Рішення № 24327571, 17.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/4882-2012 17.05.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

До Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

Про стягнення 13 712,06 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача ОСОБА_1 (дов. вих. №136/26 від 20.01.2012р.)

Від відповідача ОСОБА_2 (дов. №ГО-12/117 від 18.04.2012р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17.05.2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі по тексту -відповідач) про стягнення 13712,06 грн. в порядку регресу, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 993, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 ЗУ "Про страхування", ст. ст. 37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/4882-2102, розгляд справи призначено на 03.05.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2012 року розгляд справи відкладено на 17.05.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, невиконанням сторонами вимог ухвали суду щодо надання додаткових матеріалів та пояснень по справі.

В судовому засіданні 17.05.2012 року представником відповідача надано письмовий відзив на позовну заяву та усні пояснення по суті відзиву, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог, з посиланням на те, що заявлена Позивачем вимога в частині стягнення 1200, 61 грн. є безпідставною, оскільки Позивач має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток лише в межах фактичних затрат; направленням Позивачем заяви про страхове відшкодування після спливу річного терміну, у зв'язку з чим Позивач втратив право на отримання страхового відшкодування. Відповідач також посилався на те, що страхувальником - ОСОБА_3 не було повідомлено відповідача про настання страхового випадку, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Представником позивача надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з постанови Оболонського районного суду м. Києва від 04.02.2011р. у справі №3-560/11, 17.12.2010 року о 08 год. 45 хв. ОСОБА_3 на перехресті вул. Скляренка та вул. Куренівської в м. Києві, керуючи автомобілем «Хюндай», д.н. НОМЕР_1, перед початком руху та зміною напрямку руху не переконався в безпечності маневру, повертаючи ліворуч на зелений сигнал світлофора не надав дорогу автомобілю «Део», д.н. НОМЕР_2, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, в результаті чого зазнали пошкоджень вказані транспортні засоби. Своїми діями порушив п. п. 10.1, 16.6 ПДР України. Зазначене вище, зокрема, отримання автомобілем «Део», д.н. НОМЕР_2 технічних пошкоджень (передня центральна частина) в результаті дорожньо-транспортної пригоди, також підтверджується Довідкою №874395 від 27.12.2010р.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу, постановою Оболонського районного суду м. Києва від 04.02.2011р. у справі №3-560/11.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

01 грудня 2010 року між Акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (яке змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», що підтверджується доданим до матеріалів справи доказами, зокрема витягом зі Статуту) (далі по тексту - Позивач, страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник; вигодонабувач) був укладений Договір страхування №1142510/05АВ-Л (надалі - Договір), предметом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом та іншим майном, вказаним у п. п. 5,6 Договору, а саме транспортний засіб Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_2.

17.12.2010 року ОСОБА_4 звернувся до Позивача з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Відповідно до Висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу №720/10 від 25.12.2010р., проведеного судовим експертом -автотоварознавцем Коваль І.М., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Daewoo Lanos держ. НОМЕР_2 в результаті пошкодження в ДТП, складає 22860, 34 грн.

На підставі заяви Страхувальника та страхового акту №2010/U/OMOD01148/UIA2293 від 10.03.2011 року, Позивачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування Страхувальнику у розмірі 13712, 06 грн.

Позивачем виплачено Страхувальнику -ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 12511, 45 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №344 від 14.03.2011р. та згідно відомості виплат №43 від 14.03.2011р. Як зазначається Позивачем, 1200,61 грн. утримано з страхувальника - ОСОБА_4 в рахунок несплачених страхових платежів у якості зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та Страхувальником -ОСОБА_4

За приписами ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, тобто до ОСОБА_3

Проте, яка встановленого судом, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі по тексту -Відповідач) за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/7783755, який діяв на 17.12.2010 року (строк дії полісу з 16.12.2010р. по 15.12.2011р.) застрахувало цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 (що підтверджується наявною в матеріалах, належним чином засвідченою копією полісу №ВЕ/7783755). Вказаним договором (полісом №ВЕ/7783755) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза -0 грн. (пункт 2).

Таким чином, Відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/7783755, а до Позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договір страхування №1142510/05АВ-Л, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до Висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу №720/10 від 25.12.2010р., проведеного судовим експертом -автотоварознавцем Коваль І.М., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Daewoo Lanos держ. НОМЕР_2 в результаті пошкодження в ДТП, складає 22860, 34 грн.

Страховим актом №2010/U/OMOD01148/UIA2293 від 10.03.2011 року Позивачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування Страхувальнику у розмірі 13712, 06 грн.

Виплата страхового відшкодування у розмірі 12511,45 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №344 від 14.03.2011р. згідно відомості виплат №43 від 14.03.2011р. При цьому, позивачем у сплаті сума фактичної виплати була зменшена на 1200,61 грн. як зарахування зустрічних однорідних вимог в рахунок несплачених Страхувальником страхових платежів.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВЕ/7783755) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000 грн., франшиза -00, 00 грн.

Позивач заявою (регресною вимогою) вих. №919АР від 04.01.2012р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 12511,45 грн.

Відповідач відповіді на назначену претензію не надав, шкоду не відшкодував.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 13712,06 грн., визначених страховим актом №2010/U/OMOD01148/UIA2293 від 10.03.2011 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню на суму 12511,45 грн. з наступних підстав.

У відповідності до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судом, позивачем понесень фактичні витрати у розмірі 12511,45 грн., що підтверджується вказаними вище доказами. Різниця у розмірі 1200,61 грн. між визначеним у страховому акті розміром відшкодування та фактично виплаченим позивачем розміром, яка зарахована позивач в рахунок несплачених Страхувальником страхових платежів за Договором страхування №1142510/05АВ-Л від 01.12.2010р., не може бути віднесена судом до фактичних витрат страховика як те передбачено ст. 27 Закону України "Про страхування", а отже вказана сума не підлягає відшкодуванню відповідачем у справі. Враховуючи викладене, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної особи належить сума 12511,45 грн. (12511,45 грн. (сума понесених збитків по виплаті страхового відшкодування) -00,00 грн. (франшиза). З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1200,61 грн. не підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача про те, що Позивач втратив право на отримання страхового відшкодування, у зв'язку з не поданням Позивачем заяви про страхове відшкодування після спливу річного терміну з моменту настання ДТА, а також те, що позивач втратив право на таке відшкодування, в зв'язку з неповідомленням Страхувальником - винною особою відповідача про настання страхового випадку, виходячи з наведеного.

Як вбачається за матеріалів справи, Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування 14.03.2011р., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №344. Заява про регресні вимоги вих. № 919АР надіслана Позивачем Відповідачу 10.01.2012р., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією реєстру листів на відправку, з відміткою пошти.

Отже, посилання Відповідача на недотримання Позивачем річного терміну на подання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, що у відповідності до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, не підтверджується матеріалами справи.

Згідно п. 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції від 02.12.2010р., чинній на момент ДТП), учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначена вище норма закону не містить підстав для відмови у задоволенні вимог страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У відповідності до ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції від 17.02.2011р. чинній на момент виплати Позивачем страхового відшкодування), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 вказаного закону. Зазначена норма статті передбачає наявність права у страховик на пред'явлення регресного позову, а не відсутність такого права.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного суду України від 12.03.2012р. у справі №53/128. Отже, заперечення Відповідача в цій частині судом не приймаються.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»(03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 65; код ЄДРПОУ 30115243; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд.8; код ЄДРПОУ 20474912) 12511 (дванадцять тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 45 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1468 (одна тисяча чотириста шістдесят вісім) грн. 57 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Г.П. Бондаренко

Дата підписання рішення 25.05.2012р.