Рішення № 24326938, 04.05.2012, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.12 Справа № 24/5009/7947/11

за позовною заявою: Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах Держави в особі: Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)

до відповідача 1: Виконавчого комітету Бердянської міської ради (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, площа І Бердянської ради, 2)

до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського, буд. 12/24)

до відповідача 3: Бердянської міської ради (Запорізька область, м. Бердянськ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Бердянське бюро технічної інвентаризації" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 21)

треті особа, які не заявляють самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2:

- Приватне акціонерне товариство лікувально -оздоровчих закладів профспілок України ""Укрпрофоздоровлення" (01019, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41)

- Федерація профспілок України (01012, м. Київ, Майдан незалежності, буд. 2)

- Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (04070, м. Київ, вул. Борчів Тік, буд. 28)

- Запорізька обласна рада професійних спілок (69057, м. Запоріжжя, пл. Профспілок, 5)

про визнання недійсними пунктів 6.7, 6.7.1, 6.7.2, 6.7.3, 6.7.4 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 200 від 17.04.2003р. "Про оформлення права власності", визнання право власності та витребування із чужого незаконного володіння

суддя Т.А. Азізбекян

Представники сторін:

від прокуратури: Марков І.О., посвідчення № 80 від 11.08.2010р.

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 01.12.2011р. № 482

від відповідача 1: не прибув

від відповідача 2: не прибув

від третьої особи на стороні позивача: не прибув

від третьої особи 1 на стороні відповідача 2: не прибув

від третьої особи 2 на стороні відповідача 2: не прибув

від третьої особи 3 на стороні відповідача 2: ОСОБА_3, довіреність від 26.04.2012р. № 01- 38 -22

СУТЬ СПОРУ:

16.12.2011р. до господарського суду Запорізької області звернувся Бердянський міжрайонний прокурор в інтересах Держави в особі: Фонду державного майна України до відповідача 1: Виконавчого комітету Бердянської міської ради, до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" про визнання недійсними пункти 6.7, 6.7.1, 6.7.2, 6.7.3, 6.7.4 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 200 від 17.04.2003р. "Про оформлення права власності"; визнання права власності за державою України в особі ФДМУ на об'єкти нерухомого майна ПАТ "Приазовкурорт" за адресами: вул. Котляревського, 3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основних будівель "А, А1" та споруд, вул. Урицького, 3 - В, м. Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основної будівлі "А, А1, А2", прибудови "а" та споруд, вул. Жовтневій, 52 - А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд, вул. Дежньова, 2-А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1" та споруд; витребування із чужого незаконного володіння ПАТ "Приазовкурорт" об'єкти нерухомості за адресами: вул. Котляревського, 3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основних будівель "А, А1" та споруд, вул. Урицького, 3 - В, м. Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основної будівлі "А, А1, А2", прибудови "а" та споруд, вул. Жовтневій, 52 - А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд, вул. Дежньова, 2-А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1" та споруд.

Ухвалою від 19.12.2011р. судом порушено провадження в справі № 24/5009/7947/11, в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Комунальне підприємство "Бердянське бюро технічної інвентаризації" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 21); третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: Приватне акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця" (01019, м. Київ , вулиця Шота Руставелі , 39/41). У сторін, прокурора, третіх осіб витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 18.01.2012р.

Ухвалою від 18.01.2012р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: - Федерація профспілок України (01012, м. Київ, Майдан незалежності, буд. 2); - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (04070, м. Київ, вул. Борчів Тік, буд. 28); Запорізька обласна рада професійних спілок (69057, м. Запоріжжя, пл. Профспілок, 5). Розгляд справи відкладений, судове засідання призначено на 16.02.2012р.

Ухвалою від 16.02.2012р., в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладений на 06.03.2012р.

Ухвалою від 06.03.2012р. на підставі ст. 24 ГПК України, залучено в якості іншого відповідача по справі - Бердянську міську раду (Запорізька область, м. Бердянськ), розгляд справи призначений на 03.04.2012р.

Ухвалою від 03.04.2012р. розгляд справи відкладений на 04.05.2012р.

Розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 04.05.2012р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом роз'яснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові та письмових поясненнях та зазначив наступне. У ході проведеної Бердянською міжрайонною прокуратурою перевірки додержання вимог законодавства під час відчуження майна оздоровчих закладів професійних спілок встановлено, що п. 6.7 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 200 від 17.04.2003р. вирішено оформити право власності за ЗАТ "Приазовкурорт" на: комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Урицького, 3-В м. Бердянськ, що складається з основної будівлі "А, А1, А2", прибудови "а" та споруд; на комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Жовтнева, 52 -А, м. Бердянськ, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд; на комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Котляревського, 3, м. Бердянськ, що складається з основних будівель "А, А1" та споруд; на комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Дежньова, 2-А, м. Бердянськ, що складається з основних будівель "А, А1" та споруд. На підставі вказаних пунктів рішення ЗАТ "Приазовкурорт" отримані свідоцтва про право власності. Прокурор вважає, що спірні пункти рішення № 200 від 17.04.2003р. суперечать вимогам законодавства України виходячи з наступного. На виконання Постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960р. № 606, усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати до 01.05.1960р. Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно з п. 2 вказаної постанови майно передавалося профспілковим органам у відання. На підставі ст. 86 ЦК УРСР це передбачало право останньої лише на володіння і користування цим державним майном. Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської ради профспілок стала Рада Федерації професійних спілок України. Постановою ВР УРСР від 29.11.1990р. № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону УРСР про роздержавлення майна. Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991р. встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю. Постановою ВР України від 04.02.1994р. № 3943-ХП визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України останнє є загальнодержавною власністю. Пунктом 3 зазначеної постанови також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів). Крім того, згідно зі ст.1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою ВР України від 07.07.1992р., ФДМУ здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. За таких обставин, саме ФДМУ, на час виникнення спірних правовідносин, був уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, а спірне майно є державною власністю. Відчуження державного майна, яке відбулося у 1991 році шляхом внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" відбулося всупереч волі власника - держави України та з порушенням норм діючого на той час законодавства. Крім того, враховуючи, що про виявлені порушення вимог законодавства при прийнятті Виконкомом Бердянської міської ради рішення № 200 від 17.04.2003р. прокуратура Запорізької області дізналась в ході проведеної перевірки за дорученням Генеральної прокуратури України за № 07/2/1-302вих-417окв-11 від 04.08.2011р., прокурор просив суд визнати поважними причини непред'явлення раніше прокурором даного позову та поновити строк позовної давності за цим позовом. На підставі викладеного просить суд позов задовольнити.

Представник ФДМУ пояснив, що під час створення ПрАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" спірне майно, що передавалось до статутного капіталу товариства, не переходило у його приватну власність, а залишалось і залишається у власності Держави. Більш того, на даний час розпорядження таким майном, відповідно до законодавства України повинно здійснюватись виключно ФДМУ. ПрАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця", не будучи власником майна, не мало права без згоди Фонду передавати у власність ПрАТ "Приазовкурорт" спірне майно, як внесок до статутного капіталу чим порушило права Держави в особі Фонду, позбавило її правомочностей з володіння, користування та розпорядження цим майном. У зв'язку з тим, що спірні пункти рішення ВК Бердянської міської ради від 17.04.2003р. № 200 прийняті з порушенням вимог законодавства, вони повинні бути визнані недійсними та скасовані. Враховуючи вищевикладене, Фонд державного майна України просить суд задовольнити позовні вимоги Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області в повному обсязі.

