Рішення № 24327437, 23.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/96 23.05.12

За позовом ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000»

Про визначення та стягнення вартості частки майна ТОВ, належної до

сплати учаснику, якого виключено з ТОВ

Суддя Івченко А.М.Представники Від позивача: ОСОБА_2 -дов. № б/н від 22.04.2012;

Від відповідача: ОСОБА_3 -дов. № б/н від 18.10.2011;

ОСОБА_4 -дов. № б/н від 22.02.2012

У судовому засіданні 23.05.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000»про визначення розміру належної частки вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000»; зобов'язання передати позивачу нежитлові приміщення розташовані у м. Києві по вул. Дніпровський узвіз, 1, літ. А у розмірі частки вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000».

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 без її відома було виключено зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000»при цьому відповідачем не було проведено з позивачем розрахунків пов'язаних з виключенням зі складу учасників. Позивач вважає, що відповідачем порушено її права учасника господарського товариства на отримання вартості частини майна пропорційно частці в статутному капіталі та частини прибутку підприємства у зв'язку з виходом зі складу учасників.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2011 року порушено провадження у справі № 8/96 та призначено справу до розгляду на 14.04.2011 року.

14.04.2011 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив визначити розмір належної позивачу частки вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000», у зв'язку з виключенням позивача з вказаного товариства, з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми та зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000»передати позивачу нежитлові приміщення, які розташовані у м. Києві по вул. Дніпровський узвіз, 1, літ. А у розмірі частки вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000», що належить позивачу, а у разі неможливості -стягнути з відповідача кошти у розмірі належної позивачу частки вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000», у зв'язку з виключенням позивача з вказаного товариства, з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

14.04.2011, 22.04.2011, 20.05.2011, 09.06.2011 року у засіданні суду оголошувалася перерва.

У судовому засіданні 09.06.2011 року представник звернувся до суду із клопотанням про проведення комплексної судової економічної та судової будівельно-технічної експертизи.

Представник відповідача заперечував проти задоволення заявлених вимог, вважаючи, що товариством з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000»не порушувалися права ОСОБА_1 як учасника господарського товариства. Представник відповідача також заперечував проти призначення комплексної судової економічної та судової будівельно - технічної експертизи.

01.04.2011 року ухвалою господарського суду міста Києва клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача було задоволено та вжито заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно - нежилі приміщення дитячо-юнацького розважального комплексу з підприємствами громадського харчування, загальною площею 8232,8 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2; третій рівень критої автостоянки загальною площею 4539,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 року по справі № 8/96 ухвалу господарського суду міста Києва від 01.04.2011 року змінено, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: «Заборонити TOB «ЛІРА-2000»та будь яким іншим особам вчиняти дії що до відчуження нерухомого майна - нежилих приміщень дитячо-юнацького розважального комплексу з підприємствами громадського харчування, торгівлі та сфери послуг, загальною площею 8232,8 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 А; третій рівень критої автостоянки (літера А) загальною площею 4539,5 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2».

В подальшому, ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2011 року задоволено клопотання позивача та вжито заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: житлово-офісну будівлю з паркінгом за адресою: АДРЕСА_3.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 року по справі № 8/96 ухвалу господарського суду міста Києва від 29.04.2011 року про забезпечення позову скасовано повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2011 року по справі № 8/96 постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011 року скасовано, ухвалу господарського суду міста Києва від 29.04.2011 року залишено без змін.

08.08.2011 року ухвалою господарського суду міста Києва призначено по справі 8/96 комплексну судову економічну та судову будівельно-технічну експертизу. Також, 08.08.2011 року ухвалою господарського суду міста Києва зупинено провадження по справі 8/96 в зв'язку з призначенням комплексної судової економічної та судової будівельно-технічної експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 року по справі № 8/96, ухвалу господарського суду міста Києва від 08.08.2011 року про зупинення провадження залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

17.10.2011 року до господарського суду міста Києва звернулось TOB «ЛІРА-2000»із заявою про поновлення провадження у справі № 8/96 та із заявами про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2011 року та ухвалою від 29.04.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2011 року поновлено провадження у справі № 8/96 та скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2011 року, яка змінена постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 року. Також скасовані заходи забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2011 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 року по справі № 8/96, ухвалу господарського суду міста Києва від 02.11.2011 року про скасування заходів забезпечення позову залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2012р. ухвалу господарського суду міста Києва від 02.11.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 року у справі № 8/96 скасовано, а в задоволенні заяв відповідача про скасування заходів до забезпечення позову відмовлено.

