Постанова № 24323646, 17.05.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року справа № 2а/0570/23420/2011

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,

секретар судового засідання Солодько О.І.,

з участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

з участю представника відповідача Шевченка Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року у справі №2а/0570/32420/2011 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року задоволений позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі за текстом Шахтарської ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: скасоване податкове повідомлення рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000781743-301 від 03.11.2011 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість вітчизняних товарів у розмірі 291251,25 грн. та скасоване податкове повідомлення рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000771743-302 від 03.11.2011 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 150250,00 грн.

Відповідачем на постанову суду подано апеляційну скаргу, яка обґрунтована невідповідністю висновків суду обставинам справи, просив постанову суду скасувати, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема вказав, що судом частково скасовано податкове-повідомлення рішення про визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб, але не вказав підстави для часткового скасування.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги і надав пояснення, аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

В судовому засіданні позивач та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважали їх неспроможними, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебуває на податковому обліку в Шахтарській ОДПІ з 24.05.2002 року, є платником податку на додану вартість, відповідно до довідки про включення до ЄДРПОУ видами діяльності за КВЕД позивача є оптова торгівля паливом.

Шахтарською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи підприємця ОСОБА_2 з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року до 31.12.2010 року та податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складений акт № 1306/17111-1/НОМЕР_1 від 21.10.2011 року (далі - акт перевірки)..

Зазначеним актом перевірки були встановлені наступні порушення:

-пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 6.1 ст. 6, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1, п. 7.5 пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями (чинний у перевіряємий період), які кореспондуються з нормами Податкового кодексу України: п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, у результаті чого занижено податок на додану вартість, за грудень 2010 року на суму 233001,00 грн.;

- ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів Уукраїни «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992 року, зі змінами та доповненнями, п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року, пп. 7.1 ст. 7, пп. Б п. 20.2 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, додатку 7 до «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» із змінами та доповненнями, затвердженою наказом ДПА України від 21.04.1993 року № 12, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року № 64 (внесені зміни наказом ДПА від 16.07.2003 року № 352, зареєстрованого Мін`юстом України 08.08.2003 року за № 701/802) та визначеного у листі ДПА України від 05.11.1997 року № 17-011/10-8886) (чинний у податковому перевіряємому періоді). Зазначені норми кореспондуються з нормами Податкового Кодексу України: п. 177.2, п. 177.5 ст. 177, п. 176.1 ст. 176 у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 рік в сумі 155250,00 грн.;

17.10.2011 року відповідач відправив позивачеві запрошення за № 6231/10/17-113 з питання підписання акту документальної позапланової невиїзної перевірки та у зв'язку з неявкою позивача був складений акт від 24.10.2011 року за № 55/17-111-1/НОМЕР_1 про неможливість вручення акту документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства, копія якого відправлена поштою на адресу позивача

На підставах, визначених в акті перевірки податковим органом 03.11.2011 року були винесені податкові повідомлення рішення:: № 0000771743-302, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності на суму 155250,00 грн. та податкове повідомлення рішення за № 0000781743, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 291251,25 грн. (за основним платежем на суму 233001,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 58250,25 грн.)

Позивач оскаржив прийняті податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області про результати розгляду скарги від 02.12.2011 року № 22071/10/25-213-2 спірні податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Із змісту акту перевірки та матеріалів справи встановлено, що позивач уклав договір № 1/5 від 25.05.2010 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донрозробка», за умовами якого ТОВ «Донрозробка» (продавець) зобов'язується передати товар (вугілля) у власність ФОП ОСОБА_2 (покупця), а покупець зобов'язується сплатити та прийняти товар у якості та асортименті відповідно специфікації, в строки та на умовах, встановлених договором. Згідно умов договору, ціна товару узгоджується сторонами та зазначається у специфікації (п.2.1 договору), строки та об'єми поставки, а також реквізити вантажоотримувачів зазначаються у погоджених сторонами заявках (п. 3.1 договору), кожна партія товару повинна бути відвантажена відповідно до специфікації (п. 3.3 договору), до кожної партії товару повинна бути надана продавцем накладна, рахунок-фактура, податкова накладна та документ, що підтверджує якість товару (п. 3.4 договору) та розвантаження товару та інші витрати, повязані з розвантаженням виконуються за рахунок покупця (п. 4.7 договору).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Донрозробка» є посередником при реалізації вугільної продукції позивачу, постачальником вугільної продукції є ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» та ТОВ «Спільне інвестування».

Відповідно до специфікації за № 1 (додаток до договору № 1/5 від 25.05.2010 року) продавець - ТОВ «Донрозробка» у травні 2010 року зобов'язується передати вугілля марки «АШ» у кількості 1900 тон (+/- 10%) за ціною 210,00 грн. за тону з урахуванням ПДВ у розмірі 20%, відвантаження вугільного концентрату виконується самовизовом зі складу продавця, відповідно до специфікації № 5 від 01.12.2010 року (додаток до договору № 1/5 від 25.05.2010 року) продавець у грудні 2010 року зобов'язується передати вугілля марки «Т» у кількості 2600 тон (+/- 10%) за ціною 535,00 грн. за тону з урахуванням ПДВ у розмірі 20%, відвантаження вугільного концентрату виконується самовизовом зі складу продавця.

На виконання умов вказаного договору продавцем товару були видані податкові накладні від 10.12.2010 року за № 50 на суму 187516,10 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31252,68 грн., від 15.12.2010 року за № 56 на суму 185643,61 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30940,60 грн., від 16.12.2010 року № 57 на суму 186713,60 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31118,93 грн., від 16.12.2010 року № 58 на суму 186713,60 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31118,93 грн., від 19.12.2010 року № 60 на суму 185108,62 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30851,44 грн., від 20.12.2010 року на суму 184573,62 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30762,27 грн., від 20.12.2010 року № 62 на суму 185643,61 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30940,60 грн., від 27.12.2010 року № 69 на суму 96090,64 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 16015,11 грн., рахунки фактури за № 50 від 10.12.2010 року на суму 187516,10 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31252,68 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 350,500 тон за ціною 445,83 грн. за тону), за № 56 від 15.12.2010 року на суму 185643,61 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30940,60 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 347,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), за № 57 від 16.12.2010 року на суму 186713,60 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31118,93 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 349,00 тон за ціною 445,83 грн.), за № 58 від 16.12.2010 року на суму 186713,60 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31118,93 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 349,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), за № 60 від 19.12.2010 року на суму 185108,62 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30851,44 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 346,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), за № 61 від 20.12.2010 року на суму 184573,62 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30762,27 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 345.00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), за № 62 від 20.12.2010 року на суму 185643,61 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30940,60 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 347,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), за № 69 від 27.12.2010 року на суму 96090,64 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 16015,11 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 179,610 тон за ціною 445,83 грн. за тону) та складені акти приймання передачі вугільної продукції від 10.12.2010 року на суму 187516,10 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31252,68 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 350,500 тон за ціною 445,83 грн.), від 15.12.2010 року на суму 185643,61 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30940,60 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 347,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), від 16.12.2010 року на суму 186713,60 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31118,93 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 349,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), від 16.12.2010 року на суму 186713,60 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 349,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), від 19.12.2010 року на суму 185108,62 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30851,44 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 346,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), від 20.12.2010 року на суму 184573,62 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30762,27 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 345,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), від 20.12.2010 року на суму 185643,61 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30940,60 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 347,00 тон за ціною 445,83 грн. за тону), від 27.12.2010 року на суму 96090,64 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 16015,11 грн. (вугілля марки «Т» у кількості 179,610 тон за ціною 445,83 грн. за тону).

Виписки банку від 13.12.2011 року, 17.12.2010 року, 22.12.2010 року, 27.12.2010 року підтверджують перерахування коштів на рахунок ТОВ «Донрозробка».

Податкові накладні відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних фізичної особи підприємця ОСОБА_2за грудень 2010 року та в декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року за № НОМЕР_3 від 15.01.2011 року.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що позивачем до перевірки не було надано жодних документів, які підтверджують транспортування вугілля, а саме товарно-транспортних накладних (або інших документів, які підтверджують фактичне отримання, транспортування, навантаження, розвантаження), договори на перевезення вугілля, документи, які підтверджують зберігання, оприбуткування отриманого вугілля, документи складського обліку; сертифікат якості на вугілля видані лабораторією виробника, дорожні листи вантажного автомобіля. А також те, що до перевірки також не було надано документального підтвердження щодо транспортування (перевезення) товару: договори перевезення, транспортування (товарно-транспортні накладні, тощо), чиїм транспортом перевозився товар та не зазначено хто здійснював розвантаження вугілля і яким є розмір витрат пов'язаний з транспортуванням товару.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Відповідно до вказаних правил товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, при чому відповідно до п. 11.2 Правил являлась бланком суворої звітності. Тобто, до початку 2006 року бланки товарно-транспортної накладної визначались як бланки суворої звітності, оскільки така вимога містилась у спільному Наказі Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України от 07.08.96 № 228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи".