Виконавчий комітет Бердянської міської ради заявлені прокурором позовні вимоги вважає необґрунтованими та недоведеними з наступних підстав. Відповідач 1 не згодний, що оспорюване рішення суперечить вимогам законодавства України. Так, спірне рішення "Про оформлення права власності" прийнято на підставі "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, та на підставі наданих документів про створення ЗАТ "Приазовкурорт" та про передачу майна у власність ЗАТ "Приазовкурорт" одним з його засновників -ЗАТ "Укрпрофоздоровниця". Отже, спірне нерухоме майно набуте відповідачем 2 на підставі правочину, а не на підставі спірного рішення. Також відповідач 1 вважає, що в теперішній час визнання недійсним спірного рішення порушить право власності відповідача 2, а діючим законодавством України, не передбачено позбавлення права власності суб'єкта господарювання шляхом визнання недійсним раніше виданого рішення про визнання права власності. Крім того, відповідач 1 зазначає, що значна частина спірного нерухомого майна збудована значно пізніше, ніж була прийнята постанова Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 р. № 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР". Позивачем не наді докази будівництва державою спірного нерухомого майна. Докази того, що об'єкти, зазначені в спірному рішенні та в Додатку № 1 до постанови від 23.04.1960р. № 606, ідентичні, в матеріалах даної справи відсутні. Навпаки, з огляду на те, що спірне нерухоме майно збудоване після 1960 року, відповідач 1 вважає, що вказане майно не могло бути передане за постановою № 606. Тобто, за даною постановою № 606 Рада Міністрів УРСР не могла передати профспілкам майно, яке їй не підпорядковувалося, а було у прямому підпорядкуванні СРСР. Крім того, виключний перелік майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР зазначений у постанові КМУ від 13.01.1995р. "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР", яка прийнята на виконання постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. № 3943-ХІІ. В цьому переліку Федерація профспілок України відсутня як загальносоюзна організація. Також у Цивільному кодексі УРСР в редакції 1963 року містилися окрема глава 9 "Власність профспілкових та інших громадських організацій", в якій останні були визначені як самостійні суб'єкти права власності. Таким чином, майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань, ніколи не відносилося до державної (загальнонародної) власності. З урахуванням зазначеного, відповідач 1 просить суд в позові відмовити.

Крім того, 18.01.2012р. Виконавчим комітетом Бердянської міської ради надана суду заява від 17.01.2012р. № 01-0321/37 про припинення провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, так як спір про визнання недійсним та скасування пунктів рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 200 від 17.04.2003р. "Про оформлення права власності" повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

В судовому засіданні 18.01.2012р. судом було розглянуто надану відповідачем 1 заяву про припинення провадження у справі № 24/5009/7947/11, прокурор та представник позивача в судовому засіданні заперечили проти припинення провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд відхилив, подану відповідачем 1, заяву як безпідставну та необґрунтовану, виходячи з наступного.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав. З огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. № 2453-VI, згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 41, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір -господарським, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, в тому числі, з захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права. Зазначена правова позиція викладена в рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (з наступними змінами та доповненнями).

Таким чином, оскільки у спірних правовідносинах фактично має місце спір щодо права власності, то справа № 24/5009/7947/11 повинна розглядатися за правилами Господарського процесуального кодексу України.