На адресу господарського суду міста Києва надійшов лист Київського науково -дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 17.04.2012 року за № 40/4206/4207/12-42 щодо погодження терміну проведення судової комплексної економічної та будівельно -технічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2011р. по справі № 8/96 у строк понад 3 місяців та надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи. 28.04.2012 Господарським судом міста Києва Київському науково-дослідному інституту судових експертиз була надана письмова відповідь.

07.05.2012 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз направив на адресу Господарського суду міста Києва повідомлення № 4206/4207/12-42 про неможливість дачі висновку судової будівельно-технічної експертизи від 04.05.2012 та матеріали справи № 8/96.

14.05.2012 ухвалою Господарського суду міста Києва було поновлено провадження в справі № 8/96, розгляд справи призначено на 23.05.2012.

В судовому засіданні 23.05.2012 представник позивача заявив клопотання на підставі ст. 38 ГПК України про витребування у відповідача доказів, які необхідні для проведення експертизи.

Представники відповідачів проти задоволення клопотання позивача про витребування доказів заперечили, зазначивши, що зазначені документи не збереглись про що було повідомлено раніше суд відповідною заявою і тому Товариство з обмеженою відповідальністю не може надати такі документи.

Враховуючи заперечення відповідачів, суд відмовив в задоволенні клопотанні позивачу про витребування у відповідача на підставі ст. 38 ГПК України доказів, необхідних для проведення експертизи.

Представник позивача заявив клопотання про направлення повідомлення органам прокуратури у порядку ст. 90 ГПК України.

Представники відповідачів проти задоволення клопотання заперечили.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання зазначеного позивача.

Представник позивача надав додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2000 було проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000»в якості юридичної особи.

Рішенням загальних зборів учасників товариства від 10.04.2006 затверджено нову редакцію статуту відповідача, згідно з п. 5.1 якого розмір статутного капіталу товариства складає 18 596 713,00 грн. Пунктом 5.2 статуту встановлено, що частки у статутному капіталі товариства розподіляються між його учасниками наступним чином:

- ОСОБА_1 належить частка, вартістю 4 515 928,25 грн., що становить 24,283475526 % статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_5 належить частка, вартістю 8 765 356,50 грн. та 100 000,00 доларів США, що за курсом Національного банку України на момент внесення коштів складає 533 000,00 грн., що становить 50% статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_6 належить частка, вартістю 4 782 428,25 грн., що становить 25,716524474% статутного капіталу товариства.

З матеріалів справи вбачається, що 26.10.2009 позивача було виключено зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000».

Статтею 50 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Статтею 51 вказаного Закону передбачено, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Згідно з ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Крім того, положеннями ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» також встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Згідно п. 4.9 статуту ТОВ «Ліра-2000»при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі товариства.

Оцінка вартості частини майна товариства, що виплачується учаснику, який виходить з товариства, здійснюється вищим органом управління товариством при прийнятті рішення про виплату вартості частини майна товариства такому учаснику, або в іншому порядку і в інший спосіб, що визначаються вищим органом управління товариством. Виплата вартості частини майна товариства учаснику здійснюється після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу (п. 4.10, п. 4.11 статуту).

Положеннями ст. 12 вказаного Закону встановлено, що товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Загальна вартість майна, яка є базою для обчислення частки учасника, що вибуває, визначається на рівні активів підприємства за вирахуванням його зобов'язань, тобто відповідає поняттю власного капіталу підприємства, показник якого відображається в підсумковій частині розділу І пасиву Балансу (ряд.380 «Усього за розділом І»). Саме таким чином за даними рядка 380 балансу (форма № 1) визначає частину вартості майна, що підлягає виплаті учаснику при виході його з товариства й Міністерство фінансів України (лист № 31-34000-10-16/12455 від 16.06.2007 р.).

Показник по рядку 380 балансу (форма № 1) свідчить про результативність господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю та є вартістю чистих активів у відповідності з ч. 4 ст. 144 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»капіталом є частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. Ця частина вважається власним капіталом підприємства. Таким чином, з метою визначення бази для обчислення частки учасника, що вибуває, із сукупної вартості активів підприємства підлягає вирахуванню сума збитків та боргових зобов'язань, оскільки позивач несе відповідальність за результат господарської діяльності в тому ж обсязі, що й інші учасники товариства.

З огляду на це, вартість майна відповідача, яка є базою для обчислення частки учасника, що вибуває, дорівнює різниці між активами відповідача та зобов'язаннями відповідача перед кредиторами (вартість чистих активів).

Даний висновок знаходить підтвердження в рекомендаціях Вищого господарського суду від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»у якому зазначено, що вартість частки майна товариства, належної до виплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Що стосується вимоги позивача про проведення оцінки з метою визначення вартості майна товариства суд виходить з наступного.

Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено випадки, в яких проведення оцінки майна є обов'язковим, і серед них не передбачено проведення оцінки майна у разі виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю.

Пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»встановлено, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

18.02.2010 р. загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000»було затверджено фінансовий звіт товариства за 2009 рік. Одночасно було прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 грошового еквіваленту вартості частини майна товариства пропорційно її частці, що складає 4 522 139,25 грн. та включає в себе, в т.ч. належну ОСОБА_1 частку прибутку, одержаного товариством в 2009 році до моменту виключення її зі складу учасників. Вартість частини майна, яка належить до виплати позивачу, визначена відповідачем на підставі фінансової звітності складеної у встановленому порядку станом на 26.10.2009 -дату виключення позивача з товариства (протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000» б/н від 18.02.2010).

В силу зазначених вище нормативних положень суд переконаний, що зазначений розрахунок здійснений у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, як слідує з матеріалів справи та не заперечувалося представниками сторін, станом на день розгляду справи визначена вартість частини майна товариства позивачу не виплачена.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Зобов'язанням відповідно статті 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень статті 54 Закону України «Про господарські товариства»при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі, а також належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми.

При здійсненні розрахунку, суд виходить з того, що відповідач повинен був виконати зобов'язання по виплаті ОСОБА_1 вартості частини майна товариства пропорційно її частці, що складає 4 522 139,25 грн., не пізніше 26.10.2010.

З урахуванням зазначеного, господарський суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000»вартості частки ОСОБА_1 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000»у зв'язку з її виходом зі складу учасників товариства в сумі 4 522 139,25 грн., з урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 520 895,97 грн. та 3 % річних в розмірі 210 372,40грн. за період з 27.10.2010 на день прийняття рішення у справі (23.05.2012) відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Разом з цим, судом береться до уваги, що у відповідності до положень статуту відповідача виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі лише за домовленістю між учасником, який виходить з товариства, та іншими учасниками товариства. В разі їх відмови права вимоги частини майна товариства учасник не має.

Судом встановлено, що рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000»було вирішено виплатити позивачу вартість частини майна, пропорційної її частці у статутному капіталі, в грошовому еквіваленті. Рішення зборів у зазначеній частині відповідає вимогам законодавства та статутним документам товариства.

За таких обставин, вимога позивача про зобов'язання передання майна в натурі не може підлягати задоволенню.

Щодо судових витрат, понесених позивачем по даній справі, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України (чинної на момент подачі позову) судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 46 ГПК України (чинної на момент подачі позову) державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 (чинної на момент подачі позову) ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлюється 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500, 00 грн.), а ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене, позивач при подачі даного позову мав сплатити до бюджету державне мито в розмірі 1% від вартості належної позивачу до сплати частки майна.

Як вбачається з доданої позивачем до позовної заяви квитанції № 2880231 від 01.04.2011 р., позивачем було сплачено держмито у розмірі 102 грн. Однак, з огляду на те, що судом встановлено розмір належної позивачу до сплати частки майна відповідача, держмито за даний позов мало бути сплачено у розмірі 25 500 грн.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000», відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, підлягають відшкодуванню відповідачем, також на відповідача покладається державне мито в сумі 25 398 грн. (25 5000 грн. - 102 грн.), що підлягало повній сплаті за подачу позову.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000»(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 77-А, код ЄДРПОУ 30966313) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь ОСОБА_1 (01001, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт серії НОМЕР_2, виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 16.12.1997) вартість частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000»у розмірі - 4 522 139 (чотири мільйона п'ятсот двадцять дві тисячі сто тридцять дев'ять) грн. 25 коп., 520 895 (п'ятсот двадцять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 97 грн. -інфляційних втрат, 210 372 (двісті десять тисяч триста сімдесят дві) грн. 40 грн. -3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - витрати по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000»(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 77-А, код ЄДРПОУ 30966313) до державного бюджету України витрати по сплаті державного мита в сумі 25 398 (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2011 у справі № 8/96, яка змінена постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2011 по справі № 8/96, щодо:

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліра-2000»(м. Київ, вул. Володимирська, 77-а, код 30966313) та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження нерухомого майна нежилих приміщень дитячо-юнацького розважального комплексу з підприємствами громадського харчування, торгівлі та сфери послуг, загальною площею 8232,8 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дніпровський узвіз, буд. 1 (літера А); третього рівня критої автостоянки (літера А) загальною площею 4539,5 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Дніпровський узвіз, буд.1.

7. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2011 у справі № 8/96, щодо:

- накладення арешту на нерухоме майно, а саме: житлово-офісну будівлю з паркінгом за адресою: вул. Десятинна, буд. 11 у Шевченківському районі міста Києва.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дата підписання рішення 25.05.2012 А.М.Івченко