Рішення № 24326880, 22.05.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" травня 2012 р. Справа № 4/5007/27/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" (м. Донецьк)

до Відкритого акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (м. Малин)

про стягнення 28213,88 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 28213,88 грн., з яких: 4488, 41 грн. - борг за передану у власність вугільну продукцію за договором №1814 від 01.10.2008 р.; 23725, 47 грн. - заборгованості за надані транспортні послуги.

Позов мотивований тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір на поставку вугільної продукції №1814 від 01.10.2008 р., відповідно до якого утворився борг відповідача перед позивачем за поставку вугілля в розмірі 4488,41 грн. та за послуги щодо користування, подачі і прибирання вагонів (залізничні послуги) 23725,47 грн., а всього на загальну суму 28213,88 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.03..2012 р.. позовну заяву прийнято до провадження, порушено провадження у справі №4/5007/27/12 та призначено її розгляд на 20.04.2012 р.; зобов'язано сторони надати необхідні для вирішення справи докази.

В засіданні суду 20.04.2012 р. представник позивача надала письмове клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів для уточнення боргу (а. с. 95).

Ухвалою від 20.04.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 календарних днів, відкладено розгляд справи, зобов'язано сторони надати необхідні докази.

27.04.2012 р. від позивача надійшло пояснення до позовної заяви відносно суми заборгованості згідно з договором №1814 від 01.10.2008 р. від 23.04.2012 р., вих. № 38-ю-2012, яке долучено до матеріалів справи.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, письмового відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки в суд не повідомив.

При цьому, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що вбачається з поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції - ухвали господарського суду про порушення провадження у справі (а. с. 94).

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався; зважаючи на те, що явка представників сторін в засідання суду обов"язковою не визнавалася, а також, з урахуванням приписів ст.75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 р. між ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" (постачальник / позивач) та ВАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (покупець / відповідач) укладено договір поставки №1814 (а. с. 11 - 15), за яким постачальник на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується передати (поставити) у власність покупця вугільну продукцію (вугілля); покупець на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти вказане вугілля та оплатити його вартість (п.1.1., п.1.2. договору).

У відповідності до п. 2.1. договору, найменування, загальна кількість вугілля, що належить поставити, його асортимент, розмір кусків, встановлюється сторонами в специфікації. Сторони погоджують, що протягом строку дії даного договору можуть бути підписані інші специфікації на поставку вугілля, які є невід'ємними частинами даного договору.

Строки, порядок та базисні умови поставки вугілля визначені сторонами у розділі 3 договору № 1814.

Відповідно до п. 6.1. договору, базова ціна вугілля і розрахункові норми показників якості вугілля встановлюються сторонами в специфікації і можуть бути змінені сторонами в додаткових угодах до даного договору. Загальна вартість фактично поставленого за даним договором вугілля розраховується по факту поставки вугілля, з врахуванням положень договору.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що розрахунки за вугілля, що поставляється постачальником здійснюються покупцем на умовах попередньої оплати відповідно до виставленого постачальником рахунку. Остаточні взаєморозрахунки сторони здійснюють протягом 10 календарних днів, наступних за датою поставки вугілля, проте, не раніше підписання відповідного акта прийому-передачі вугілля.

За змістом п.10.1. договору, він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами; при належному виконанні сторонами своїх зобов'язань, обумовлених даним договором, датою закінчення строку дії договору є 31.12.2008 р.; у разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань по даному договору, датою закінчення строку дії договору є дата повного та належного виконання сторонами (у відповідності до умов договору) всіх взятих на себе по договору зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснення до позовної заяви від 23.04.2012 р., вих. № 38-ю-2012, позивач за договором №1814 від 01.10.2008 р. за жовтень - грудень 2008 р. поставив відповідачу вугілля на загальну суму 141940,29 грн., а саме, згідно з:

- рахунком №1254 від 31.10.2008 р. поставлено вугільну продукцію кількістю 69 тонн на загальну суму 40 034, 68 грн., про що свідчить рахунок-фактура №1254 від 31.10.08р. та акт приймання-передачі по рахунку №1254 від 31.10.2008 р. (а. с. 21 - 23);

- рахунком №1325 від 30.11.2008 р. поставлено вугільну продукцію в кількості 58 тонн на суму 51 594, 47 грн., про що свідчить рахунок - фактура №1325 від 30.11.2008 р. та акт приймання-передачі (а. с. 24 - 26);

- рахунком №1496 від 31.12.2008 р. поставлено вугільну продукцію кількістю 58 тонн на суму 50 311, 14 грн., про що свідчить рахунок-фактура №1496 від 31.12.08р. та акт приймання-передачі до рахунку №1496 від 31.12.2008 р. (а. с. 27 - 29).

