Ухвала суду № 24328044, 22.05.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"22" травня 2012 р. Справа № 19/016-12

За позовом Приватного підприємства «ФЛЕШ», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСА», м. Вишневе;

про стягнення 16511,89 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 02.12.2011 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 03.08.2011 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «ФЛЕШ»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСА» (надалі -відповідач) про стягнення 16511,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № К-03/01/11 від 10.01.2011 р. не оплатив у визначений договором строк отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість, за порушення строків оплати якої нараховані пеня в сумі 13218,71 грн., інфляційні втрати -707,15 грн. та 3 % річних -2586,03 грн. за час прострочення платежу.

Ухвалою від 02.04.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/016-12 та призначив її розгляд на 24.04.2012 р.

Присутнім у судовому засіданні 24.04.2012 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі та надані витребувані судом документи.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, однак письмовий відзив на позов та інші витребувані ухвалою про порушення провадження у справі від 02.04.2012 р. документи не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 08.05.2012 р.

08.05.2012 р. до початку судового засідання від представника відповідача через канцелярію господарського суду надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналів документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Під час розгляду справи, суд задовольнив клопотання представника відповідача про витребування доказів. Однак, представник позивача оригіналів документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суду не надав.

Ухвалою від 08.05.2012 р. суд відклав розгляд справи на 22.05.2012 р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

Присутній у судовому засіданні 22.05.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав витребувані ухвалою від 08.05.2012 р. докази, а також надав суду для огляду в судовому засіданні оригінали документів, яких ґрунтуються позовні вимоги.

Представник відповідача через канцелярію господарського суду подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2011 р. між позивачем (за договором -продавець) та відповідачем (за договором -покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № К-03/01/11, згідно з умовами якого продавець продає покупцю згідно Додатку № 1 на умовах, зазначених у даному договорі, а покупець сплачує вартість продукції. Право власності на продукцію переходить до покупця з дати її поставки. Датою відвантаження продукції вважається дата одержання покупцем продукції (підписання товаросупровідних документів) від продавця або іншої особи, яка здійснювала доставку продукції покупцю на складі продавця (п.п. 1.1., 1.2., 3.3. договору).

На виконання умов договору, позивач за видатковими накладними № РН-0001755 від 15.07.2011 р., № РН-0001809 від 25.07.2011 р., № РН-0001829 від 27.07.2011 р., копії яких залучені до матеріалів справи, передав відповідачеві товарів на загальну суму 176787,58 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору, оплата кожної партії продукції здійснюється протягом 28 календарних днів з дати її відвантаження.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки відповідач за отриманий товар у визначений договором строк не розрахувався, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення вказаної суми заборгованості.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.01.2012 р. у справі № 2/030-11 були частково задоволені позовні вимоги Приватного підприємства «ФЛЕШ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСА»та стягнуто з останнього 176787,58 грн. заборгованості, 1767,88 грн. державного мита та 155,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Після набрання рішенням господарського суду Київської області від 04.01.2012 р. у справі № 2/030-11 законної сили відповідач з 13.02.2012 р. по 17.02.2012 р. повністю сплатив суму заборгованості в розмірі 176787,58 грн. та судові витрати за розгляд справи у господарському суді. Дані обставини не заперечувались відповідачем під час розгляду даної справи.

Однак, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 13218,71 грн., 3% річних у сумі 2586,03 грн. та інфляційні втрати в сумі 707,15 грн., які нараховані за період прострочки оплати товару, отриманого окремо по кожній видатковій накладній з урахуванням відстрочки платежу, встановленої у п. 5.2. договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.4. договору, у випадку прострочення оплати продукції, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов'язання, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування пені за прострочку платежу та задовольняє її за розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, в сумі 13218,71 грн.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на приписи ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки зменшення розміру неустойки є правом суду, а не обов'язком. До того ж, позивачем вимоги про стягнення збитків не заявлялись, а розмір пені, нарахованої позивачем, не є значним. Існування інших обставин, які мають істотне значення, відповідачем, відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, належними доказами не підтверджені.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

При цьому, судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»№ 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»№ 265 від 27.07.2007р., розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність розрахунків позивача щодо нарахування індексу інфляції і 3% річних.

Оскільки загальна сума заборгованості в розмірі 176787,58 грн., на яку відповідачем нараховано інфляційні втрати, виникла тільки станом на 25.08.2011 р., тому, виходячи з зазначених вище обставин, правомірним є нарахування інфляційних втрат з вересня 2011 року по лютий 2012 року.

Згідно офіційної інформації, розміщеної на веб-сайті Державної служби статистики Україин: http://www.ukrstat.gov.ua, у період з вересня 2011 року по лютий 2012 року були наступні індекси інфляції: вересень 2011 року - 100,1%; жовтень 2011 року -100%; листопад 2011 року -100,1%; грудень 2011 року -100,2%; січень 2012 року -100,2%; лютий 2012 року -100,2%. При помноженні за період з вересня 2011 року по лютий 2012 року зазначених індексів інфляції сумарний індекс інфляції становить 100,8%.

Таким чином, 176787,58 грн. (заборгованість) х 100,8% : 100 = 178201,88 грн. (заборгованість з урахуванням індексу інфляції) - 176787,58 грн. = 1414,30 грн. (втрати від інфляції).

Втім, суд обмежений розміром заявлених позовних вимог, а тому втарти від інфляції підлягають задоволенню в сумі 707,15 грн., визначеної позивачем.

3% річних суд задовольняє за розрахунком позивача, наведеними у позовній заяві, який є арифметично правильним, у сумі 2586,03 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги Приватного підприємства «ФЛЕШ»підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛиСА»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32683728) на користь Приватного підприємства «ФЛЕШ»(юридична адреса: 01023, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, 9-А, оф. 19; поштова адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 3; код ЄДРПОУ 19365595) 13218 (тринадцять тисяч двісті вісімнадцят) грн. 71 коп. -пені, 707 (сімсот сім) грн. 15 коп. -втрат від інфляції, 2586 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят шість) грн. 03 коп. -3% річних, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.05.2012 р.

Суддя Т.П. Карпечкін

Суддя Карпечкін Т.П.