ПАТ "Призовкурорт" позовні вимоги не визнає, підтримав позицію відповідача 1 та зазначає, що спірне рішення прийнято відповідачем 1 у межах компетенції та з дотриманням порядку, який встановлений нормами Конституції України, Законом України "Про місцеве самоврядування". Прокурором не доведено, що спірне майно є власністю держави, належних доказів ані прокурором, ані позивачем не надано. Відповідач 2 стверджує, що об'єкти спірного нерухомого майна, належить саме йому та набуто ним на підставі правочину, а не на підставі спірного рішення. Висновок позивача про неправомірність набуття права власності на спірне нерухоме майно відповідачем 2 суперечить нормам чинного законодавства і є таким, що зроблений з порушенням ст. 204 ЦК України та п.2 ч. 1 ст.83 ГПК України. Також, відповідач 2 вважає, що не є правомірним застосування Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10.09.1991р. №1540-ХІІ. Даний акт стосується підприємств, установ та організацій саме союзного підпорядкування, а Постанова № 606 прийнята Радою Міністрів УРСР і йшлося в ній про ймовірну передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку саме Міністерства охорони здоров'я УРСР. Тобто, за даною постановою № 606 Рада Міністрів УРСР не могла передати профспілкам майно, яке їй не підпорядковувалося, а було у прямому підпорядкуванні СРСР. На майно ФПУ не поширювалась дія Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. № 3943-ХП "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", де встановлювалося, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Ні Українська рада професійних спілок України (Укрпрофрада), ні ФПУ як наступник Укрпрофради, ніколи не мали статусу загальносоюзної громадської організації, а мали статус республіканської громадської організації, вищим органом якої був з'їзд профспілок Української РСР. Згідно зі Статутом професійних спілок СРСР 1987р. і Положенням про Федерацію незалежних профспілок України (1990р.) майно належало ФНПУ відповідно до чинного законодавства на праві власності як на рівні Союзу РСР, так і на рівні УРСР. На законодавчому рівні були визначені правомочності власності профспілкових об'єднань і професійних спілок колишнього СРСР та України. А відносини власності між професійними спілками були вирішені відповідно до законодавства СРСР і УРСР в порядку правонаступництва юридичних осіб в системі профспілок. Крім того, виключний перелік майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР зазначений у Постанові КМУ від 13.01.1995р. "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР", яка прийнята на виконання Постанови ВРУ від 04.02.1994р. №3943-ХІІ. В цьому переліку ФПУ відсутні як загальносоюзна організація. Відповідач 2 вважає, що в теперішній час визнання недійсним спірного рішення порушить його право власності, а діючим законодавством України не передбачено позбавлення права власності суб'єкта господарювання шляхом визнання недійсним раніше виданого рішення про визнання права власності. На підставі викладеного, відповідач 2 просить суд у задоволенні позову відмовити.

Крім того, відповідачі 1, 2 просять суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити у зв'язку із цим у позові повністю. Вказану заяву відповідачі 1, 2 мотивують тим, що ФДМУ, який вважає себе власником спірного майна, не міг не знати про факт вибуття з його власності спірних об'єктів нерухомості, отже доводи про те, що про порушення права власності держави на спірне нерухоме майно стало відомо лише в серпні 2011 року, під час прокурорської перевірки, є недоведеними та необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, прокурора, третіх осіб, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960р. "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" та на виконання постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.03.1960р. № 335 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку", Міністерство охорони здоров'я мало передати до 01.05.1960р. Українській республіканській раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок курортні установи, санаторії, будинки відпочинку та таке інше.

Відповідно до пункту 2 вказаної постанови № 606 від 23.04.1960р., передача у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснювалася безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками станом на 01.01.1960р., а також з асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 1 січня 1960 року.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Києва № 971 від 23.12.1991р. зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", що створене на підставі майна його засновників -Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. З 05.05.2011р. правонаступником ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" є приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Актом прийому-передачі майна від 24.01.1992р. встановлено, що Федерація незалежних профспілок України передала у власність Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" Санаторій "Бердянськ".

20.06.2002р. рішенням загальних зборів ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" № 2/6, оформленого Протоколом № 2 "Про створення закритого акціонерного товариства "Приазовкурорт", було ухвалено виступити останньому співзасновником ЗАТ "Приазовкурорт", реорганізувавши його шляхом виділення Приазовське ДП ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", що розташовані за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вулиця Котляревського, 12/24. Цим же рішенням загальних зборів схвалено проекти установчих документів ЗАТ "Приазовкурорт" та встановлено, що вклад ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" в статутний фонд ЗАТ "Приазовкурорт" в розмірі статутного фонду реорганізованого Приазовського дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в сумі 43 485 200 грн.

Згідно з п. 1.1 Статуту ПАТ "Приазовкурорт", затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів ЗАТ "Приазовкурорт", протокол № 2 від 05.10.2011р. і зареєстрованого 12.10.2011 р. за № 10991050039000201, ЗАТ "Приазовкурорт" створено відповідно до установчого договору про створення та діяльність ЗАТ "Приазовкурорт" від 31.10.2002 р. шляхом перетворення Приазовського Дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" у вищенаведене акціонерне товариство. ЗАТ "Приазовкурорт" змінено своє найменування на ПАТ "Приазовкурорт". ПАТ "Приазовкурорт" є повним правонаступником Приазовського Дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Рішенням № 200 від 17.04.2003р. Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, керуючись п. "б" пп. 10 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 25 Статуту територіальної громади міста Бердянська, Законом України "Про власність", Тимчасовим положенням про порядок реєстрації на нерухоме майно від 07.02.2002 р. № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 28.01.2003р. № 66/7387 "Про оформлення права власності", оформлено право власності за ЗАТ "Приазовкурорт" (балансоутримувач -багатогалузеве підприємство комунального господарства "Курорт") на: комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Урицького, 3-В м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А, А1, А2", прибудови "а" та споруд (п. 6.7.1); на комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Жовтнева, 52 -А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд (п. 6.7.2); на комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Котляревського, 3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А 1" та споруд (п. 6.7.3); на комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Дежньова, 2-А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1" та споруд (п. 6.7.4).

На підставі зазначеного рішення № 200 від 17.04.2003р. Виконком Бердянської міської ради видав Свідоцтва про право власності на нерухоме майно про право приватної власності ЗАТ "Приазовкурорт" на вказані будівлі (копії свідоцтв містяться в матеріалах справи).

Бердянським комунальним підприємством з технічної інвентаризації проведено реєстрацію права власності ЗАТ "Приазовкурорт" на комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Урицького, 3-В м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А, А1, А2", прибудови "а" та споруд; на комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Жовтнева, 52 -А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд; на комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Котляревського, 3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А 1" та споруд; на комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Дежньова, 2-А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1" та споруд, про що видані Витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Оцінивши надані докази, вислухавши пояснення прокурора, представників сторін, третьої особи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню внаслідок наступного.

Згідно статті 10 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки (прийнятої позачерговою сьомою сесією Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання 20 квітня 1978 року) встановлено, що основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року), соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

Статтею 89 ЦК УРСР визначено, що державна власність -основна форма соціалістичної власності. Держава є єдиним власником всього державного майна.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що майно (у т.ч. і спірне), яке передано у відання профспілкам згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960р., не вибуло із державної (загальнодержавної) власності.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва № 971 від 23.12.1991р. було зареєстроване ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.1991р. № 1540-XII встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990р. № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994р. № 3943-ХП "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України останнє є загальнодержавною власністю.

Пунктом 3 зазначеної Постанови також передбачено, що до законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР є Фонд державного майна, який здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій.

Таким чином, майно, передане до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", правонаступником якого стало Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", є державною власністю.

Згідно статті 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р., Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку, що Федерація незалежних профспілок України за відсутності згоди Фонду державного майна України неправомірно передало до ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" майно ЗАТ "Приазовкурорт" (балансоотрмувач -багатогалузеве підприємство комунального господарства "Курорт" ).

Суд вважає, що правова позиція відповідачів суперечить нормам законодавства про власність, згідно з якими право власності, це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Відповідач 2, заперечуючи правову позицію прокурора та позивача, зазначає, що прокурор безпідставно вважає фразу "передачу у відання" як право лише на володіння і користування цим державним майном (без розпорядження).

Доводи відповідача, наведені у відзиві, ніяким чином не спростовує позицію прокурора та позивача, оскільки у даному випадку мова йде про майно державного підприємства, тобто у разі передання у відання державному підприємству державного майна форма власності не змінюється і майно і далі перебуває у державній власності, а от вибуття його з державної власності можливе лише в ході приватизації державного майна.

Крім того, нормами чинного законодавства, зокрема ст. 136 ГК України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним саме власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Отже, судом встановлено, що ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не набувши на законних підставах права власності на спірне майно, не мало права без згоди Фонду державного майна України передавати державне майно у власність ЗАТ "Приазовкурорт".

Рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 200 від 17.04.2003р. "Про оформлення права власності" є юридичною формою рішення цього органу, яке породжує певні правові наслідки для ЗАТ "Призовкурорт" (правонаступником якого є відповідач 2), отже є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).

При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального характеру) державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції.

Ця норма, в першу чергу, закріплена Конституцією України, у статті 19 якої зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналогічна правова позиція підтримана в роз'ясненнях президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (з наступними змінами та доповненнями), пунктом 2 яких передбачено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997 р. передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

У відповідності до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими Законами до їх відання.

Статтею 11 вказаного Закону України визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є їх комітети, відділи, управління та інші виконавчі органи, які відповідно до ст. 5 цього Закону входять в систему органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Статтею 30 цього ж Закону визначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку.

Так, підпунктом 10 пункту "б" ч. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в цій галузі віднесені облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення "Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію.

Таким чином, судом встановлено, що на час винесення Виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області оспорюваного рішення № 200 від 17.04.2003р. визначений законом обсяг повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку передбачав здійснення заходів, спрямованих на оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна за фізичними чи юридичними особами за наявності встановленого діючим на той час законодавством переліку правовстановлюючих документів.

Згідно зі статтею 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що п. 6.7. рішення № 200 від 17.04.2003р. "Про оформлення права власності" прийнято без дотримання вимог чинного, на час його винесення, законодавства, чим порушено права та охоронювані законом інтереси держави в особі Фонду державного майна України.

Також, у зв'язку із тим, що вимога про визнання недійсним правового акту індивідуальної дії та вимога про скасування правового акта індивідуальної дії по суті є тотожними способами захисту порушеного права та охоронюваного законом інтересу у спорах щодо оскарження рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, то суд вважає за необхідне задовольнити вимогу прокурора та визнати недійсним і скасувати п. 6.7. рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 200 від 17.04.2005р. "Про оформлення права власності".

Таким чином, вимогу про визнання недійсним і скасування пункту 4.10. рішення Виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 219 від 21.04.2005 р. "Про оформлення права власності". суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується заявленої вимоги про визнання права власності за державою України в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" за адресами: вул. Котляревського, 3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основних будівель "А, А1" та споруд, вул. Урицького, 3 - В, м. Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основної будівлі "А, А1, А2", прибудови "а" та споруд, вул. Жовтневій, 52 - А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд, вул. Дежньова, 2-А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1" та споруд, суд вказує наступне.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, виходячи з наведеного, позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують належність їй такого права.

Частиною 1 ст. 386 ЦК України закріплено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до приписів ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі викладеного, враховуючи те, що господарським судом встановлено наявність обставин та підстав, що підтверджують право власності держави в особі уповноваженого органу -Фонду державного майна України на спірне нерухоме майно, судом вказана вимога визнана обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що в процесі розгляду спору, судом вивчена судова практика по аналогічним питанням (Постанови Верховного Суду України: від 18.10.2005р. у справі №30/106-04-3443, від 25.09.2007 р. у справі № 30/475-05-11719; постанови Вищого господарського суду України (у справі № 20-3-30/475-05-11719 від 07.04.2010 р.).

З урахуванням положень статті 11128 ГПК України з вивченої практики вбачається, що судами вже неодноразово досліджувалося питання щодо правового статусу майна, переданого до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", так суди зробили висновки, що таке майно є державною власністю і ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не ставши власником спірного майна, не мало права без згоди Фонду державного майна України розпоряджатися, у будь-який спосіб, таким майном.

