Рішення № 24327899, 24.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-18/4714-2012 24.05.12За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тусмо»;

до Міністерства оборони України;

про стягнення 97 988,98 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 10.10.2011 р.;

Від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №220/795/д від 26.12.2011 р.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тусмо»до Міністерства оборони України передано для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2012 року порушено провадження у справі №5011-18/4714-2012, розгляд справи призначено на 08.05.2012 р.

В судовому засіданні 08.05.2012 року було оголошено перерву до 15.05.2012 року.

В судовому засіданні 15.05.2012 року було оголошено перерву до 24.05.2012 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 44 936,98 грн. інфляційних втрат, 53 052,00 грн. трьох процентів річних, а також 1 960,00 грн. витрат по сплаті судового збору і 3 500,00 грн. витрат за надану правову допомогу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач -Міністерство оборони України, у своєму відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що акт звірки взаєморозрахунків підписаний позивачем лише 17.05.2011 року, тому відповідач не міг здійснювати розрахунки з 15.03.2011 року; сторонами в договорі було передбачено, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, яка підлягає відшкодуванню Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час) прострочення. Відповідач вважає, що сторони встановили інший розмір процентів за договором - 0%.

Позивач у заяві від 21.05.2012 року зазначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 року встановлено вину відповідача в тому, що останній не виконав договірні зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; згідно з п. 7.3.5. договору, незалежно від сплати неустойки (штрафу, пені) сторона, що порушила умови договору, відшкодовує іншій стороні завдані в результаті цього збитки, без урахування розміру неустойки (штрафу, пені); в постанові апеляційної інстанції від 21.11.2011 року зазначено, що акт звіряння є фактом не тільки підтвердження отримання товару, але й доказом того, що з моменту підписання цього акту (12.05.2011 року) необхідно здійснити фактичну оплату за отриманий товар; наслідки протермінування боржником грошового зобов'язання, зокрема у вигляді 3% річних не є санкціями, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання; інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і нараховуються незалежно від волі сторін.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

28.12.2010 року між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тусмо»(постачальник) відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів замовника було укладено договір №286/3/10/49 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2010 році поставити Міністерству оборони України товар, одяг верхній з тканини чоловічий та хлопчатий, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки і виключно за цінами згідно положень договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, ціна товару, передбаченого до поставки за договором, його номенклатура, характер, технічні та якісні характеристики, а також конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до товару, строки (терміни) виконання договору, визначаються специфікаціями.

Строк поставки -до 30.12.2010 року.

Згідно з п. 3.1. договору, ціна договору становить: без ПДВ -2 328 510,00 грн., ПДВ -465 702,00 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить -2 794 212,00 грн.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

До рахунку-фактури додаються:

акт приймального контролю якості товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару;

видаткова накладна постачальника;

повідомлення форми №280.

Без вищезазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата поставленого товару не проводиться.

Замовник має право відмовитися повністю або частково від оплати товару у випадках, передбачених чинним законодавством, а також при відвантаженні товару одержувачу замовника в більшій кількості, ніж передбачена рознарадякою для даного здавального періоду без згоди замовника (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3. договору.

Згідно з п. 7.3.5. договору, незалежно від сплати неустойки (штрафу, пені) сторона, що порушила умови договору, відшкодовує іншій стороні завдані в результаті цього збитки, без урахування розміру неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 7.3.6. договору передбачено, що сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням обов'язків, не звільняють сторони від виконання зобов'язань за договором, крім випадків, передбачених законодавством України.

Сторони домовилися, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 231 Господарського процесуального кодексу України сторони встановили інший розмір процентів 0 процентів (п. 7.3.7. договору).

Згідно з пунктом 10.1. договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.12.2010 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Додатковою угодою №1 від 28.12.2010 року до договору сторони дійшли згоди підпункт 4.1. договору викласти у наступній редакції:

«4.1. Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на відвантажений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

З метою повного та своєчасного використання бюджетних призначень та коштів загального фонду, переданих Міністерству оборони України згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2010 року №969 «Питання використання у 2010 році коштів державного бюджету, передбачених Міністерству оборони України та деякими програмами»зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2010 року №1145 передбачається попередня оплата поставки товару за договором від 28.12.2010 року №286/3/10/49 за специфікацією №1.

Постачальник зобов'язується у термін до 15 березня 2011 року надати замовнику документи, що підтверджують постачання товару, про що сторонами складається акт звіряння. Залишок невикористаних коштів постачальник зобов'язується у термін до 15 березня 2011 року повернути на реєстраційний рахунок замовника у Державне казначейство України з урахуванням індексу інфляції.

Факт виконання сторонами зобов'язань за договором від 28.12.2010 року №286/3/10/49, після здійснення остаточних взаєморозрахунків оформляється актом звіряння.

У разі ненадання постачальником у зазначений термін документів, що підтверджують фактичне постачання товару або неповернення залишку невикористаних коштів з урахуванням індексу інфляції, що були отримані у якості попередньої оплати на реєстраційний рахунок замовника, до постачальника застосовуються штрафні санкції у розмірі не нижче облікової ставки Національного банку України на яку постачальником не надано звітних документів.».

