Ухвала суду № 24331693, 12.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8709/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Співак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна»на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва про визнання дій протиправними, мотивуючи свої вимоги тим, що за результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 26.05.2010 року №148/23-611/35250394 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Зелмер Україна" з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Крініум". За наслідками акта перевірки відповідачем не прийнято податкове повідомлення - рішення, що є остаточним рішенням встановленого порушення. Просив суд визнати дії по визнанню правочинів нікчемними, та встановлення заниження податку на прибуток на загальну суму 4 430 674 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 вересня 2011 року закрито провадження у справі.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю -доповідача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Закриваючи провадження у справі, суддя суду першої інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обовязків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, вирішуючи питання про те, чи поширюється компетенція адміністративного суду на даний спір, суд має врахувати правовий характер рішення, що оскаржується позивачем.

Так, правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.

При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших субєктів.

З огляду на викладене можна дійти висновку про те, що акт перевірки та рішення прийняте за результатами розгляду заперечень на акт перевірки не є рішеннями субєкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обовязків осіб чи субєктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що дії відповідача, які оскаржуються позивачем фактично полягають у складанні висновків акту перевірки та той факт, що представник відповідача у суді першої інстанції підтвердив, що податкове повідомлення - рішення на підставі акту перевірки висновки якого оскаржуються не виносилось, тому на думку суду провадження у справі підлягає закриттю.

Пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Отже, судом першої інстанції дотримано ряд процесуальних умов, згідно вимог закону, при винесенні ухвали з питання закриття провадження у справі.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції винесено законне, обґрунтоване рішення з врахуванням норм чинного законодавства і не знаходить підстав для його зміни чи скасування.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.

З урахуванням вище викладеного, судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 102, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелмер Україна»-залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 вересня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 17 квітня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.