24 лютого 2006 року Державний комітет України з питання регуляторної політики та підприємництва прийняв рішення № 27 "Про необхідність усунення порушень Державним комітетом статистики України, Міністерством транспорту та звязку України принципів державної регуляторної політики згідно вимогам Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV "Про основи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", у якому було запропоновано скасувати норми щодо віднесення товарно-транспортної накладної до бланку суворої звітності, як таку, що не відповідає принципам державної регуляторної політики та таку, що призводить до здійснення перешкод у здійсненні господарської діяльності у сфері вантажоперевезень автомобільним транспортом. Отже, на підставі даного рішення Інструкція була виключена з Державного реєстру нормативно-правових актів 31 травня 2006 року відповідно висновку Міністерства юстиції України от 15.05.2006 г. N 10/68, а в Правила перевозки були внесені зміни відповідно наказу Мінтрансу України від 22.05.2006 г. № 493 - пункт 11.2 був виключений.

Таким чином було скасовано вимогу відносно визначення товарно-транспортної накладної у якості бланку суворої звітності та жодних інших змін до вищезазначених нормативно-правових актів або інших нормативно-правових документів відносно необхідності застосування товарно-транспортної накладної не вносилось.

З огляду на викладене висновок податкового органу про непідтвердженість факту отримання товару за відсутністю у позивача товарно-транспортних накладних не узгоджується з вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилковість обґрунтування своєї позції Шахтарською ОДПІ на наказ Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», оскільки він не зареєстрований Міністерством юстиції України, та як слідство не має сили нормативно-правового акту.

Документами, які підтверджують фактичне отримання товару позивачем є акти приймання передачі вугільної продукції від 10.12.2010 року на суму 187516,10 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31252,68 грн., від 15.12.2010 року на суму 185643,61 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30940,60 грн., від 16.12.2010 року на суму 186713,60 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 31118,93 грн., від 16.12.2010 року на суму 186713,60 грн., від 19.12.2010 року на суму 185108,62 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30851,44 грн., від 20.12.2010 року на суму 184573,62 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30762,27 грн., від 20.12.2010 року на суму 185643,61 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 30940,60 грн., від 27.12.2010 року на суму 96090,64 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 16015,11 грн., що були складені позивачем та його контрагентом ТОВ «Донрозробка» під час вугілля за договором № 1/5 від 25.05.2010 року. І це спростовує доводи податкового органу щодо відсутності інших документів на підтвердження отримання товару позивачем.

Згідно підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон №168). податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При чому пп.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Підпунктом 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Посилаючись на відсутність доказів фактичного отримання товару позивачем від ТОВ «Донрозробка» за договором № 1/5 від 25.05.2010 року, відповідач зазначив, що податкові накладні, акти приймання передачі вугільної продукції та рахунки фактури не відповідають істотним умовам самого договору, у зв'язку з тим, що специфікація № 1 від 25.05.2010 року є невід'ємною частиною договору, у якій вказано іншу марку вугілля, іншу кількість та іншу ціну, у зв'язку з чим зроблений висновок про перерахування коштів позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Донрозробка» за неналежним призначенням.

Крім того, актом перевірки та при розгляді справи в суді першої інстанції встановлено, що відділом податкової міліції Шахтарської ОДПІ були опитані та надані письмові пояснення керівника ТОВ «Донрозробка» ОСОБА_6, який пояснив, що сертифікати якості на вугільну продукцію їм не надавались, сам ОСОБА_2 вугільну продукцію на свій проммайданчик перевозив вантажним автомобілем марки «Камаз».