Цією ж додатковою угодою сторони продовжили строк дії договору до 15.03.2011 року.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 2 794 212,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними та скріпленими печатками позивача та відповідача, а саме від 17.02.2011 року №РН -0000008 на суму 77 592,00 грн., від 23.02.2011 року №РН -0000014 на суму 326 880,00 грн., від 10.03.2011 року №РН -0000020 на суму 315 000,00 грн., від 10.03.2011 року №РН -0000021 на суму 310 368,00 грн., від 10.03.2011 року №РН -0000022 на суму 319 296,00 грн., від 14.03.2011 року №РН -0000023 на суму 795 240,00 грн., від 14.03.2011 року №РН -0000024 на суму 79 824,00 грн., від 14.03.2011 року №РН -0000025 на суму 775 920,00 грн., від 14.03.2011 року №РН -0000026 на суму 77 592,00 грн. Прийняття товару підтверджується підписаними актами приймального контролю якості, копії яких наявні в матеріалах справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 року у справі №56/189 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Тусмо»до Міністерства оборони України про стягнення 2 794 212,00 грн. відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 21.11.2011 року рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 року у справі №56/189 скасовано; позов задоволено повністю: з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тусмо»стягнуто 2 794 212,00 грн. боргу.

Отже, даною постановою Київського апеляційного господарського суду встановлено вину відповідача щодо несвоєчасної сплати грошових коштів за договором №286/3/10/49 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 28.12.2010 року.

Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводиться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченні, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У листі Вищого господарського суду від 24.11.2011 року № 01-06/1642/2011 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 44 936,98 грн. інфляційних втрат, 53 052,00 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Позивач зазначає, що прострочення сплати основної суми грошового зобов'язання за договором про поставку матеріально-технічних засобів речової служби відбувалося з 12.05.2011 року (дата, коли повинна була відбутися оплата наданих послуг) і до 28.12.2011 року (дата, коли відповідач оплатив надані послуги).

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що згідно з вимогами пункту 4.1. укладеного договору (у редакції додаткової угоди №1), розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів належним чином оформлених документів. Позивач зобов'язується у термін до 15 березня 2011 року надати відповідачу документи, що підтверджують постачання товару, про що сторонами складається акт звіряння, який і є підставою для настання події -30 днів для здійснення розрахунків. Тому відповідач вважає, що, оскільки вищезазначений акт звіряння взаєморозрахунків підписаний позивачем лише 17.05.2011 року, тому Міністерство оборони України не могло здійснювати розрахунки з 15.03.2011 року.

Однак, як уже зазначалося вище, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводиться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В постанові Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2011 року зазначено, що акт звіряння і є фактом не тільки підтвердження отримання товару та отримання рахунків-фактур, актів прийому-передачі товару, але й доказом того, що з моменту підписання цього акту, а саме 12 травня 2011 року починається і настання події -30 діб для фактичної оплати за вже отриманий товар, а тому помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що строк оплати у відповідача виникає з моменту отримання рахунків-фактур.

В матеріалах справи знаходиться акт звіряння взаєморозрахунків між ТОВ «Тусмо»та розпорядником коштів державного бюджету Міністерства оборони України від 17.05.2011 року (а не 12.05.2011 року).

Тобто, починаючи з 17.06.2011 року починається період прострочення сплати за договором.

Отже, господарським судом встановлено, що період прострочення заборгованості є наступним -з 17.06.2011 року по 28.12.2011 року.

Враховуючи той факт, що період прострочення заборгованості менший, ніж це зазначав позивач, стягненню з відповідача не підлягають інфляційні втрати, розраховані позивачем за період з 12.05.2011 року по 17.06.2011 року.

Всього з відповідача стягується 16 574,60 грн. інфляційних втрат.

Також позивач просить стягнути з відповідача 53 052,00 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тобто, законодавець дає можливість сторонам встановити у договорі розмір процентів, які будуть сплачуватися за період прострочення заборгованості.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 231 Господарського процесуального кодексу України сторони встановили інший розмір процентів 0 процентів (п. 7.3.7. договору).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних не підлягають задоволенню.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати в розмірі 3 500,00 грн. за надану правову допомогу. На підтвердження викладених обставин позивачем надано акт здачі та прийому виконаної роботи від 15.03.2012 року, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ «Тусмо»(замовник) склали цей акт про те, що ТОВ «Тусмо»отримало юридичні послуги на суму 3 500,00 грн. Також в матеріалах справи є платіжне доручення №297 від 15.03.2012 року на суму 3 500,00 грн. В графі «призначення платежу»зазначено: оплата по рах. №2 від 12.03.2012 року, однак в матеріалах справи немає рахунку №2. Також позивачем не надано підтвердження того, що дійсно укладався договір про правову допомогу, що ФОП ОСОБА_1 дійсно має право займатися адвокатською діяльністю.

Тому, враховуючи вищевикладене, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (інд. 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУСМО»(інд. 10006, м. Житомир, вул. Денишівська, 4, код ЄДРПОУ 13548679) 16 574 (шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 331 (триста тридцять одна) грн. 49 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУСМО»(інд. 10006, м. Житомир, вул. Денишівська, 4, код ЄДРПОУ 13548679) 0 (нуль) грн. 22 коп. надмірно сплаченого судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко