Рішення № 2432518, 03.11.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.08 Справа № 28/394/08

Суддя Яцун О.В.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Присадки”, Полтавська область м.Кременчук

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “БІ–НАФТА”, м.Запоріжжя

Суддя О.В. Яцун

Представники:

від позивача: Гавриш М.Д. –представник на підставі довіреності №522 від 03.09.2008р.

від відповідача: Міньков К.В. –представник на підставі довіреності №154 від 31.10.2008р.

22.09.2008р. позивачем заявлені вимоги про стягнення з ТОВ “БІ–НАФТА” 166616грн.59коп. основного боргу на підставі договору поставки №57 від 08.02.05р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.09.2008р. порушено провадження у справі №28/394/08, судове засідання призначено на 03.11.08р.

Ухвалою суду від 20.10.2008р. було відмовлено позивачу в задоволені клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у справі №28/394/08 шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти ТОВ “БІ–НАФТА” в межах ціни позову та судових витрат.

За клопотання представник сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача наполягає на задоволені позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.

Представник відповідача позовні вимоги про стягнення 166616грн.59коп. основного боргу на підставі договору поставки №57 від 08.02.05р. визнає в повному обсязі.

У відповідності до ст.85 ГПК України в судовому засіданні за згодою представників сторін було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Матеріалами справи встановлено:

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

Згідно зі ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать надані до суду документи, 08.02.2005р. між ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Присадки” та ТОВ “БІ-НАФТА” було укладено договір поставки №57, за умовами якого позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу товар, а відповідач (покупець) в свою чергу зобов’язався прийняти та оплатити зазначений товар.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється партіями на підставі погодженої заявки покупця, в якій зазначається найменування та кількість належного до поставки товару.

Пунктом 4.2 договору сторони узгодили, що за вимогою покупця відвантаження може бути виконане автомобільним транспортом постачальника на умовах СРТ у відповідності до правил Інкотермс в редакції 2000р. Витрати по перевезенню товара автомобільним транспортом постачальника, призначеного постачальником, за винятком витрат по перевезенню товару автоцистерною постачальника, покупець несе по окремо виставленому рахунку, як відшкодування витрат по авто послугам.

Відповідно до п.3.1 договору у випадку поставки товару в бочках в ціну на товар включається вартість послуг по наливу в бочки. У випадку поставки товару автоцистернами постачальника в ціну включається вартість авто послуг.

Відповідно до п.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку нафтопродуктів в асортименті та були наданні авто послуги на загальну суму 180144грн.81грн. про що свідчать накладні №465 від 11.07.2005р., №1494 від 22.07.2005р., №1496 від 22.07.2005р., №492 від 22.07.2005р. №493 від 22.07.2005р., №1744 від 31.08.2005р.. №1745 від 31.0.2005р., №606 від 31.08.2005р., №607 від 31.08.2005р., №20 від 31.08.2005р., №640 від 12.09.2005р., товарно-транспортні накладні №103136 від 31.08.2005р., накладні №1826 від 12.09.2005р., №1827 від 12.09.2005р., товарно-транспортна накладна №103146 12.09.2005р.

Відповідно до п.3.2 договору протягом 30(тридцяти) календарних днів з момента поставки Товара покупець здійснює оплату за товар на підставі рахунку-фактури постачальника.

Однак, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив, сплатив лише 13528грн.22коп., чим порушив умови договору.

Таким чином, в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору сума заборгованості за договором складає 166616грн.59коп.

Нормами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Факт наявності заборгованості у розмірі 166616грн.59коп. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити поставлений товар не припинено.

Крім того, суд звертає увагу, що у відповідності до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 166616грн.59коп. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відносяться на відповідача. оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, ст.526 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БІ-НАФТА” (юр.адреса:69059, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Радгоспна, буд.30, кв.31; поштова адреса: 69050, м.Запоріжжя, вул. Східна. 1, р/р 26004070000025 в Запорізькій філій АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313816, код ЄДРПОУ 30323829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Присадки” (39610, Полтавська область, м.Кременчук, вул. Свіштовська, 11, р/р 26008050000737 у Кременчуцькій філії АК “Індустріалбанк”, МФО 331304, код ЄДРПОУ 13932946) 166616(сто шістдесят шість тисяч шістсот шістнадцять)грн.59коп. заборгованості, 1666(одна тисяча шістсот шістдесят шість)грн.17коп. державного мита та 118(сто вісімнадцять)грн..00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 10 листопада 2008р.