Постанова № 2433048, 18.11.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2008 № 25/349

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів: Куровського С.В.

Михальської Ю.Б.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: Щароградська Л.В. довіреність від 01.09.2008 р.

відвідповідача: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД"

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.09.2008

у справі № 25/349 (Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСБУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Турк Паччах"

простягнення 29531,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.09.2008 р. в справі №25/349 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МСБУД” (далі ТОВ “МСБУД”, позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд-Турк Паччак” (далі ТОВ “Трейд-Турк Паччак”, відповідач) 29531,99 грн., був задоволений частково, стягнуто з ТОВ “Трейд-Турк Паччах” на користь ТОВ “МСБУД” 14 392,55 грн., судові витрати у сумі 413,32 грн. В іншій частині в позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови стягнення суми збитків і прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Свої апеляційні вимоги позивач обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом було неправильно застосовано норми матеріального права, у звязку з чим висновки Господарського суду м. Києва не відповідають обставинам справи.

В скарзі зазначено, що відповідно до ч. 5 ст. 225 ГК України: сторони господарського зобовязання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобовязання чи строків порушення зобовязання сторонами, що і було здійснено сторонами при укладанні спірного договору. Судом першої інстанції було ж зазначено в рішенні, що посилання позивача в обґрунтування стягнення збитків у конкретній сумі на частину пяту ст. 225 Господарського кодексу України є неправомірним, оскільки суперечить сутності поняття “збитки”. Виходячи із аналізу ст. 623, 22 ЦК України та ст. 225 ГК України у вказаній нормі (ч. 5 ст. 225 ГК України) йдеться про випадки погодження сторонами заздалегідь розміру збитків, які підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок, щодо вже завданих збитків, та не йдеться про те, що сторони можуть передбачати такий розмір збитків у договорі, тобто ще до порушення зобовязання, яким збитки можуть бути завдані.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу суду не надав.

Ухвалою від 21.10.2008 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 18.11.2008 р.

В судове засідання зявився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не зявився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в звязку з чим колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі його представника.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне.

6 травня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір на надання послуг по подачі бетону на відстань №157/У-188-08 (надалі Договір), згідно якого позивач зобовязався надати відповідачу в установленому Договором порядку послуги по подачі бетону на відстань за допомогою бетононасосу “МЕСВО” (надалі послуги), а відповідач зобовязався прийняти і оплатити надані позивачем послуги в строк і на умовах, передбачених Договором.

У відповідності до умов вказаного Договору позивач з 09 по 18 травня 2008 року надав відповідачу послуги на суму 24 018 грн. про що свідчать підписані і завіренні печатками обох сторін лист обліку наданих послуг та Акт здачі-приймання наданих послуг за № МС-БК-262 від 20.05.2008 року (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Згідно п. 2.9.2 Договору розрахунок за фактично надані послуги Замовник (відповідач) проводить на протязі чотирьох днів після підписання Акту передачі-приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін після надання послуг у відповідності із даним Договором.

Відповідач 08 травня 2008 року частково сплатив вартість наданих позивачем послуг, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти у сумі 10 000 грн., що підтверджується банківською випискою (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи). За твердженням позивача, що не спростовано відповідачем, іншу частину наданих позивачем послуг вартістю 14018 грн. відповідач не оплатив.

Відповідно до п. 7.3 Договору, за порушення термінів оплати понад 10 днів відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу збитки в розмірі девяти відсотків від вартості послуг, оплата яких прострочена, за кожні 3 дні прострочення оплати.

В звязку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у сумі 14018 грн., пеню у сумі 333,07 грн., суму збитків 15139,44 грн., 3% річних у сумі 41,48 грн.

Після дослідження доказів по справі, судова колегія вважає, що апеляційні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а рішення скасуванню у частині відмови в стягненні суми збитків в звязку з наступним:

Внаслідок укладання спірного договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ч. 2 ст. 193 ГК України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобовязання за договором щодо оплати вартості наданих позивачем послуг не виконав, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 14018 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобовязання за Договором щодо оплати вартості наданих послуг, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у сумі 41,48 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з п. 7.7 Договору у випадку порушення умов і термінів оплат, передбачених Договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми неоплаченої вартості наданих послуг за кожен день затримки оплати.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобовязання за Договором щодо оплати вартості наданих послуг, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 333,07 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 14018 грн., 3% річних в сумі 41,48грн., пені у сумі 333,07 грн. підлягають задоволенню.

