Рішення № 24327618, 25.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/4477-2012 25.05.12

За позовом До Про Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 1. Державного комунального підприємства «Житлоремфонд» 2. Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва Стягнення 86 654,53 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивача Від відповідача 1 Від відповідача 2 ОСОБА_1 -представник за дорученням ОСОБА_2 -представник за довіреністю, ОСОБА_3 -представник за довіреністю ОСОБА_4 -представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного комунального підприємства «Житлоремфонд»про стягнення 86 654,53 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що всупереч умовам укладеного між позивачем та відповідачем договору № 690029 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2001, відповідач1 свої обов'язки щодо оплати за поставлену теплову енергію не виконав, внаслідок чого у останнього за період з 01.12.2009 по 01.03.2012 виникла заборгованість у розмірі 79 006,21 грн. За порушення відповідачем1 грошового зобов'язання, позивач нараховує останньому збитки від інфляції у розмірі 5 380,40 грн. та 3% річних у розмірі 2 267,92 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.04.2012 порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 11.05.2012.

20.04.2012 від представника ДКП «Житлоремфонд»надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначає про те, що Рішенням Київської міської ради від 27.10.2011 №396/6612 було припинено діяльність державного комунального підприємства «Житлоремфонд»шляхом приєднання до комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва. Відповідно до вказаного рішення від 27.10.2011 Комунальне підприємство «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва є правонаступником державного комунального підприємства по утриманню будівель, споруд та прибудинкової території Ватутітнського району «Житлоремфонд». Таким чином відповідач вважає, що заборгованість за договором повністю відноситься до новоствореного підприємства.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.05.2012 було залучено до участі у справі у якості другого відповідача КП УЖГ «Житлорембудсервіс». Розгляд справи відкладено на 25.05.2012.

23.05.2012 від представника КП УЖГ «Житлорембудсервіс»надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач2 зазначає про те, що оскільки КП УЖГ «Житлорембудсервіс»в договірних відносинах з позивачем не перебуває, а відповідач1 не перебуває у процесі припинення, підстав для стягнення з відповідача2 заборгованості за договором немає.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача1 проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача2 проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(правонаступником якої є ПАТ «Київенерго»), за договором - постачальник, та Державним комунальним підприємством «Житлоремфонд»за договором - споживач, було укладено договір № 690029 на постачання теплової енергії у гарячій воді, надалі за текстом - договір, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Як вбачається з п. 9, 10 наявного в матеріалах справи додатку № 2 до договору (Тарифи та порядок розрахунків), споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в МВРТ-6 платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання. Споживач щомісячно до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Зобов'язання за договором №690029 від 01.03.2001 виконані позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем1 енергії за період з грудня 2009 року по березень 2012 року, розрахунком ціни позову та розрахунком основного боргу, що проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу1 протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу1 теплову енергію на загальну суму 37 900,62 грн.

Однак, відповідач1 взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, в наслідок чого за період з 01.12.2009 по 01.03.2012 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.03.2012 року складає 79 006,21 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу1 теплову енергію, а останній не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії за зазначеним договором у спірний період та має перед позивачем заборгованість за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 690029 від 01.03.2001 у сумі 79 006,21 грн.

Відповідач1 проти позову заперечує, та посилається на відсутність у нього обов'язку по оплаті суми заборгованості за договором № 690029 від 01.03.2001 у сумі 79 006,21 грн., оскільки на підставі рішення Розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації №433 від 29.12.2001 була проведена передача на баланс відповідача2 житлового та нежитлового фонду, що перебував на балансі відповідача1 з 01.02.2002. Відповідач1 також зазначає, що з цієї дати ДКП «Житлоремфонд»не є споживачем послуг наданих позивачем, а існуючий борг за договором повністю відноситься до новоствореного підприємства відповідача2, яке відповідно до рішення КМДА №396/6612 від 27.10.2011 визнано правонаступником усіх майнових прав та обов'язків відповідача1.

Відповідно до ст.59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Аналогічний зміст містить ч.2 ст.104 Цивільного кодексу України.

Згідно спеціального Витягу з Єдиного державного реєстру №13894938 Державне комунальне підприємство «Житлоремфонд»станом на 25.05.2012 не перебуває в процесі припинення.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 690029 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.03.2001 був укладений між позивачем та ДКП «Житлоремфонд».

За таких обставин, враховуючи те, що згідно даних з ЄДР підприємство відповідача1 на час розгляду справи в суді не ліквідоване, підстав для покладання обов'язку по оплаті наданих позивачем послуг за договором № 690029 від 01.03.2001 на відповідача2, яке не є правонаступником відповідача1 та стороною у вказаному договорі, немає, за відсутності між позивачем та відповідачем2 договірних відносин.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 ЦК України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Статтею 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 525, 526, 530, 629, 611, 610 , ЦК України, 173, 174, 193, 275 ГК України, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі заявленому позивачем.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача1 5 380,40 грн. інфляційних втрат та 2 267,92 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунком розміру 3% річних в сумі 2 267,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 5 380,40 грн., наданим позивачем, суд погодився та вважає його обґрунтованим.

Отже, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача1 79 006,21 грн. основного боргу, 5 380,40 грн. інфляційних втрат та 2 267,92 грн. 3% річних ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, і тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Житлоремфонд»(02217, м. Київ, вул.. Миколи Закревського, 15, р/р 26008301380161 у Ватутінському відділенні ПІБ, МФО 322283) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл.. І. Франка, 5, р/р 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві, МФО 322669, код 00131305) основну суму боргу у розмірі 79 006 (сімдесят дев'ять тисяч шість) грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 2 267 (дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 380 (п'ять тисяч триста вісімдесят) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1733 (одна тисяча сімсот тридцять три) грн. 09 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Куркотова Є.Б.

Рішення підписано 28.05.2012