Ухвала суду № 24332500, 27.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/7718/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Чала А.С.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"27" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Аліменко В.О., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро»до Державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Дніпро»до Державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Городищенському районі від 07 жовтня 2011 року №0000222310.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДПІ у Городищенському районі Черкаської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що до часу здійснення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок Райгородської сільської ради Кам'янського району Черкаської області (01 липня 2010 року), останні не були укладеними, а право оренди на названі земельні ділянки у позивача не виникало, тому операції по реалізації продукції, вирощеної на земельних ділянках Кам'янського району Черкаської області до 01 липня 2010 року, не відповідають вимогам, встановленим для суб'єктів господарювання п.81.6 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість», для набуття ними статусу сільськогосподарських підприємств та можливості вибору спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30 серпня 2011 року по 19 вересня 2011 року ДПІ у Городищенському районі Черкаської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Черкаси-Дніпро»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт №490/23-009/32654330 від 26 вересня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.81.6, п.81.11 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 329711 грн., в тому числі: у липні 2010 року на суму 68767 грн., у серпні 2010 року 163936 грн., у вересні 2010 року 97008 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивач протягом 2010 року використовував землі в розмірі 644,13 га у Городищенському районі (Калинівська сільська рада) та земельні ділянки загальною площею 494,49 га (Райгородська сільська рада Кам'янецького району), при цьому землі Кам'янецького району використовувались на умовах оренди відповідно укладених договорів оренди (без обов'язкової реєстрації), хоча право оренди земельних ділянок виникає з дня державної реєстрації. На думку відповідача, у «Розрахунку питомої ваги сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг)»в 2010 році повинна враховуватися лише продукція, вирощена на власних та орендованих землях, тобто земельних ділянках в розмірі 644,13 га. Таким чином, поставка позивачем протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно товарів, що не відповідають критеріям ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість», перевищує 25% від загальної поставки і становить 36,9%. Відповідно п.81.11 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість»на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування і воно є платником податку на додану вартість на загальних підставах з серпня 2011 року.

На підставі акту перевірки №490/23-009/32654330 від 26 вересня 2011 року ДПІ у Городищенському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2011 року №0000222310, згідно якого позивачу за порушення п.п.81.6, 81.11 ст.81, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 404600 грн., в тому числі 322680 грн. за основним платежем та 80920 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що висновок відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, який підлягає перерахуванню до державного бюджету є необґрунтованим, оскільки позивач правомірно користувався пільгою з оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до п.81.6 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Пунктом 81.1 ст.81 вищенаведеного Закону передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п.81.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені ст.9 для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, зазначається перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства (п.81.10 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п81.11 ст.81 Закону якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то: на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею (таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку); податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; таке підприємство вважається платником податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва №100262042 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість позивач зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з 01 січня 2009 року, початок дії свідоцтва з 04 січня 2010 року. До переліку видів діяльності за вказаним свідоцтвом віднесено, зокрема, вирощування зернових та технічних культур, код виду діяльності 01.11.0.

Відповідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 2009 року використовує земельні ділянки, розміщені на території Райгородської сільської ради для вирощування сільськогосподарської продукції, що підтверджується довідками Райгородської сільської ради від 23 травня 2011 року №14/2.12 та від 23 листопада 2011 року №269/2.12, довідкою відділу Держкомзему у Кам'янському районі від 27 вересня 2011 року №2684; в листопаді 2009 року позивачем укладені договори оренди з власниками земельних ділянок, розміщених на території Райгородської сільської ради Кам'янського району, які пройшли державну реєстрацію 01 липня 2010 року; станом на 01 серпня 2010 року позивач використовував земельні паї загальною площею 647,37 га.

Враховуючи, що вирощена на земельних ділянках Райгородської сільської ради сільськогосподарська продукція поставлялась позивачем після державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, які є чинними, недійсними не визнавались, достроково не розірвані, дія їх не зупинена, а тому позивач у відповідності до вимог чинного законодавства мав право зараховувати суму доходу, отриманого від реалізації продукції, вирощеної на зазначених земельних ділянках, під час розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до моменту винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення реєстрація позивача як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість в органі державної податкової служби не скасована, реєстраційне свідоцтво не анулювано.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення, доводи позивача належними та допустимими доказами не спростовані, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 жовтня 2011 року №0000222310, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 404600 грн., в тому числі 322680 грн. за основним платежем та 80920 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городищенському районі Черкаської області -залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 03 квітня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Аліменко В.О.

Лічевецький І.О.