В зазначеній частині рішення, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, однак наступні посилання є помилковими, оскільки:

Відповідно до ч. 1 ст. 199 ГК України, виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобовязань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 5 ст. 225 ГК України сторони господарського зобовязання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобовязання чи строків порушення зобовязання сторонами.

Керуючись нормами Господарського кодексу України, позивач та відповідач заздалегідь погодили розмір збитків в п. 7.3. Договору на надання послуг по подачі бетону на відстань № 157/У-188-08 від 06 травня 2008 року (далі Договір) у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобовязань, а саме: за порушення термінів оплат понад 10 днів Замовник зобовязується відшкодувати Виконавцю збитки в розмірі девяти відсотків від вартості послуг, оплата яких прострочена, за кожні З дні прострочення.

Таким чином, розмір збитків на момент подання позову становив 15139,44 гривень (розрахунок збитків надано в Додатку № 16 до позовної заяви № 988 від 01.07.2008 року).

Посилаючись в рішенні на статті Цивільного кодексу України (ст.ст. 22, 623) для визначення підстав відмови у стягненні суми “збитків”, місцевий господарський суд не врахував норм Господарського Кодексу України (ст.ст. ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 224, ч. 5 ст. 225), які він мав використовувати в першу чергу. Посилатися на норми Цивільного кодексу України, відповідно до ст.193 ГК України, в разі відсутності в Господарському кодексі норми, яка б врегульовувала певне питання. В даному випадку Господарський кодекс визначає поняття та підстави стягнення “збитків” за порушення зобовязання за інших підстав, ніж визначені в Цивільному кодексі України.

При укладанні Договору №157/У-188-08 від 6 травня 2008 року, сторонами було заздалегідь погоджено, що в разі порушення термінів оплати понад 10 днів відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу збитки в розмірі девяти відсотків від вартості послуг, оплата яких прострочена, за кожні 3 дні прострочення оплати (п. 7.3 Договору), тому відповідно до ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 224, ч. 5 ст. 225 ГК України та ст. 546 ЦК України, вимога позивача про стягнення з відповідача суми збитків в сумі 15139,44 грн. є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що вимоги викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими, а тому задовольняє апеляційну скаргу, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2008 р. у справі № 25/349 скасовує в частині відмови в стягнення суми збитків, оскільки суд першої інстанції невірно застосував норм матеріального права.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито при частковому задоволенні вимог покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “МСБУД” задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2008 р. в справі №25/349 в частині відмови у стягненні суми збитків в розмірі 15139,44 грн. скасувати.

Викласти рішення в наступній редакції:

“ Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд-Турк Паччах” (ідентифікаційний код 33493555, адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного 20-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МСБУД” (ідентифікаційний код 21555958, адреса: 03115, м. Київ, вул. Святошинська 34, р/р 26005024750200 в АКІБ “УкрСиббанк” м.Харків, МФО 351005) основний борг у сумі 14 018,00 грн. (чотирнадцять тисяч вісімнадцять грн.), пеню у сумі 333,07 ( триста тридцять три грн. 07коп.) грн., суму збитків 15 139,44 (пятнадцять тисяч сто тридцять девять грн. 44 коп.) грн. , 3% річних у сумі 41,48 (сорок одна грн. 48 коп.) грн., 295,32 (двісті девяносто пять грн. 32 коп.) грн. державного мита, 118 (сто вісімнадцять грн.) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.”

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд-Турк Паччах” (ідентифікаційний код 33493555, адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного 20-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МСБУД” (ідентифікаційний код 21555958, адреса: 03115, м. Київ, вул. Святошинська 34, р/р 26005024750200 в АКІБ “УкрСиббанк” м.Харків, МФО 351005) 147,66 (сто сорок сім грн. 66 коп.) грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

Справу №25/349 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяКондес Л.О.

СуддіКуровський С.В

Михальська Ю.Б.

26.11.08 (відправлено)