Рішення № 24328151, 21.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2012 р. Справа № 4/043-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Київоблгаз", м. Боярка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівський" Ветсанутильзавод",

с. Волошинівка

про стягнення 10 297,11 грн.

за участю представників сторін:

позивач -ОСОБА_1 -предст., дов. №1-271 від 26.12.2011р.;

відповідач -не з'явився.

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 4/043-12 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Київоблгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівський" Ветсанутильзавод" про стягнення 10 297, 11 грн., яка складається з 10 051, 69 грн. заборгованості за надані послуги з транспортування природного газу за договором № 50022/11 від 16.09.2011 р. та договором № 50022/12 від 03.01.2012 р., 178, 19 грн. пені, 32, 75 грн. інфляційних втрат та 34, 48 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2012 р. було порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду на 21.05.2012 р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що ухвала суду була направлена за адресою, яка вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а також враховуючи те, що дослідження доказів, наявних в матеріалах справи та яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

16.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню і газифікації "Київоблгаз" (газорозподільне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баришівський" Ветсанутильзавод" (замовник) було укладено договір № 50022/11 на транспортування природного газу газорозподільними мережами (договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги з транспортування природного газу (газ) газорозподільними мережами (ГРМ) до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів (пункт призначення) відповідно до «Актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін».

Пунктом 4.5. договору встановлено, що оплата вартості послуг за транспортування газу ГРМ здійснюється замовником на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу газу на період передоплати, визначений сторонами у даному договорі.

Згідно п.4.6. договору, оплата послуг за транспортування газу ГРМ здійснюється замовником виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок газорозподільного підприємства, при цьому, якщо замовник замовляє послуги для власних споживачів, він надає газорозподільному підприємству реєстр споживачів та їх обсяги транспортування газу, за які здійснена оплата.

На виконання умов договору, в грудні 2011 року позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу в об'ємі 34949 мі на загальну суму 9 499, 14 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання по оплаті наданих за договором послуг, відповідачем виконані частково в сумі 746, 11 грн., у зв'язку з чим станом на день розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість за договором № 5002/11 на транспортування газу у грудні 2011 році у розмірі 8753,03 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Керуючись положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України, позивачем булла направлена на адресу відповідача претензія № 71 від 01.03.2012 р. з вимогою погасити існуючу заборгованість. Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

01.03.2012 р. між сторонами було укладено аналогічний договір № 50022/12 на транспортування природного газу газорозподільними мережами (договір).

Відповідно до п.4.5. оплата вартості послуг за транспортування газу ГРМ здійснюється замовником на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу газу шляхом 100% оплати до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на період передоплати, визначений сторонами в даному договорі.

У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивачем в січні 2012 року було надано відповідачу послуги з транспортування природного газу в об'ємі 4778 мі на загальну суму 1298, 66 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання по оплаті протранспортованого газу за договором № 50022/12 відповідачем не виконані, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 1298, 66 грн.

В якості доказів надання послуг транспортування газу за вищевказаними договорами, позивач надав суду відповідні акти приймання-передачі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а також акт звірки взаєморозрахунків від 31.01.2012 р., з якого вбачається, що заборгованість відповідача складає 10 051, 69 грн.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч.1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати заборгованості за договором № 50022/11 від 16.09.2011 р. та договором № 50022/12 від 03.01.2012 р. не надав, суд, приходить до висновку про достатність доказів для задоволення позовних вимог в сумі 10 051, 69 грн.

Крім суми основної заборгованості, позивач, посилаючись на п.6.2. договорів, просить стягнути з відповідача 178, 19 грн. пені, які складаються з 140,92 грн. пені за договором від 16.09.2011р. (за період з 12.03.2012р. по 19.04.2012р.) та 37,27 грн. пені за договором від 03.01.2012р. (за період з 11.02.2012р. по 19.04.2012р.).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2. договору № 50022/11 від 16.09.2011р., у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи те, що договором строк оплати встановлений не був, суд приходить до висновку, що позивачем вірно визначено термін нарахування неустойки, починаючи з 12.03.2012р. (з урахуванням поштового перебігу з наступного дня після отримання претензії) згідно приписів статті 530 ЦК України, а тому перевіривши правильність нарахування пені, судом встановлено, що остання підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 140,92 грн.

У відповідності до п. 6.2. договору № 50022/12 від 03.01.2012р. також встановлена відповідальність в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за неналежне виконання зобов'язань за договором.

Ч. 3 п. 4.5 договору визначено, що у випадку недоплати за фактично протранспортнований газ ГРМ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що заявлена до стягнення позивачем пеня в розмірі 37,27 грн. здійснена позивачем за період, який відповідає умовам договору та її розмір є арифметично вірним, у зв'язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок відповідає вимогам законодавства (відповідно до перерахунку здійсненого судом) та обставинам справи, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 32, 75 грн. та 3% річних -34, 48 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 10 051, 69 грн., 178, 19 грн. пені, 32, 75 грн. інфляційних втрат та 34, 48 грн. 3 % річних, загалом 10 297, 11 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівський Ветсанутильзавод" (07545, Київська обл., Баришівський р-н, сільрада Волошинівська, вул. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 00686256) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (08150, Київська обл. Києво - Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код ЄДРПОУ 20578072) - 10 051 (десять тисяч п'ятдесят одну) грн. 69 коп. заборгованості, 178 грн. (сто сімдесят вісім) грн. 19 коп. пені, 32 (тридцять дві) грн. 75 коп. інфляційних втрат, 34 (тридцять чотири) грн. 48 коп. 3 % річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 28.05.2012р.

Суддя О.В. Щоткін