Рішення № 24327677, 23.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/4323-2012 23.05.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд», м.Одеса

до Відповідача: Центрального спеціалізованого будівельного управління, м.Київ

про: стягнення 500 000,00 грн.

за участю:

представників Позивача -ОСОБА_1 - (дов.№ б/н від 01.03.2012р.)

представника Відповідача - не з'явились

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Південьвійськбуд», м.Одеса (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Центрального спеціалізованого будівельного управління, м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 500 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором зворотної фінансової допомоги № 7/57-05 від 24.10.2005р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2012р. порушено провадження за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 25.04.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2012р. розгляд справи було відкладено на 23.05.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача.

23.05.2012р. від Позивача через канцелярію суду надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 17.04.2012р. підписаний з боку Позивача із супровідним листом та доказами направлення Відповідачу, копія платіжного доручення № 538 від 24.10.2005р. на суму 500 000,00грн. та оригінал Витягу з ЄДРПОУ станом на 29.03.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

В судове засідання 23.05.2011р. з'явився представник Позивача, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, та за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв'язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою -01042, м.Київ, вул.Івана Кудрі, 18/2.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 29.03.2012р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника Позивача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2005 року між Позивачем (Позикодавець) та Відповідачем (Позичальник) було укладено Договір зворотної фінансової допомоги № 7/57-05 (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику зворотню фінансову допомогу (далі в тексті -«допомога»), а останній зобов'язується повернути її у визначений даним Договором строк.

Згідно до п.1.2 Договору, у зв'язку з тим, що між Сторонами за Даним Договором налагоджені тісні взаємовигідні ділові стосунки, допомога Позичальнику надається на безвідсотковій (безплатній) основі.

Відповідно до п.2 Договору, сума допомоги становить за даним Договором 500 000 гр.00 (П'ятсот тисяч гри. 00 коп.).

Як вбачається з п.3.1 та п.3.2 Договору, Позикодавець зобов'язаний надати допомогу протягом однієї доби з моменту підписання Даного Договору. Допомога надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок Позичальника або під розписку.

Згідно до п.4.1 Договору, Строк надання допомоги Позичальнику починається з 20.10.2005рок і закінчується 20.10.2010р.

Відповідно до п.4.2 Договору, строк вказаний у п.4.1 Даного Договору, може бути продовжений за згодою сторін.

Пунктом 5 Договору, Сторони погодили порядок повернення допомоги, зокрема: - по закінченні строку, вказаного в п.4.1 Даного Договору, Позичальник зобов'язується протягом доби повернути суму допомоги (п.5.1 Договору); - допомога повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця або іншим шляхом не забороненим законодавством (п.5.2 Договору); - позичальник протягом доби після переказу суми допомоги Позикодавця зобов'язаний повідомити останнього про переказ коштів шляхом передачі платіжного доручення по факсу (п.5.3 Договору); - Позикодавець протягом доби після надходження суми допомоги на свій розрахунковий рахунок зобов'язаний повідомити Позичальника про це платіжним доручення по факсу (п.5.4 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору, вказаний Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами є дійсним до моменту його остаточного виконання, вказаного в п.5.4 Договору.

На виконання умов Договору Позивач перерахував грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 538 від 24.10.2005р., яке міститься в матеріалах справи.

Проте, Відповідач всупереч умов Договору надані грошові кошти, у строк встановлений у Договорі не повернув.

Позивач звернувся до Відповідача з претензією про сплату заборгованості у розмірі 500 000,00грн. № 273 від 20.10.2010р.

Відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти не повернув.

В зв'язку неналежним виконанням зобов'язань за договором Відповідачем, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд приходить до висновку, що між сторонами виникли відносини позики, які виникли на підставі договору, укладеного у формі, передбаченій ст. 1047 ЦК України.

На виконання умов Договору Позивач перерахував грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 538 від 24.10.2005р.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Проте, Відповідач всупереч умов Договору надані грошові кошти, у строк встановлений у Договорі не повернув.

Позивач звернувся до Відповідача з претензією про сплату заборгованості у розмірі 500 000,00грн. № 273 від 20.10.2010р.

Відповідач відповіді на претензію не надав, грошові кошти не повернув.

Крім того, відповідно до п.4.2 Договору, строк вказаний у п.4.1 Даного Договору, може бути продовжений за згодою сторін. Проте в матеріалах справи відсутні докази продовження строку дії Договору.

Відтак, решта несплаченої суми, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 500 000,00 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського ко?дексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в частині стягнення суми боргу у розмірі 500 000,00грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд», м.Одеса задовольнити повністю.

2. Стягнути з Центрального спеціалізованого будівельного управління, м.Київ (код ЄДРПОУ 32200555) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд», м.Одеса (код ЄДРПОУ 24968798) суму основної заборгованості у розмірі 500 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Центрального спеціалізованого будівельного управління, м.Київ (код ЄДРПОУ 32200555) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд», м.Одеса (код ЄДРПОУ 24968798) витрати по сплаті судового збору у розмірі -10 000, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлений 28.05.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева