Рішення № 2432535, 31.10.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 4/412

31.10.08

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми

«Думето»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг-Компані»

про стягнення 375042,01 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: Козлов М.В. –дов.

Від відповідача: не з’явились

В засіданні приймали участь:

Обставини справи :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 269144,11 грн. основного боргу, 45047,39 грн. втрат від інфляції, 27136,50 грн. пені, 6234,73 грн. 3% річних та 27479,28 грн. суму упущеної вигоди, а всього 375042,01 грн. заборгованості, що виникла у зв’язку з невиконанням умов договору № 25-07 від 26.10.2007р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежно виконувались зобов’язання відносно оплати товару за договором поставки № 25-07 від 26.10.2007р.

Відповідач ухвали суду не виконав. Письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2007р. між Товариством з обмеженою відповідністю науково-виробничою фірмою «Думето»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг-Компані»було укладено договір № 25-07.

Відповідно до умов договору (п.1.1.) продавець зобов’язувався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язувався прийняти їх та оплатити на умовах даного договору.

Строк дії договору визначений у п.9.1. з 26.10.07 по 31.12.2007р.

Згідно з п.3.2. договору загальна вартість поставок на моменту підписання орієнтовно складала 200 000 грн. з урахуванням ПДВ.

Додатковими угодами до договору № 25/07 від 26.10.2007р. сторони збільшили орієнтовану суму, на яку позивач зобов’язувався поставити та передати у власність товарів відповідачу.

Відповідно до п.6.1. у випадку не виконання або неналежного виконання своїх обов’язків винна сторона зобов’язана відшкодувати іншій стороні всі понесені збитки в тому числі упущену вигоду.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за прострочку оплати покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 1% від вартості поставленого, але не сплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до специфікації до договору, підписаних та закріплених печатками сторін № 1 від 26.10.2007р., № 2 від 06.11.2007, № 3 від 13.12.2007р., видаткових накладних та довіреностей, позивач виконав прийняті на себе зобов’язання згідно умов договору –в повному обсязі, поставивши та передавши у власність відповідача матеріальних цінностей на суму 277652,68 грн., а відповідач прийняв товар в об’ємі, оговореному сторонами за договором, але оплати його лише частково.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків від 26.06.2008р. за період з 01.01.2008р. по 25.06.2008р., з якого вбачається, що відповідачем була частково сплачена сума заборгованості у розмірі 8008 грн. 57 коп.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар складає 269144,11 грн., і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 6.2. договору у разі невчасної оплати за товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% від вартості поставленого, але не сплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за поставлений Товар, передбачених п. 6.2 Договору поставки № 25-07 від 26 жовтня 2007р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 27136,50 грн.

Крім того, підлягає задоволенню також вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, 3% річних у сумі 45047,39 грн. та 6234,73 грн. індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Вимога позивача про стягнення 27479,28 грн. упущеної вигоди не задовольняється судом, з наступних підстав:

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Стаття ст. 33 ГПК України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом досліджено розрахунок суми упущеної вигоди у вигляді неотриманих депозитних відсотків на загальну суму 27479грн.28коп.. та встановлено, що позивач не надав документів на підставі яких ним була розрахована сума упущеної вигоди у вигляді неотриманих депозитних відсотків

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому протиправні дії відповідачів є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Судом встановлено, що сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання прибутку позивачем в результаті випадкового збігу обставин.

Позивач надав до суду договір №1 про відкриття «Депозитної лінії»»7/2006Д та договори про внесення змін до договору. Розглянувши надані для огляду договори, суд дійшов до висновку, що збитки могли виникнути у позивача не тільки через заборгованість відповідача, а також через заборгованість інших юридичних осіб, позивач не довів, що у випадку одержання від відповідача суми боргу він не направив би її на погашення свого боргу перед іншими особами, а використовував би її в одержанні прибутку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу, пені, індексу інфляції, річних.

Вимога позивача про стягнення упущеної вигоди не задовольняється судом.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -.

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг-Компані»(01003, м. Київ, вул.. Військовий проїзд, 1, код ЄДРПОУ 35143263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Думето»(69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 190/137, код ЄДРПОУ 22157831) 269144 (двісті шістдесят дев’ять тисяч сто сорок чотири) грн. 11 коп. основного боргу; 27136 (двадцять сім тисяч сто тридцять шість) грн.. 50 коп. пені; 45047 (сорок п’ять тисяч сорок сім) грн.. 39 коп. втрати від інфляції та 3 % річних у сумі 6234 (шість тисяч двісті тридцять чотири) грн. 73 коп., 3475 (три тисячі чотириста сімдесят п’ять) грн.. 62 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В частини позову про стягнення упущеної вигоди відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя І.І. Борисенко