Рішення № 2432465, 19.11.2008, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2008 р.

Справа № 17-26/67-08-2320

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма МЖК –Сервіс”;

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Холдингова компанія „Краян”;

про стягнення 18 750 грн.

Суддя Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача: не з’явився;

від відповідачів: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ВАТ „Холдингова компанія „Краян” штрафні санкції в сумі 18 750 грн. за порушення умов укладеного між ними договору №19/12/07 від 19.12.2007р.

Відповідач в судове засідання призначене по справі з’явився, надав відзив на позов в якому заявлені позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві та доданих до нього уточнень.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

19.12.2007р. між ВАТ „Холдингова компанія „Краян” (надалі відповідач) та ТОВ „МЖК-Сервіс” (надалі позивач) укладено договір №19/12/07, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався продати (передати у власність) позивачу, а позивач зобов’язався провести оплату і прийняти у власність продукцію виробничо-технічного призначення:

- новий кран КС-557Кр, 2008 року випуску, вантажопідйомністю 30 тон, з телескопічною стрілою довжиною 27.0 м. і подовжувачем стріли 87 метрів, на базі шасі моделі КрАЗ –650530000400-02, у кількості однієї штуки.

У відповідності до розділу 2 укладеного договору, загальна вартість договору становить 1250 00000 грн., з урахуванням 20% ПДВ.

Так на виконання п. 2.2.1 Договору позивач зобов’язався перерахувати на користь відповідача передплату у розмірі 70% вартості товару, а 30% від загальної вартості, на протязі 3 банківських днів з моменту письмового повідомлення відповідачем позивача про готовність крану до завантаження.

Пунктом 3.3 Договору сторонами було встановлено строк поставки товару, який складає 75 календарних днів, з моменту здійснення позивачем 70% передплати, з правом дострокової поставки.

На виконання умов укладеного Договору позивачем на користь відповідача було проплачено 70% вартості товару в сумі 875 000,00 грн. частинами:

- 300 000 грн. –платіжне доручення №161 від 20.12.2007р.;

- 275 000 грн. –платіжне доручення №162 від 21.12.2007р.;

- 300 000 грн. –платіжне доручення №163 від 24.12.2007р.

Останні 30% вартості крану позивачем було сплачені також частинами, а саме:

- 300 000 грн. –платіжне доручення №97 від 29.01.2008р.;

- 75 000 грн. –платіжне доручення №500 від 31.03.2008р.

В свою чергу відповідач 27.03.2008р. на адресу позивача направив листа, в якому повідомив останнього, що товар, який є предметом укладеного між сторонами по справі буде готовий до відвантаження 04.04.2008р.

03.04.2008р. ВАТ „ХК „Краян” повідомило позивача, що кран буде готовий до відвантаження 08.04.2008р., у зв’язку з цим, просить направити представника з паспортом та довіреністю за отриманням товару.

07.04.2008р. відповідач здійснив фактичну передачу позивачу товару, який обумовлений в укладеному між сторонами по справі Договору, про що свідчить накладна на відпуск та відвантаження готових виробів №11 від 07.04.2008р.

11.04.2008р. позивачем на адресу відповідача направлена письмова претензія про сплату штрафних санкцій в сумі 18 750 грн., у зв’язку з порушенням строків поставки товару визначеному у договорі №19/12/07 від 19.12.2007р., оскільки

Відповідач зазначену претензію отримав 21.04.2008р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке позивачем додано до позовної заяви.

Однак відповідач вимоги викладені у надісланій йому претензії від 11.04.2008р. про сплату пені у розмірі 18 750 грн. не виконав.

Зазначені обставини спонукали ТОВ „Фірма МЖК –Сервіс” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою (від 09.06.2008р. вхід.№3292), в якій просить суд стягнути з ВАТ „ХК „Краян” 18 750 грн. –пені за прострочку передачі товару по укладеному між ними договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Никифорчук М.І.) від 11.06.2008р. порушено провадження у справі №26/67-08-2320 за позовом ТОВ „Фірма „МЖК-Сервіс” до ВАТ „Холдингова компанія „Краян” про стягнення 18750 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.07.2008р. (суддя Никифорчук М.І.) позов ТОВ „Фірма „МЖК-Сервіс” до ВАТ „ХК «Краян»про стягнення 18750 грн., на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, залишено без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2008р., ухвалу господарського суду Одеської області від 28.07.2008р. по справі №26/67-08-2320 –скасовано, справу направлено до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2008р. (суддя Зуєва Л.Є.) справу №26/67-08-2320 прийнято до провадження та справі присвоєно №17-26/67-08-2320.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовЧязання не допускається.

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 ЦК України.

Проаналізувавши умови укладеного договору, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами по справі договір по своїй юридичній природі являється договором купівлі-продажу внаслідок чого до спірних правовідносин слід застосувати положення, що регулюють правовідносини саме в аспекті пов’язаних з купівлею-продажем товарів.

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що позивачем взяті на себе зобов’язання по укладеному договору були виконані у повному обсязі, а саме ним на користь відповідача у справі було здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 1 250 000 грн., та у строки передбачені умовами договору.

Згідно п. 3.3 укладеного договору, строк поставки карну становить 75 календарних днів, з моменту здійснення 70% передплати покупцем вартості товару.

У відповідності до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що 24.12.2007р. позивач повністю перерахував відповідачу 70% вартості товару, що підтверджується: платіжним дорученням №161 від 20.12.2007р. на суму 300 000 грн.; платіжним дорученням №162 від 21.12.2007р. на суму 275 000грн.; платіжним дорученням №163 від 24.12.2007р. на суму 300 000 грн. та в подальшому сплатив ще 30% вартості за придбаний ним кран, що становлять 375 000 грн., чим викона взяті на себе зобов’язання у повному обсязі.

У відповідності до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня відповідної календарної дати або настання події, з якої пов’язано його початок.

Приймаючи до уваги, умови п.3.3 укладеного договору та вимоги ст. 253 ЦК України, кінцевий строк поставки товару за укладених Договором №19/12/07 від 19.12.2007р. випав на 09.03.2008р.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у свою чергу не належним чином виконав умови укладеного Договору в частині своєчасної поставки підйомного крану позивачу та як вбачається з накладної від 07.04.2008р. №11 про відпуск та відвантаження готових виробів, яка наявна в матеріалах справи, позивач отримав вантажний кран лише 07.04.2008р.

Враховуючи ті обставини, що позивач повинен був отримати вищевказаний кран 09.03.2008р., а фактично отримав його 07.04.2008р., суд дійшов висновку, що кількість днів прострочки по поставці підйомного карну по укладеному між сторонами по справі Договору склала 28 календарних днів, тобто штрафні санкції за неналежне виконання умов договору повинні нараховуватися з 10.03.2008р. по 06.04.2008р. (включно).

У відповідності до п. 5.1 укладеного договору, у разі прострочки поставки крану продавець сплачує на вимогу покупця пеню у розмірі 0,05% від загальної вартості Договору за кожен день прострочки, але не більше ніж 3% від загальної суми Договору.

У відповідності до п. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, враховуючи те, що сума договору становить 1250 000 грн., розмір пені встановлений 0,05%, кількість прострочених днів складає 28, суд доходить до висновку, що відповідач на користь позивач повинен сплатити 17 500 грн., з огляду на наступне: 1 250 000 грн. * 0,05%*28=17500 грн.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги вимоги ст. 253 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ „Фірма „МЖК-Сервіс” про стягнення з ВАТ „ХК „Краян” пені у розмірі 18750грн., підлягають частковому задоволенню та з відповідача по справі слід стягнути 17 500 грн. –пені.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.11, 204, 253, 526, 525, 549, 599, 629, 655, 663 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ „Фірма „МЖК-Сервіс” підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Холдингова компанія „Краян” /65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2, код ЄДРПОУ 05769299/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „МЖК-Сервіс” /14014, м. Чернігів, вул.. Щорса, 57Д, код ЄДРПОУ 14239928/ 17 500 грн. 00 коп. /сімнадцять тисяч п’ятсот грн. 00 коп./ - пені; 175 грн. 00 коп. /сто сімдесят п’ять грн. 00 коп./ - державного мита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Зуєва Л.Є.