008, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"20" листопада 2008 р.

справа № 5020-5/524

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська продовольча компанія” (95022, м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 6)

до Закритого акціонерного товариства „Магазини № 70” (м. Севастополь, вул. В. Морська, 14)

про стягнення заборгованості в розмірі 1605,46 грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач - Кадуха Павло Валерійович, представник, довіреність № б/н;

Відповідач - Кревеля Алла Станіславівна, голова правління, протокол 4 від 24.07.04,

Суть спору:

Позивач, ТОВ „Кримська продовольча компанія, звернувся до суду з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Магазини № 70”, про стягнення заборгованості за договором поставки від 07.08.2007 в розмірі 1605,46 грн., з яких: 1584,52 грн. –основана заборгованість, 3,51 грн. –3% річних, 17,43 грн. –збитки від інфляції.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого товару.

Процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, та у зв’язку з погашенням відповідачем суми основної заборгованості просить стягнути з відповідача 3,51 грн. –3% річних, 17,43 грн. –збитки від інфляції.

Представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.2007 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки в усної формі.

Відповідно до умов договорів, позивач зобов’язався поставляти товар, а відповідач приймати та сплачувати вартість товарів.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У зв’язку з тим, що відповідачем в процесі розгляду справи основана заборгованість була погашена в повному обсязі позивач приїсть стягнути з відповідача суму збитків від інфляції та 3% річних.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума 3% річних складає 3,51 грн., збитків від інфляції –17,43 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20,94 грн., з яких: 3,51 грн. –3% річних, 17,43 грн. –збитки від інфляції.

При таких обставинах, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 102,00 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Магазини № 70” (м. Севастополь, вул. В. Морська, 14, код ЄДРПОУ 20702589, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кримська продовольча компанія” (95022, м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 6, код ЄДРПОУ 31284550, п/р 26003156098100 в АКІБ „УкрСиббанк” м. Сімферополь, МФО 351005) заборгованість в сумі 20,94 грн., з яких: 3,51 грн. –3% річних, 17,43 грн. –збитки від інфляції, витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

24.11.2008

Розсилка:

1. ТОВ „Кримська продовольча компанія” (95022, м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 6)

2. ЗАТ „Магазини № 70” (м. Севастополь, вул. В. Морська, 14)

3. Справа

4. наряд