Крім того, прокурором було заявлено вимогу про витребування із чужого незаконного володіння ПАТ "Приазовкурорт" спірних будівель і споруд та повернення їх у власність держави в особі Фонду державного майна України, то в цій частині вимоги прокурора суд також вважає, такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право звернутися до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння. Зокрема, правом на подання віндикаційного позову наділені як власники, так і титульні володільці, які на час подання позову не володіли цим майном. При цьому позивач повинен довести належність йому майна на праві власності чи на іншому речовому праві. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, незалежно від того чи знає він про неправомірність і незаконність свого володіння, чи ні. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Оскільки, як встановлено судом, прокурором доведено факт володіння відповідачем 2 спірним нерухомим майном без відповідної правової підстави, судом задовольняється позовна вимога про витребування із чужого незаконного володіння ПАТ "Приазовкурорт" об'єктів нерухомості за адресами: вул. Котляревського, 3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основних будівель "А, А1" та споруд, вул. Урицького, 3 - В, м. Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основної будівлі "А, А1, А2", прибудови "а" та споруд, вул. Жовтневій, 52 - А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд, вул. Дежньова, 2-А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1" та споруд.

Клопотання прокурора про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з позовом у даній справі та поновлення строку позовної давності за цим позовом, а також заяви відповідачів 1, 2 про застосування наслідків пропуску строку позовної давності судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, виходячи з наступного.

Право власності є безстроковим і може бути припинено лише з підстав, визначених законом, перелік яких є вичерпним (ст. 346 ЦК України).

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права власності після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у законі, є такими, що порушують право власності. На позовні вимоги про визнання недійсним акта органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, відповідно до пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюється строк позовної давності.

Зазначена правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001р. № 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" (з урахуванням наступних змін і доповнень).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги про визнання недійсними пунктів 6.7, 6.7.1, 6.7.2, 6.7.3, 6.7.4 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 200 від 17.04.2003р. "Про оформлення права власності"; визнання права власності за державою України в особі ФДМУ на об'єкти нерухомого майна ПАТ "Приазовкурорт" за адресами: вул. Котляревського, 3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основних будівель "А, А1" та споруд, вул. Урицького, 3 - В, м. Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основної будівлі "А, А1, А2", прибудови "а" та споруд, вул. Жовтневій, 52 - А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд, вул. Дежньова, 2-А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1" та споруд; витребування із чужого незаконного володіння ПАТ "Приазовкурорт" об'єкти нерухомості за адресами: вул. Котляревського, 3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основних будівель "А, А1" та споруд, вул. Урицького, 3 - В, м. Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основної будівлі "А, А1, А2", прибудови "а" та споруд, вул. Жовтневій, 52 - А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд, вул. Дежньова, 2-А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1" та споруд, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідачів 1, 2.

Керуючись ст. ст. 45, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними пункти 6.7, 6.7.1, 6.7.2, 6.7.3, 6.7.4 рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 200 від 17.04.2003р. "Про оформлення права власності".

Визнати право власності за державою України в особі ФДМУ на об'єкти нерухомого майна ПАТ "Приазовкурорт" за адресами: вул. Котляревського, 3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основних будівель "А, А1" та споруд, вул. Урицького, 3 - В, м. Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основної будівлі "А, А1, А2", прибудови "а" та споруд, вул. Жовтневій, 52 - А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд, вул. Дежньова, 2-А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1" та споруд.

Витребувати із чужого незаконного володіння ПАТ "Приазовкурорт" об'єкти нерухомості за адресами: вул. Котляревського, 3, м. Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основних будівель "А, А1" та споруд, вул. Урицького, 3 - В, м. Бердянськ, Запорізька область, що складаються з основної будівлі "А, А1, А2", прибудови "а" та споруд, вул. Жовтневій, 52 - А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основної будівлі "А", прибудови "а" та споруд, вул. Дежньова, 2-А, м. Бердянськ, Запорізька область, що складається з основних будівель "А, А1" та споруд, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Видати наказ.

Стягнути з виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області (71112, м. Бердянськ Запорізької області, пл. І-ї Бердянської ради, буд. 2, код ЄДРПОУ 02140805) в доход Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31210206700007; код бюджетної класифікації 22030001; символ звітності банку -050) - 1 609,50 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Приазовкурорт" (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Котляревського, буд. 12/24, ідентифікаційний код 02647763) в доход Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 34677145; рахунок № 31210206700007; код бюджетної класифікації 22030001; символ звітності банку -050) - 1 609,50 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 16.05. 2012р.