Рішення № 2433286, 17.11.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 34/390

17.11.08

За позовом

Приватного підприємства „Соната-Торг”

до

Закритого акціонерного товариства „Мінський”

про

Стягнення 1827,33 грн.

Суддя

Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача

не з’явився;

від відповідача

Капшук М.М., юр-т, дов. №02 від 25.02.2008.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Соната-Торг” (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства „Мінський” (далі - Відповідач) про стягнення 1 827,33 грн. боргу за поставлений товар.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначив, що у відповідності до договору №МН-281/04 від 19.04.2007, протоколу розбіжностей від 19.04.2007 та видаткових накладних Відповідач отримав товар на загальну суму 9 889,10 грн.

Однак, всупереч положенням договору, відповідач частково розрахувався за поставлений товар.

Відповідач позов визнав.

24.10.2008 ухвалою господарського суду порушено провадження у справі №34/390 та призначено розгляд справи на 17.11.2008.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився, про дат та час проведення якого був повідомлений належним чином, про зокрема свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення за №06056583 від 06.11.2008.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Позивача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

За таких обставин відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

Як слідує з матеріалів справи та пояснень представника Відповідача, Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 9 889,10 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№СТ-20/04/23 від 20.04.2007 на суму 1243,06 грн.;

№СТ-01/06/7 від 04.06.2007 на суму 686,47 грн.;

№СТ-11/07/10 від 11.07.2007 на суму 1039,86 грн.;

№СТ-13/06/3 від 13.06.2007 на суму 99,94 грн.;

№СТ-24/07/13 від 24.07.2007 на суму 535,79 грн.;

№СТ-17/08/6 від 17.08.2007 на суму 375,58 грн.;

№СТ-22/08/52 від 22.08.2007 на суму 526,49 грн.;

№СТ-29/08/37 від 29.08.2007 на суму 88,86 грн.;

№СТ-05/09/26 від 05.09.2007 на суму 856,58 грн.;

№СТ-26/09/27 від 26.09.2007 на суму 177,72 грн.;

№СТ-10/10/17 від 10.10.2007 н суму 355,44 грн.;

№СТ-04/01/10 від 04.01.2008 на суму 824,23 грн.;

№СТ-16/01/41 від 16.01.2008 на суму 324,06 грн.;

№СТ-06/02/40 від 06.02.2008 на суму 324,06 грн.;

№СТ-14/03/8 від 14.03.2008 на суму 332,74 грн.;

№СТ8000470 від 16.04.2008 на суму 814,14 грн.;

№СТ-8001279 від 21.05.2008 на суму 552,82 грн.;

При цьому, в матеріалах справи наявний Договір поставки №МН-281/04 від 19.04.2007 та протокол розбіжностей до даного Договору, однак, як слідує з останніх вони Відповідачем не підписані, проте скріплені його печаткою.

Згідно прибуткових накладних (повернення) №СТ-0001253 від 02.08.2007 на суму 35,32 грн. та №СТ-0001627 від 12.10.2007 на суму 415,92 грн. Відповідач повернув Позивачу товар на загальну суму 451,24 грн.

17.07.2008 Позивач направив на адресу Відповідача вимогу, в порядку ст. 530 ЦК України, з повідомлення про те, що останньому належить повернути заборгованість в сумі 1827,33 грн. до 25.07.2008.

Однак, Відповідач за поставлений товар не розрахувався на вимогу не відповів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина 1 статті 641 ЦК України).

Частиною 1 статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі –ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пунктом 1 статті 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до частин 2, 3 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, в ході проведення судового засідання, представник Відповідача підтвердив факт укладення Позивача з Відповідачем Договору поставки №МН-281/04 від 19.04.2007 та протоколу розбіжностей до даного Договору від 19.04.2007.

Таким чином, між сторонами у справі було укладено договір поставки, про що зокрема свідчать видаткові накладні, які були видані на підставі Договору №281-04 від 19.04.2008.

Проте, всупереч положенням Договору Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 7 610,53 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт звірки за період з 01.07.2008 до 19.09.2008, складений та підписаний представниками сторін.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем в сумі 1 827,33 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 6, 11, 15, 22, 208, 253, 509, 525, 526, 530, 626, 641, 642 ЦК України, статтями 181, 193 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Мінський»(04200, м. Київ, шосе Мінське, 4, п/р 26006001308967 в АКБ «Райффайзенбанк-Україна», м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 23493904, а у випадку відсутності коштів із будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства «Соната-Торг»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 414, п/р 26003301010087 в ВАТ ВТБ Банк м. Київ, МФО 321767, код ЄДРПОУ 31956327) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 33 коп. боргу, а також 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя

Р.Б. Сташків