Рішення № 24322221, 15.05.2012, Жданівський міський суд Донецької області

Справа № 0518/1268/2012

Провадження № 2/0518/115/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року Жданівській міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді: Шеїної Л.Д.

при секретарі: Безкоровайній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жданівського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання,

встановив:

22.03.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання у розмірі 25000 грн.

В обгрунтування свого позову ОСОБА_1 посилається на наступні підстави: так, він має 39 років 4 місяця стажу роботи в шкідливих умовах на підприємствах вугільної промисловості, з них 8 років 3 місяця на шахті «Жданівська»в якості електрослюсаря підземного.

При виконанні трудових обов'язків у якості електрослюсаря підземного на енергомеханічній дільниці шахти Жданівська проводив профілактичний, текучий ремонт обладнання, монтаж, демонтаж обладнання, системи водообризгування і стислого повітря в шахті; заміну непригодних кабелів, забезпечення безперебійної роботи автоматичних установок і обладнання, капітальний ремонт електрообладнання і його блоків, приймав участь у доставці запасних частин,обладнання на дільниці. Під час аварійної ситуації виконував роботи по ліквідації несправності електрообладнання. Виконував роботи в шкідливих умовах: запиленість повітря робочої зони 42-76 мг\мЗ. загазованість Si02, не благодійний мікроклімат, які часто призводять до погіршення стану здоров'я, в 2005 році у нього було виявлене професійне захворювання - антрако-сілікатоз. інтерстиційна форма 1/1, t/t, легеня недостатність другого ступеню, захворювання професійне первинне.

Згідно висновку МСЕК від 05.04.2005 р. йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності 50 % та визнано інвалідом 2 групи безстроково, у зв'язку з професійним захворюванням.

Згідно актів розслідування професійних захворювань, які проводились посадовими особами різних установ, в тому числі і санітарио-епідеміолопчною станцією з місті Єнакієве, причиною його професійних захворювань є наявність шкідливих умов праці у роботодавців: тривала праця в умовах впливу шкідливих факторів виробництва - виробничого пилу.

На даний час перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Жданівка Донецької області, щомісячно отримує страхові виплати.

Вважає, що ушкодженням здоров'я йому заподіяна і моральна шкода, яка полягає в тому, що на все останнє життя він втратив 50% працездатності, це ушкодження здоров'я постійно спричиняє йому біль в грудній клітці, виникає слабкість, позбавляє його можливості піднімати будь-які вагомі речі, безсоння в нічний час та інші неприємності у щоденному житті, а відчуття того, що це ушкодження заподіяне назавжди, та він вже ніколи за станом здоров'я не буде фізично-повноцінною людиною, постійно викликає в нього моральні страждання і переживання. Тому і просить стягнути з відповідача на його користь 25000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Позивач в судовому засіданні свій позов підтримав та просив його задовольнити, пославшись на ті ж обставини які виклав у позовній заяві.

Представник відповідача - Відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області, проти позову заперечував, так як, на думку відповідача, на теперішній час не існує норми матеріального закону, на підставі якого можливе стягнення моральної шкоди, оскільки п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" призупинено дію на 2006 рік абзацу 4 ст. 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей), п.п. Е, п. 1 ч.1 ст. 21, частини 3 сг. 28 та ч. З ет. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності".

Відповідно до Закону України "Про внесення змін " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності" від 27.02.2007р. ст.. ст.. 1,5,9,10 Фонд звільнений від обов'язку відшкодування моральної шкоди, як страхових витрат.

Крім того, згідно з підпунктом 2 пункту 44 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-УІ, який набрав чинності з 01.01.2008 р. "...у Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у пункті 3 розділу XI "Прикінцеві положення" після абзацу третього доповнено новим абзацом такого змісту: "відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві моральної (немайнової) шкоди

застрахованним і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року".

Виходячи з положень п.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили втрату працездатності" передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві проводить виплату грошових сум за моральну шкоду при наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому по представленню відповідного висновку медичних органів.

Такий медичний висновок щодо наявності моральної шкоди у позивача ОСОБА_1, відсутній.

А відтак, позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступні фактичні обставини:

З акту розслідування хронічного професійного захворювання за № 31 від 16.02.2005 року вбачається, що ОСОБА_1 під час виконання трудових обов*язків отримав професійне захворювання. ( а.с. 18).

За висновком МСЕК від 05 квітня 2005 року, ОСОБА_1 визнаний таким, що стійко втратив 50% професійної працездатності первинно за професійним захворюванням, визнано інвалідом 2 групи безстроково (а.с 19-20).

За висновком ЛЕК ДОКЛП виявлене у ОСОБА_1 захворювання є професійним (а.с. 13). Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 26.05.2004 року (а.с. 11) професійне захворювання виникло через недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля та тривалою роботою в умовах дії шкідливих чинників виробництва: виробничій пил, несприятливий мікроклімат.

Умови праці ОСОБА_1 викладені в санітарно-гігієнічній характеристиці, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працює у шкідливих умовах, має контакт з вугільною та природньою пилю, піддавався дії запиленості рудничного повітря до 40%-50% зміни від 42 до 76 мг/м3 (а.с. 12).

Відповідно до встановлених фактичних обставин, суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності при виконанні трудових обов'язків.

З обставин справи вбачається, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем - відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в місті Жданівка, є правовідносинами з приводу відшкодування моральної шкоди.

При розгляді справи слід керуватися нормами матеріального права, які викладено у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності.»№1105-ХІУ від 23 вересня 1999 року, введенного в дію з 01.04.2001р. у редакції чинній на момент виникнення правовідносин.

Відповідно до вимог, які викладено у п.п. «е»п.1 ч.1 ст.21, ст.28 названого Закону, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Відповідно до вимог, які викладено у ч.3 ст.34 названого Закона, сума страхової виплати у відшкодування моральної (немайнової) шкоди не може перевищувати 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності ОСОБА_1 на думку суду, доведено, дослідженими письмовими доказами по справі: копією трудової книжки, актом про розслідування хронічного профзахворювання, довідкою МСЕК, витягами з історії хвороби та амбулаторної карти позивача (а.с. 5-9, 11-13, 15-17, 18-20).

До того ж, на думку суду, втрата позивачем працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено.

Тому суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 внаслідок втрати працездатності заподіяно моральну шкоду, так як він відчув і відчуває фізичні, моральні страждання: частково втратив працездатність, змінився його звичайний спосіб життя, що навіть дрібна побутова робота стала для нього неможливою і більшу частину свого життя він змушений вживати ліки.

Відповідно до роз'яснень, які викладено у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування мораіьної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат і з урахуванням інших обставин, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди ОСОБА_1 суд також керується вимогами ст. 41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, та враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати ОСОБА_1 важкість вимушених змін в житті позивача, характера додаткових зусиль для організації його життя та побуту.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в розмірі 17.000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на ті підстави, що згідно Закону України «Про внесення змін «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»... від 23.02.2007 року ст. ст. 1,5,9,10 Фонд звільнений від обов'язку відшкодування моральної шкоди, як страхових виплат.

Такі доводи відповідача суд вважає неспроможними, оскільки, ч.3 ст.43 Конституції України, передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Судом встановлено, що страховий випадок із позивачем стався у 2005 році, коли йому вперше було встановлено втрату працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, і з цього часу у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»... від 23.02.2007 року.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, згідно з ч.4 ст.2 ЦПК України - закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної сили.

Оскільки Закон України від 23.02.2007 р. №717-У. набрав чинності 20.03.2007 р. і не має зворотної сили на спірні правовідносини і у зв'язку з цим, право на відшкодування моральної шкоди може стягуватися лише в разі, коли стійка втрата працездатності вперше була встановлена в період дії Закону до 01.01.2006 року.

Суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого Законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 р. за конституційним зверненням Управління дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградський області про офіційне тлумачення частини З ст. 34 Закону не позбавляє застрахованого працівника, який втратив професійну працездатність, права на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва не виключає обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, у випадку тимчасової чи стійкої втрати потерпілим професійної працездатності ( ст. 1.5; ч.5 ст. 6; ч.2 ст. 13; п/п «є»п.1 ч.1 ст. 21: ч.2 ст. 28).

Станом на 01 січня 2012 року мінімальна заробітна плата становить 1073 грн. (затверджено Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 року №4228-VI). Отже до стягнення з відповідача підлягає 107,30 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 15, 60 , 213 -215, 218 ЦПК України, на підставі ст. 1, п.п. «е»п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28, ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 року № 1105- XIV з наступними змінами і доповненнями, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області судовий збір в розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 копійок) на р/р 31213206700050, код класифікації і доходів бюджету 22030001, ЕДРПОУ 37980638, МФО 834016 банк отримувача: ГУДКСУ у Донецькій області, отримувач УДКСУ у м. Жданівка, код ЄДРПОУ (суду) 23599672.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення ,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.Д. Шеїна