Рішення № 24328207, 15.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.12 Справа№ 5015/1260/12

За позовом:Державного територіально -галузевого об'єднання "Львівська залізниця", від імені якого діє Відокремлений підрозділ „Львівська дирекція залізничних перевезень", м.Львів до відповідача:Відкритого акціонерного товариства „Львівський дослідний нафтомаслозавод", м.Львів про:розірвання договору про подачу та збирання вагонів № 420 від 02.11.2007р. Суддя Король М.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1- юрисконсульт (довіреність №-НЮ-13 від 01ю01.12р.)

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 15.05.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

на новий розгляд господарського суду поступила справа за позовом Державного територіально -галузевого об'єднання "Львівська залізниця", від імені якого діє Відокремлений підрозділ „Львівська дирекція залізничних перевезень" (м.Львів) до Відкритого акціонерного товариства „Львівський дослідний нафтомаслозавод" (м.Львів) про розірвання договору про подачу та збирання вагонів № 420 від 02.11.2007р.

Позовні вимоги обґрунтовуються порушенням відповідачем умов договору №420 від 02.11.2007 р.

Ухвалою суду від 30.03.12р. прийнято справу до нового розгляду в частині позовних вимог про розірвання договору про подачу та збирання вагонів № 420 від 02.11.2007 року, розгляд судової справи призначено на 12.04.12 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 12.04.2012 р.

В судові засідання позивач явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги про розірвання договору про подачу та збирання вагонів № 420 від 02.11.2007р. підтримав з мотивів, наведених в позовній заяві, просив позов в цій частині задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №7901407140519, яке знаходиться в матеріалах справи.

Ухвали суду надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний в матеріалах справи).

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

02.11.2007 року між Відкритим акціонерним товариством „Львівський дослідний нафтомаслозавод" та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" в особі начальника Відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" укладено договір №420 про подачу та забирання вагонів, згідно з яким відповідач зобов'язувався сплачувати позивачу збір за примикання під'їзних колій у смузі відведення, за ділянку землі площею, що визначена згідно п. 3 даного договору (897 кв. м.).

Згідно п. 20 вказаного договору, цей договір укладається терміном на 5 років включно і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Додатковою угодою від 18.05.2009 р. сторонами внесено зміни до договору № 420 від 02.11.2007р.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.10.2011 р. у справі №5015/4768/11 за позовом Державного територіально -галузевого об'єднання "Львівська залізниця", від імені якого діє Відокремлений підрозділ „Львівська дирекція залізничних перевезень" (м.Львів) до Відкритого акціонерного товариства „Львівського дослідного нафтомаслозаводу" (м.Львів) про стягнення боргу в розмірі 4 321,85 грн. та розірвання договору про подачу та збирання вагонів встановлено, що згідно п. 14.3 договору, відповідач повинен вносити плату у першій декаді поточного місяця згідно п. 22 таблиці №4 Розділу 2 Тарифного керівництва №1, з врахуванням діючого коефіцієнта на момент оплати (з 18.05.2009 року, згідно додаткової угоди до договору №420, плата вноситься на підставі "Калькуляції витрат на утримання 1 м. кв. смуги відведення (за 1 місяць)", затвердженої заступником начальника залізниці по колійному господарству). Відповідач, в порушення умов Договору, допустив заборгованість за період з грудня 2010 року по липень 2011 року та за вересень 2011 року у розмірі 4650,05 грн., що підтверджується матеріалами справи, в зв'язку з чим суд задоволив позовну вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 4650,05 грн. У задоволенні позовної вимоги про розірвання договору про подачу та збирання вагонів суд відмовив.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2011 р. у справі №5015/4768/11 рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2011 р. у даній справі залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2012 р. у справі №5015/4768/11 задоволено касаційну скаргу ДТГО „Львівська залізниця", постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2011 р. та рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2011 р. у справі №5015/4768/11 скасовано в частині вимог про розірвання договору про подачу та збирання вагонів №420 від 02.11.2007 р. Справу №5015/4768/11 в частині вимог про розірвання договору про подачу та збирання вагонів №420 від 02.11.2007 р. передано до господарського суду Львівської області на новий розгляд.

Рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2011 р. у справі №5015/4768/11 в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за період з грудня 2010 року по липень 2011 року та за вересень 2011 року у розмірі 4650,05 грн. набрало законної сили.

Позивач просить розірвати договір про подачу та збирання вагонів № 420 від 02.11.2007р., зважаючи на порушення відповідачем умов договору, посилаючись на п. 18 договору.

Пунктом 18 договору № 420 від 02.11.2007р. обумовлено, що одностороння відмова від виконання договору і одностороння зміна його умов не допускаються. Розірвання договору або зміна його умов можуть мати місце за згодою сторін, які уклали договір, у разі спору -за рішенням господарського суду.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про розірвання договору про подачу та збирання вагонів № 420 від 02.11.2007р. підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений статтею 188 ГК України, згідно приписів якої, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Вказана стаття не обмежує сторони визначенням спеціальних підстав для звернення до суду із вимогою про зміну чи розірвання договору. Визначення сторонами у договорі підстав та порядку розірвання договору є одним із напрямів реалізації принципу свободи договору.

Верховним Судом України з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі N 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору. (Постанова Верховного Суду України від 17.06.2008 N 8/32пд).

У відповідності до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, частина друга вказаної статті у питанні розірвання або зміни договору визначає можливість розірвання договору за рішення суду, на вимогу однієї із його сторін, у разі коли підстави такого розірвання передбачені у договорі та законі. Законодавець не вказує у ч. 2 ст. 651, що інші підстави розірвання та зміни договору, мають обов'язкового ґрунтуватися на істотності порушення договору.

Пунктом 18 договору сторони погодили, що розірвання договору або зміна його умов можуть мати місце за згодою сторін, які уклали договір, у разі спору -за рішенням господарського суду.

У претензії №ДНЮ -51 від 10.03.2011 р. позивачем було обумовлено, що у випадку непогашення суми боргу або ненадходження відповіді на претензію в місячний термін залізниця буде звертатись з позовом до господарського суду Львівської області про примусове стягнення заборгованості. Крім того, буде розглядатись питання про розірвання договору про подачу та збирання вагонів від 02.11.2002 р. №420.

Оскільки відповіді на претензію не поступило, позивач звернувся з позовом до господарського суду про стягнення боргу в розмірі 4 321,85 грн. та розірвання договору про подачу та збирання вагонів.

Вищенаведене свідчить про наявність між сторонами спору про розірвання договору.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.10.2011 р. у справі №5015/4768/11 в частині позовних вимог про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за період з грудня 2010 року по липень 2011 року та за вересень 2011 року у розмірі 4650,05 грн. встановлено факт допущення відповідачем порушення умов вказаного договору.

Норми матеріального та процесуального права (ст. 16 ЦК України та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України) передбачають захист порушених, оспорюваних або не визнаних прав, а також захист охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позовні вимоги про розірвання договору про подачу та збирання вагонів № 420 від 02.11.2007р. належним чином доведені, документально підтверджені, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 651 ЦК України, ст.ст. 173, 188, 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги про розірвання договору про подачу та збирання вагонів № 420 від 02.11.2007р. задоволити повністю.

2. Розірвати договір про подачу та збирання вагонів № 420 від 02.11.2007р., укладений між Державним територіально -галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" та Відкритим акціонерним товариством „Львівський дослідний нафтомаслозавод".

3.Стягнути з Відкритиго акціонерного товариства „Львівський дослідний нафтомаслозавод" (79024, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 207, код ЄДРПОУ 00152394) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) в особі Відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" (79007, м. Львів, вул. Листопадового Чину, 22, код ЄДРПОУ 25256137) 85,00 грн. державного мита.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 22.05.2012 р.

Суддя Король М.Р.