Рішення № 24327690, 16.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/3525-2012 16.05.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТРЕЙД», м.Київ

до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41», м.Київ

про: стягнення 55 721,92 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -ОСОБА_1 -(довір № б/н від 20.03.2012р.);

ОСОБА_2 -(довір. № б/н від 15.05.2012р.)

від Відповідача - ОСОБА_3 -(довір. № 10 від 01.12.2009р.);

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТРЕЙД», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення 55 721,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 11.04.2012р.

10.04.2012р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: банківські виписки щодо здійснення Відповідачем часткової оплати, лист Позивача № 55 від 30.03.2012р. щодо підписання акту звіряння взаємних розрахунків із доказами направлення Відповідачу, копія Витягу з ЄДРПОУ станом на 19.01.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

10.04.2012р. від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направлення повноважного представника для участі в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2012р. розгляд справи було відкладено на 16.05.2012р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи клопотання Відповідача про відкладення.

16.05.2012р. через канцелярію суду від Відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого, останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача у повному обсягу, посилаючись на те, що не отримував від Позивача жодного рахунку на оплату поставленого товару, а отже, й строк оплати на думку Відповідача ще не настав.

В судовому засіданні 16.05.2012р. представник Позивача підтримав позовні, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судовому засіданні 16.05.2012р. заперечив проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.07.2011 року між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено Договір поставки №22/201П.

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) Покупця, а Покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали (надалі - Товар), вид, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, умови та строки поставки і оплати яких визначена Сторонами у Договорі.

Згідно до п.5.2 Договору, Покупець оплачує Товар за ціною 53,00 гривень (п'ятдесят три гривні) за одну тону, включаючи ПДВ -20%.

Сума договору визначається шляхом сумування вартості всього Товару переданого за даним Договором на підставі видаткових накладних. (п.5.4 Договору).

Розділом 6 Договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме: розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунків Постачальника (п.6.1 Договору); розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% передплати виставленого рахунку-фактури (п.6.3 Договору); сторони погодили, що один раз на місяць складають акти звірки взаєморозрахунків, що підписується обома сторонами (п.6.4 Договору); також підставою для проведення розрахунків між Сторонами є товарно-транспортні накладні (п.6.6 Договору).

Як вбачається з п.7.3 Договору, у випадку невиконання Покупцем п.6.3 Договору, Постачальник має право не поставляти Товар, до моменту повної оплати (зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника) вартості отриманого Товару, крім цього, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк загальної вартості отриманого Товару.

Договір набуває чинності з 12 серпня 2011 року і діє до 31 грудня 2011 року, в частині грошових розрахунків -до повного виконання Сторонами свої зобов'язань згідно умов даного Договору. (п.9.1 Договору).

Відповідно до п.11.3 Договору зміни та доповнення до даного Договору вносяться в письмовій формі шляхом укладання додаткових угод (Специфікацій), які є невідємною частиною даного Договору.

На виконання умов Договору, Позивачем було поставлено на користь Відповідача протягом серпня 2011 року 3 299,58 тон піску річкового загальною вартістю 174 877,70 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-081302 від 13.08.2011, №РН-081401 від 14.08.2011, №РН-081501 від 15.08.2011, №РН-081602 від 16.08.2011, №РН-081702 від 17.08.2011, №РН-081805 від 18,08.2011, №141-081902 від 19.08.2011, №РН-082001 від 20.08.2011, №РН-082201 від 22.08.2011р., які підписані Позивачем та Відповідачем без заперечень та зауважень.

Судом встановлено, що Відповідач здійснив часткову оплату товару поставленого у серпні 2011р. у період з 30.09.2011р. по 10.11.2011р. на суму 124 877,70 грн, що відображено в Акті звірки від 16.03.2012р.

Заборгованість у розмірі 50 000,00 грн., яка виникла у серпні 2011 року, залишилась не погашеною Відповідачем, у зв'язку з чим, 20.12.2011р. Позивачем було направлено Відповідачеві повторну вимогу про сплату 51 418,50 грн., до якої було включено суму заборгованості за поставлений пісок річковий, суму нарахованої пені, 3% річних та інфляційне збільшення суми боргу.