09.01.2009 р. сторонами підписано угоду про залік взаємних вимог (додаток до договору №1814 від 01.10.2008 р.) (а. с. 41), згідно з якою сторони досягли згоди про залік взаємних вимог по двох договорах, а саме:

- заборгованість відповідача перед позивачем по договору №1814 від 01.10.2008 р. за поставлену продукцію на 01.01.2009 р. становить 131940,29 грн.

- заборгованість позивача перед відповідачем по договорах №1835 від 01.10.2008р. та № 2136 від 17.12.2008 р. за поставлену продукцію на 01.01.2009 р. складає 157320,00 грн.

Згідно з п.2. угоди, розмір взаємних вимог по вказаним договорам, які погашаються даною угодою, становить 131940,29 грн.

Таким чином, після зарахування зустрічних вимог, борг відповідача перед позивачем станом на 01.01.2009 р. становив 10000,00 грн. ( 141940,29 - 131940,29).

Із наданих доказів до позовної заяви (а. с. 63 - 73) вбачається, що відповідачем здійснено оплату за поставлену продукцію в розмірі 10000,00 грн. та, крім того, здійснено оплату саме на виконання договору № 1814 від 01.10.2008 р. ще на 50000,00грн. (позивачем сплачена сума в розмірі 50000,00 грн. зарахована як попередня оплата за поставлену вугільну продукцію в лютому 2009 р., про що вказано в поясненні від 23.04.2012 р., вих. № 38-ю-2012), загалом на суму 60 000, 00 грн.

Відповідно до рахунку №146 від 17.02.2009 р. позивачем поставлено відповідачу вугільну продукцію кількістю 62 тонн на суму 54 488, 41 грн., про що свідчить рахунок-фактура №146 від 12.02.2009 р. та акт приймання-передачі до рахунку №146 від 17.02.2009 р. (а. с. 30 - 32).

Таким чином, на даний час загальна сума боргу відповідача перед позивачем за поставлену вугільну продукцію становить 4 488, 41 грн. ( 54 488, 41 - 50000,00).

Крім того, позивачем надано послуги відповідачу за користування вагонами, подачею, прибирання вагонів, згідно рахунків №37 від 31.12.08р. на суму 5814, 17 грн., №29 від 02.12.08р. на суму 5814, 17 грн., №9 від 16.03.2009р. на суму 5842, 15 грн., №31 від 17.12.08р. на суму 6254, 98 грн. разом із актами приймання-передачі виконаних робіт, підписаними сторонами, становить загальну суму 23 725, 47 грн. (а. с. 46 - 55).

У наданій до позовної заяви копії акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2010 р. між сторонами по договору №1814 від 01.102008 р. зазначено, що загальна сума заборгованості на користь позивача становить 28213,88 грн., з яких, 4488,41 грн. - борг за вугільну продукцію та 23725,47 грн. - залізничні послуги (а. с. 62).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

У даному випадку, взаємні грошові зобов"язання сторін в частині 131940,29 грн. припинились шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимог.

Підписання 09.01.2009 р. угоди про залік взаємних вимог, ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" та ВАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" свідчить про волевиявлення сторін на припинення своїх зустрічних зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, враховуючи погашення позивачем грошового зобов'язання перед відповідачем у загальній сумі 191940,29 грн. за поставлений товар, а саме:

- в сумі 131940,29 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, та

- в сумі 60000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, залишок сплачених відповідачу позивачем коштів за договором №1814 від 01.10.2008 р. становить 4488,41 грн. (196428,70 - 191940,29).

Таким чином, позовні вимоги, заявлені у даній справі, щодо стягнення з відповідача 28213,88 грн., з яких, 4488,41 грн. - борг за поставлену вугільну продукцію відповідно до договору поставки №1814 від 01.10.2008 р. та 23725,47 грн. - залізничні послуги є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, відповідно, такими, що підлягають задоволенню господарським судом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідач не подав суду доказів сплати боргу та/або інших доказів у спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (11601, Житомирська область, м. Малин, вул.Огієнка, 55, ідентифікаційний код 30793296) на користь Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" (83001, м. Донецьк, вул.Артема, 63, ідентифікаційний код 33161769):

- 28213,88 грн. заборгованості;

- 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Повне рішення складено 28.05.2012 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" (83001, м. Донецьк, вул. Артема,63) реком. з повідом.

3 - ВАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (11601, Житомирська область,, м. Малин, вул. Івана Огієнка, 55) реком. з повідом.