Зазначене підтвердив у судовому засіданні і сам позивач, проте податковий орган посилався на той факт, що у позивача відсутні наймані працівники, транспортні засоби, основні фонди та не надано до перевірки жодних договорів з фізичними або юридичними особами на перевезення вугілля, актів виконаних робіт на надання послуг по завантаженню та розвантаженню автомобілю, що в свою чергу на думку Шахтарської ОДПІ спростовує показання контрагента позивача. Дані висновки також полягли в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень від 03.11.2011 року № 0000781743-301 та № 0000771743-302.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем при прийнятті спірних податкових повідомлень рішень від 03.11.2011 року безпідставно не було враховано наданих позивачем до заперечень на акт перевірки документів: специфікації від 01.12.2010 року за № 5 та довіреності від 25.05.2010 року щодо розпорядження та користування автомобілем Камаз 6520 НОМЕР_4, тобто дії Шахтарської ОДПІ не відповідають нормам абзацу 2 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України (під час дії якого була проведена перевірка), яким передбачено, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

При чому відповідно до абзацу 2 п. 44. 7 ст. 44 Податкового Кодексу України, протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Встановлено, що зазначені документи відповідачем були отримані 27.10.2011 року.

Відповідно до специфікації № 5 від 01.12.2010 року (додаток до договору № 1/5 від 25.05.2010 року), що не була врахована податковим органом, продавець у грудні 2010 року зобов'язувався передати вугілля марки «Т» у кількості 2600 тон (+/- 10%) за ціною 535,00 грн. за тону з урахуванням ПДВ у розмірі 20%. Зазначена специфікація повністю відповідає умовам договору, відповідно до яких є його невід'ємною частиною, а також наданим актам приймання передачі продукції та рахункам фактурам та сумам, що сплачені за товар відповідно до виписок по рахункам банку.

Крім того, відповідно до п. 2 Специфікації від 01.12.2010 року за № 5 відвантаження вугільного концентрату виконується самовизовом зі складу продавця.

Отже, слід зазначити що такий самовивоз вугілля, здійснювався на підставі довіреності від 25.05.2010 на розпорядження та користування вантажним автотранспортом, а саме автомобілем Камаз 6520 за № НОМЕР_4, на якому позивачем відбувалося перевезення вугілля на свій проммайданчик, що підтверджується договором тимчасового користування нежитлового приміщення по вулиці Брестська б/н у м. Шахтарську, поясненнями позивача та поясненнями керівника ТОВ «Донрозробка» ОСОБА_6, що відображено в акті перевірки та в свою чергу спростовує посилання податкового органу на відсутність у позивача транспортних засобів та основних фондів.

В рішенні Державної податкової адміністрації України від 02.12.2011 року за №2207/10/25-213-2 про результати розгляду скарги позивача зазначено, що Шахтарською ОДПІ були направлені запити до ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.03.2011 року за № 288/7/17-113 та № 627/7/23-113 про проведення зустрічної звірки щодо підтвердження отриманих від підприємця ОСОБА_2 відомостей стосовно відносин з ТОВ «Спільне інвестування» та ТОВ «Бізнес стандарт Універсал» та від 04.05.2011 року № 488/7/15-213 щодо відображення правових відносин ТОВ «Донрозробка» з ТОВ «Спільне інвестування» за грудень 2010 року. За відповідями ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.04.2011 року № 10226/7/23-1110, від 23.06.2011 року № 22191/7/23-1110 отримано акт про неможливість проведення перевірки ТОВ «Спільне інвестування» у зв'язку з тим, що підприємство має стан платника 32 фактична адреса не встановлена , юридична адреса масової реєстрації. Згідно декларації на прибуток за 2010 рік від 09.02.2011 року № 725990 (визнана недійсною) амортизаційні відрахування відсутні, додаток К/1 не надався, основні фонди відсутні та згідно розрахунку комунального податку за 4 квартал 2010 року від 09.02.2011 року № 724643 працівники відсутні.

В спірному акті перевірки відповідач також посилається на акт перевірки Шахтарської ОДПІ від 29.07.2011 року за № 719/23-1/31362083 про результати документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Донрозробка» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Спільне інвестування» за період грудень 2010 року, в якому зазначено, що у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки ТОВ «Спільне інвестування» не має змоги встановити виробника вугілля в подальшому поставленого ТОВ «Донрозробка».

На підставі зазначених доводів податковим органом було зроблено висновок про спрямованість діяльності ТОВ «Спільне інвестування» на здійснення операцій з метою штучного формування податкового кредиту за відсутності реального товарного характеру.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо спростування доводів апелянта про нікчемність укладених угод.

Частина перша, п'ята ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається та відповідно до частини першої вказаної статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм діє підстави для висновку, що законодавством, що діяло на час вчинення правочинів не передбачалась відповідальність суб'єкта господарювання за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань (в даному випадку у третій ланці ланцюга постачання - ТОВ «Спільне інвестування») та не покладався обов'язок з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету, знаходження або незнаходження їх за юридичною адресою та наявність або відсутність у них основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, що також підтверджується Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (чинного на період, за який проводилась перевірка) і яким визначено, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

Отже обставина незнаходження за юридичною адресою ТОВ «Спільне інвестування» на час проведення перевірки вказує саме на факт неможливості підтвердження формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, на який і посилається відповідач, а не на дійснення фінансово-господарської діяльності за межами правового поля, тобто без наміру створення правових наслідків, оскільки первинні документи (в тому числі і походження товару) не були досліджені та не співставлені в розрізі контрагентів, що не дає можливості податковому органу достеменно підтвердити свої припущення щодо фактів порушення, оскільки нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок за всім ланцюгом до кінцевого виробника.

Позивач не міг передбачити та відповідати за подальше знаходження контрагентів продавця ТОВ «Донрозробка» за юридичною адресою, у зв'язку з чим негативні наслідки, що виникли, жодним чином не можуть впливати на позивача.

Шахтарська ОДПІ повідомила, що валові витрати, відображені у деклараціях про одержані доходи за 2010 рік склали 6025448,00 грн., при чому за даними планової виїзної перевірки з урахуванням рішення про результати розгляду скарги ДПА у Донецькій області № 11294/10/25-213-2 від 17.06.2011 року валові витрати склали 4627656,32 грн., а за даними перевірки валові витрати позивача ОСОБА_2 склали 3376823,00 грн. Розбіжність в сумі 2648625,00 грн. встановлено за рахунок безпідставного включення до складу валових витрат сум за придбаний товар (вугілля), зокрема, від ТОВ «Донрозробка» в сумі 1035000,00 грн.

Згідно ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» за № 13-92 від 26.12.1992 року (чинний в період, що перевірявся) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Декрету, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рiк або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Підпунктом 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті., при чому пп. «б» п. 20.2 ст. 20 визначено, що фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону є такі особи при порушенні правил сплати податку з чистого річного оподатковуваного доходу платника податку - такий платник податку.

Факт отримання вугілля від ТОВ «Донрозробка» також підтверджується подальшим здійсненням господарської діяльності та отриманням прибутку з постачання та продажу вугілля з контрагентом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-інвестиційна компанія «Сімех» за договором № 14У від 14.09.2010 року, що підтверджується виданими позивачем податковими накладними за № 76 від 15.12.2010 року, за № 77 від 17.12.2010 року, № 78 від 20.12.2010 року, видатковими накладними № 29 від 15.12.2010 року, № 30 від 16.12.2010 року, № 31 від 19.12.2010 року, № 32 від 20.12.2010 року, квитанціями про приймання вантажу та виписками з банківського рахунку.

Частинами першою та другою Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України. В судовому засіданні було підтверджено документально факт отримання вугілля та його наявність за ланцюгом ТОВ «Спільне інвестування» - ТОВ «Донрозробка» - фізична особа ОСОБА_2, тому висновок податкового органу про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту у грудні 2010 року суми ПДВ у розмірі 233001,00 грн., включення до складу валових витрат суми 1035000,00 грн. та відсутність права на формування валових витрат є необгрунтьованим.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо неравомірності дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, але при цьому, як було встановлено в ході апеляційного розгляду справи і не заперечувалося предстаником відповідача, дійшовши в обґрунтуванні висновків суду про повне їх скасування допустив помилку в резолютивній частині постанови при визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб і помилково вказав суму «150250,0грн.» замість «155250,0грн

З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що спірні правовідносини за суттю вирішені правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив правильне судове рішення, але допустив помилку в резолютивній частині постанови при визначення суми податкового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб, внаслідок чого резолютивна частина постанови суду підлягає зміні з внесенням виправлень в розмір суми податкового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб.

Постанова виготовлена в повному обсязі 17 травня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.2, ст. 201, ст. 205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2012 року у справі №2а/0570/32420/2011 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкових повідомлень-рішень змінити.

В третьому абзаці резолютивної частини постанови суму податкового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб - «150250,0грн.» замінити на «155250,0грн.».

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В. Карпушова