Відповіді на вказану вимогу Відповідачем надано не було, грошові кошти сплачені не були.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що ним не було отримано від Позивача жодного рахунку на оплату поставленого товару, а отже, й строк оплати ще не настав.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені та 3% річних.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №22/2011П від 15.07.2011р., є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору, Позивачем було поставлено на користь Відповідача протягом серпня 2011 року 3 299,58 тон піску річкового загальною вартістю 174 877,70 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані Позивачем та Відповідачем без заперечень та зауважень та містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.6.3 Договору, розрахунки за товар здійснюються на умовах 100% передплати виставленого рахунку-фактури. Тобто, як вбачається з розділу 6 Порядок розрахунків, сторонами не визначено конкретний строк оплати товару.

Судом встановлено, що Відповідач здійснив часткову оплату товару поставленого у серпні 2011р. у період з 30.09.2011р. по 10.11.2011р. на суму 124 877,70 грн., що відображено в Акті звірки від 16.03.2012р.

Заборгованість у розмірі 50 000,00 грн., яка виникла у серпні 2011 року, залишилась не погашеною Відповідачем, у зв'язку з чим, 20.12.2011р. Позивачем було направлено Відповідачеві повторну вимогу про сплату 51 418,50 грн., до якої було включено суму заборгованості за поставлений пісок річковий, суму нарахованої пені, 3% річних та інфляційне збільшення суми боргу.

Відповіді на вказану вимогу Відповідачем надано не було, грошові кошти сплачені не були.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 50 000,00 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 7.3. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Крім того, суд зазначає, що виправлення (закреслення та проставляння на цьому закресленні печатки Відповідача), які були внесені до Договору № 22/2011П від 15.07.2011р., в тому числі щодо п.7.3 Договору не приймаються судом до ували, оскільки п. 11.3 Договору зміни та доповнення до даного Договору вносяться в письмовій формі шляхом укладання додаткових угод (Специфікацій), які є невід'ємною частиною даного Договору.

Доказів виключення з тексту Договору п.7.3 Договору в порядку п.11.3 Договору, сторонами до суду надано не було, у зв'язку з чим суд розглядає первинний варіант Договору (без виправлень), який був підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін.

Таким чином, з огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 3 821,92 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних за допомогою відповідної програми системи інформаційно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1", встановив, що розмір 3% річних, який заявлений до стягнення, перевищує розмір 3% річних, який може бути нарахований за період з 19.09.2011р. по 18.03.2012р. (період визначений Позивачем), а отже підлягає стягненню частково у розмірі -747,95 грн. В решті позовних вимог в цій частині -відмовити.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних за допомогою відповідної програми системи інформаційно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1", встановив, що розмір інфляційних, який нарахований Позивачем, не перевищує розмір, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення, а отже підлягає стягненню, у розмірі 400,00 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд не приймає заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позов, оскільки, у відповідності до умов Договору, сторонами не визначено строку протягом якого відповідач зобов'язується оплатити замовлену поставку, а лише встановлено порядок розрахунків, в тому числі на умовах 100% передплати виставленого рахунку-фактури (п.6.3. Договору), в зв'язку з чим за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар (ст.692 Цивільного кодексу України).

Ненадання рахунку-фактур не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованістю.

У зв'язку з чим заперечення Відповідач судом до уваги не приймаються, з вищезазначених мотивів.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТРЕЙД», (код ЄДРПОУ 36859074) задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41»(код ЄДРПОУ 05416886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТРЕЙД»(код ЄДРПОУ 36859074) основний борг у розмірі 50000,00 грн., пеню у розмірі -3 821,92 грн., 3% річних у розмірі -747,95 грн. та інфляційні нарахування у розмірі -400,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог -відмовити.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Шляхово-будівельне управління № 41»(код ЄДРПОУ 05416886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАН ТРЕЙД»(код ЄДРПОУ 36859074) судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 21.05.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева