Рішення № 24327525, 17.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/2822-2012 17.05.12

17.05.2012 р. Справа № 5011-71/2822-2012

За позовом Прокурора Менського району в інтересах держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі Чернігівської області

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 16 826,28 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від прокуратури: Некрасов О.М., за посвідченням

від позивача: Коваленко Г.В., керівник

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Менського району в інтересах держави в особі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі Чернігівської області звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення з відповідача в порядку регресу сум страхових виплат у розмірі 16 826,28 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/2822-2012, розгляд справи призначено на 15.03.2012 р.

У судове засідання 15.03.2012 р. представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Вимоги ухвали від 05.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2822-2012 сторони не виконали.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в судове засідання представників сторін, неподання витребуваних доказів.

Враховуючи те, що представники сторін в судове засідання 15.03.2012 р. не з'явились, у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 05.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2822-2012, розгляд справи відкладено на 29.03.2012 р.

26.03.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані документи на виконання вимог ухвали від 05.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2822-2012.

29.03.2012 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано письмовий відзив на позовну заяву.

У судове засідання 29.03.2012 р. представник позивача не з'явився. Вимоги ухвали від 05.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2822-2012 позивач виконав частково.

Представник відповідача у судове засідання 29.03.2012 р. з'явився. Вимоги ухвали від 05.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2822-2012 відповідач виконав частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в судове засідання представників сторін, неподання витребуваних доказів.

Враховуючи те, що представник позивача в судове засідання 29.03.2012 р. не з'явився, у зв'язку з частковим виконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 05.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2822-2012, розгляд справи відкладено на 19.04.2012 р.

09.04.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем подано документи на виконання вимог ухвали від 05.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2822-2012.

Представник прокуратури у судове засідання 19.04.2012 р. з'явився.

У судове засідання 19.04.2012 р. представник позивача з'явився та надав документ для долучення до матеріалів справи. Вимоги ухвали від 05.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2822-2012 позивач виконав.

Представник відповідача у судове засідання 19.04.2012 р. з'явився, надав документи для долучення до матеріалів справи та уточнення до відзиву. Вимоги ухвали від 05.03.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/2822-2012 відповідач виконав.

У судовому засіданні 19.04.2012 р. представник відповідача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 19.04.2012 р. клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення.

У зв'язку із задоволенням судом клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду спору, судом оголошено перерву в засіданні до 17.05.2012 р.

16.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про перенесення розгляду справи через неможливість прибуття представника відповідача у судове засідання. У задоволенні клопотання судом відмовлено.

У судове засідання 17.05.2012 р. представник прокурора з'явився, позов підтримав в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання 17.05.2012 р. з'явився, позов підтримав в повному обсязі.

17.05.2012 р. представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

19.01.1977 р. з гр. ОСОБА_3, який, на момент настання нещасного випадку, працював шофером вантажного автомобіля в радгоспі ім. Т.Г. Шевченка, під час виконання ним службових обов'язків стався нещасний випадок внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія ОСОБА_4, що підтверджується рішенням Менського районного суду від 05.07.1979 р., який керував транспортним засобом марки «Ікарус-250», який на момент дорожньо-транспортної пригоди працював водієм у Київському автопідприємстві № 09122, яке в послідуючому було реорганізовано у філію Комунального підприємства «Київпастранс»«Автобусний парк № 7».

Внаслідок нещасного випадку потерпілому ОСОБА_3 було нанесено тяжке тілесне ушкодження, що призвело до встановлення третьої групи інвалідності та 60% стійкої втрати професійної працездатності - безстроково.

На підставі вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», від 23.09.1999 р. Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі Чернігівської області потерпілому ОСОБА_3 призначена та виплачується щомісячна допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, індексація щомісячної страхової виплати, що підтверджується постановами № 2511/20492/20492/17 від 12.04.2010 р., № 2511/20492/20492/29 від 17.05.2011 р., № 2511/20492/26 від 31.01.2011 р., № 2511/20492/28 від 28.02.2011 р., № 2511/20492/31 від 31.10.2011 р., № 2511/20492/32 від 31.10.2011 р., № 2511/20492/33 від 30.11.2011 р., № 2511/20492/20492/34 від 09.12.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, потерпілому ОСОБА_3 за потребою була виплачена компенсація вартості придбання автомобіля, компенсація витрат на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, що підтверджено постановами № 2511/20492/20492/30 від 15.08.2011 р., № 2511/20492/20492/27 від 03.02.2011 р.

За період з січня по грудень 2011 року сума відшкодування складає 16 826,28 грн. (виплачено допомоги в сумі 16 491,12 грн., індексації -193,16 грн., та компенсації на бензин в сумі 142 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були здійснені страхові виплати ОСОБА_3 на загальну суму 16 826,28 грн.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного Кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, повинна відшкодовуватись власником транспортного засобу, тобто відповідачем.

Як встановлено судом відповідач не є особою, яка була зобов'язана сплачувати за потерпілу на виробництві особу внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, а тому згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України позивач, який відшкодував шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців.

Кошти, які надходять до фонду у вигляді страхових внесків, використовуються виключно для відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ст.21 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування»внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності»та ст. 11 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування»страховим ризиком є обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності»суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності»застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності»страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Частиною 4 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне, соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності»страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності»об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Відповідно до ч. 1. ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 було завдано тяжке тілесне ушкодження, що призвело до встановлення третьої групи інвалідності та 60% стійкої втрати професійної працездатності - безстроково з вини працівника Київського автопідприємства № 09122, яке в послідуючому було реорганізовано у філію комунального підприємства «Київпастранс»«Автобусний парк № 7», під час виконання останнім своїх трудових обов'язків на посаді водія відповідача.

Судом встановлено, що філія комунального підприємства «Київпастранс»«Автобусний парк № 7»є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, але виступає страхувальником лише стосовно своїх працівників, тобто до осіб, які працюють на даному підприємстві на умовах трудового договору, але не щодо працівників радгоспу ім. Т.Г. Шевченка. Отже, оскільки позивачем за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 Цивільного Кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідачем факт того, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої гр. ОСОБА_3 отримав травми (страховий випадок), сталася з вини працівника відповідача під час виконання ним трудових обов'язків не заперечується.

В даному випадку нещасний випадок на виробництві із ОСОБА_3, внаслідок ДТП, стався з вини особи, за яку несе відповідальність відповідач, який і повинен відшкодувати 16 826,28 грн. позивачу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхових виплат в порядку регресу в розмірі 16 826,28 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Менському районі Чернігівської області (15600, м. Мена, вул. Жовтнева, 4/3, р/р 37176400900276 в УДК в Чернігівській області, МФО 853592, ідентифікаційний код 25975493) страхові виплати в порядку регресу в розмірі 16 826 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 28 коп.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) в дохід бюджету судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Суддя О.В. Нечай

Повне рішення складено 21.05.2012 р.